Постанова 4803 № 192/3300/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2831/21 Справа № 192/3300/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О.О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В., за участю секретаря Заворотного К.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Солонянської селищної ради, ОСОБА_2 , третя особа Солонянська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним,- В С Т А Н О В И Л А : У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Солонянської селищної ради, ОСОБА_2 , третя особа Солонянська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним. В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду справи, ОСОБА_1 посилалася на те, що її брат ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_4 та проживали в будинку АДРЕСА_1 , де вели спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, а ОСОБА_3 проживав за вказаною адресою до 22 червня 2016 року та після смерті ОСОБА_5 отримав все майно й майнові права. 19 червня 2016 року ОСОБА_3 перебував у неї вдома та в ході бесіди запевняв, що у зв`язку з тим, що вона є його рідною сестрою, яка не відмовилася від нього, постійно допомагала йому матеріально, тому він хоче заповісти все своє майно, майнові та немайнові права їй. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Після поховання ОСОБА_3 позивачка звернулась до Солонянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та від нотаріуса дізналася, що нібито ОСОБА_3 в 2010 році склав заповіт не на своїх родичів, а на третіх осіб, хоча за три дні до смерті мав наміри заповісти все своє майно та майнові права саме їй - рідній сестрі. За життя наміру відчужувати майно та майнові права на третіх осіб її брат не мав і про складання заповіту на користь інших осіб нічого не говорив. Від нотаріуса, позивачці стало відомо, що заповіт було посвідчено секретарем Широчанської сільської ради. Позивач вказує, що у заповіті, складеному на користь ОСОБА_2 стоїть не підпис ОСОБА_3 . На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_3 та посвідчений Широчанською сільською радою Дніпропетровської області. Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Солонянської селищної ради, ОСОБА_2 , третя особа Солонянська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 10 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до вимог ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до вимог ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до вимог ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до вимог ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Відповідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Відповідно до вимог ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 1251 ЦК України, передбачено якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. Відповідно до вимог ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах. Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до ст. 1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Позивач, звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її брат ОСОБА_3 . Із спадкової справи, заведеної Солонянською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 , померлого помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулися 15 липня 2016 року ОСОБА_2 та 17 серпня 2016 року ОСОБА_1 (т.1 а.с.74-84). Згідно заповіту від 19 листопада 2010 року, посвідченого секретарем Широчанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №15, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповів земельну ділянку площею 7,580 га, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Широчанської сільської ради Солонянського району, Дніпропетровської області і належить йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 111-ДП №002487 - ОСОБА_2 (т.1 а.с.77, 83). Позивач зазначала, що її брат ОСОБА_3 за життя не мав наміру відчужувати належне йому майно на користь третіх осіб, підпис у оскаржуваному заповіті не належить її брату ОСОБА_3 . Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року було призначено у справі посмертну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. На розгляд експертизи було поставлено наступне запитання: "Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_3 на заповіті від 19 листопада 2010 року, посвідченому секретарем Широчанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської обрості за реєстровим № 15?". Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Для проведення експертизи надано експерту матеріали цивільної справи, оригінал договору оренди землі від 11 червня 2012 року з додатками; оригінал пенсійної справи; один примірник оригіналу заповіту від 19 листопада 2010 року та витребувані судом докази (т.1 а.с.187, 188). Судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Здор В.М., було надано висновок №474-18 від 15 березня 2018 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи по цивільній справі №192/3300/16-ц, відповідно до якого підписи в графі "Підпис" від імені ОСОБА_3 в двох екземплярах заповіту складеного 19 листопада 2010 року та посвідченого секретарем Широчанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області за реєстровим номером №15 виконані саме ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 2-10). Допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції судовий експерт Здор В.М. пояснювала, що до експертної установи було надано достатньо тих зразків, які були надані для надання експертного висновку. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що не знайшли свого підтвердження обставини щодо того, що ОСОБА_3 за життя не підписував заповіт від 19 листопада 2010 року та не мав волевиявлення на заповідання свого майна відповідачу ОСОБА_2 , оскільки відповідно до дослідженого висновку експерта вказаний заповіт підписано саме ОСОБА_3 . За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів того, що спірний заповіт був вчинений за життя ОСОБА_3 проти його волі. Доводи апеляційної скарги про те, що висновок судового експерта необґрунтований, викликає сумніви є безпідставними, оскільки судовим експертом проведено дослідження на підставі наданих судом документів, оригіналу оскаржуваного заповіту, в тому числі і витребуваних за клопотанням позивачки та її представника. Допитаний в судовому засіданні судовий експерт повідомила суд, що їй було достатньо тих зразків, які були необхідні для надання експертного висновку. Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи, неповного з"ясування обставин справи є необгрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Судді