Постанова Дніпровський апеляційний суд № 213/4115/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1154/21 Справа № 213/4115/19 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 213/4115/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року, яке ухвалено суддею Нестеренком О.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 07 вересня 2020 року, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. Позовна заява мотивована тим, що Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» надає послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно з вимогами ЖК України, Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005 року «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», та умов типового договору зобов`язане здійснювати оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунку і встановлених тарифів. Позивач зазначає, що теплова енергія поставляється відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачі отримують ці послуги, користуються ними, що свідчить про те, що між сторонами фактично укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, однак не здійснюють оплату за наданні послуги, внаслідок чого виникла заборгованість. Наявність заборгованості надає позивачу можливість пред`явити також до відповідача вимогу про стягнення втрат від інфляції та 3% річних. Посилаючись на викладене, просив суд: стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 за період з жовтня 2013 року по вересень 2019 року у розмірі 40528,27 грн., інфляційні втрати у сумі 10372,59 грн. та 3% річних у розмірі 2655,11 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. Відповідачем ОСОБА_1 заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску позовної давності Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач посилається на те, що зобов`язання відповідачів в умовах неукладеного договору про надання послуг з централізованого палення виникає на підставі дії законів, а відсутність договору про дання житлово-комунальних послуг не звільняє останніх від цивільно-правової відповідальності. Також, позивач зазначає, що чинне в Україні законодавство передбачає імперативний порядок відключення будинку від системи централізованого опалення, тобто єдиним належним та допустимим доказом відключення квартири від системи централізованого опалення є відповідний, встановленого зразка акт, затверджений постійно діючої міжвідомчою комісією, а будь-яких доказів, які б підтверджували законність відключення квартири відповідача від системи централізованого опалення, суду не надано. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Дербін Д.О., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані у вказаному житлі, як члени сім`ї власника (а.с.5), а тому є споживачами послуг з централізованого опалення, які надає АТ «Криворізька теплоцентраль». Відповідачі кошти за спожиті послуги з теплопостачання не сплачували, починаючи з жовтня 2013 року, у зв`язку з чим, станом на 01.10.2019 року, виникла заборгованість за централізоване опалення у розмірі 40528,27 грн. (а.с.6). ПП «Проекттепломонтаж» у липні 2010 року виконано робочий проект облаштування автономного опалення в квартирі відповідачів (а.с.65-68). Рішенням виконкому Криворізької міської ради від 12.10.2011 року № 343 надана згода на передачу окремих об`єктів теплопостачання серед інших і в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, від КПТМ «Криворіжтепломережа» до ДП «Криворізька теплоцентраль» на балансовий облік та в господарське відання (а.с.138). Згідно довідки АТ «Криворізька теплоцентраль», заява від ОСОБА_1 про відключення від централізованого опалення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , не надходила до АТ «Криворізька теплоцентраль» (а.с.137). Згідно з Актом № 2 від 01.03.2012 року, складеним працівником КПТМ «Криворіжтепломережа», в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , наявний розрив в системі централізованого опалення, система гарячого водопостачання демонтована 15.03.2011 року, в квартирі встановлено автономне опалення, акт опломбування газового лічильника 15.12.2010 року. Як зазначено в цьому Акті, за самовільне підключення до мереж КП «Криворіжтепломережа» несе відповідальність споживач. Акт підписаний ОСОБА_1 (а.с.64). Врахувавши правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі № 6-1192цс15 та постанові Верховного Суду від 27.09.2018 року у справі № 221/1596/16-ц, згідно з якою підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку, що, незважаючи на наявність Акту про відключення та про встановлення автономного опалення, технічних умов на проектування газозабезпечення обладнання автономного опалення в квартирі, до міжвідомчої комісії за дозволом на відключення та влаштування індивідуального автономного опалення відповідачі у справі не зверталися, що є підставою для продовження нарахування відповідачам коштів за комунальні послуги, адже у позивача відсутні правові підстави для звільнення відповідачів від оплати послуг, що надавалися. Відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рішення суду в цій частині в апеляційному порядку не оскаржено, а позивачем АТ «Криворізька теплоцентраль» фактично оскаржуються висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим колегія суддів не перевіряє законність та обґрунтованість наведених висновків суду першої інстанції, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції. Разом з тим, встановивши, що заборгованість за наданими житлово-комунальними послугами з централізованого теплопостачання (опалення) до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , виникла у відповідачів з 2013 року, а позов до суду подано у 2019 році, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги з підстав пропуску позивачем трирічної позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем ОСОБА_1 . Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення, в цій частині, не відповідає з огляду на наступне. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)). Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті). Частиною 1 ст. 32 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно. Крім того, обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст. 19 Закону України Про теплопостачання. Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Оскільки позивачем не надано доказів погодження між сторонами іншого строку. Позивач звернувся до суду з позовом 17 жовтня 2019 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів по вересень 2016 року включно. На підставі зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період до вересня 2016 року, у зв`язку зі спливом позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду із позовом про захист свого порушеного права поза межами строку позовної давності. Разом з тим, позивачем не пропущено позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за щомісячними платежами за період з жовтня 2016 року, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. Правильність нарахування суми боргу, у період з 01 жовтня 2016 року до 31 вересня 2019 року, підтверджується особовим рахунком № НОМЕР_1 , яким підтверджено розмір боргу та факт не внесення у повному обсязі за спірний період оплати за централізоване опалення (а.с. 5-7). При цьому, правильність нарахування зазначених сум відповідачами не спростована. Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації. Відповідно до ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено договором. Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Оскільки, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані у вказаному житлі, як члени сім`ї власника (а.с.5), вони несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, а тому колегія суддів стягує солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь позивача АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 жовтня 2016 року до 31 вересня 2019 року у розмірі 30 794,30 грн. Крім того, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. З огляду на викладене, правовідносини, які склались між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Тому на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за надані позивачем житлово-комунальні послуги, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для про задоволення позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов`язань з 01 жовтня 2016 року до 31 вересня 2019 року, а саме: інфляційні втрати у розмірі 2 825,51 грн. та три відсотки річних у розмірі 1 423,71 грн. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.2, ч.13 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 3 121,63 грн., тобто пропорційно до задоволених позовних вимог (1 921,00 грн. судовий збір сплачений за подання позовної заяви (а.с. 2) + 2 881,50 грн. судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги = 4 802,50 грн.; 4 802,50 грн. х 65% (задоволені позовні вимоги у відсотковому співвідношенні) = 3 121,63 грн.), тобто по 1 040,54 грн. з кожного. Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» - задовольнити частково. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 рокускасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 жовтня 2016 року до 31 вересня 2019 року у розмірі 30 794 (тридцять тисяч сімсот дев`яносто сім) гривень 30 (тридцять копійок), інфляційні втрати за період з 01 жовтня 2016 року до 31 вересня 2019 року у розмірі 2 825 (дві тисячі вісімсот двадцять п`ять) гривень 51 (п`ятдесят одна) копійка, три відсотки річних за період з 01 жовтня 2016 року до 31 вересня 2019 року у розмірі 1 423 (одна тисяча чотириста двадцять три) гривні 71 (сімдесят одна) копійка, а всього 35 043 (тридцять п`ять тисяч сорок три) гривні 52 (п`ятдесят дві) копійки. В задоволенні інших позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, у розмірі 1 040 (одна тисяча сорок) гривень 54 (п`ятдесят чотири) копійки, з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 24 березня 2021 року. Головуючий: Судді: