Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 343/839/16-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 343/839/16-а пров. № А/857/1705/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М., за участю секретаря судового засідання Юник А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2020 року (головуючий суддя Керніцький І.І., м. Долина, повний текст складено 03.12.2020) по справі за адміністративним позовом суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до виконавчого комітету Долинської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Долинської міської ради Івано-Франківської області №31 від 16.03.2016,- В С Т А Н О В И В : суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до виконавчого комітету Долинської міської ради в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення «Про демонтаж тимчасових споруд» № 31 від 16.03.2016. Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку та просить скасувати таке, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає, що даний позов розглядався судами різних інстанцій неодноразово. Постановою Верховного суду від 09 серпня 2019 року у справі № 343/839/16-а постанову Долинського районного суду Івано- Франківської області від 30.05.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1.2016 у справі № 343/839/16-а за позовом Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до виконавчого комітету Долинської міської ради Івано - Франківської області про визнання незаконними та скасування рішення скасовано і направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Вказівки суду касаційної інстанції, з яких скасовано рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи. При розгляді справи та прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дотримався зазначеного обов`язку. При розгляді касаційної скарги судом Касаційної інстанції встановлено, що станом на час первинного оформлення позивачем дозволу на встановлення торгового павільйону на підставі рішення Виконавчого комітету від 29.03.2001 №58, порядок розміщення діяльності на території України визначався Типовими правилами розміщення малих архітектурних для здійснення підприємницької діяльності, затвердженими Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.2000 №277, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27.10.2000 за №755/4976 (що були чинними на час існування спірних і відносин, надалі - Типові правила). Відповідно до абзаців 2-3 пункту 2 Типових правил малою архітектурною формою для здійснення підприємницької діяльності визначається невелика споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів, а дозволом на розміщення малої архітектурної форми - виданий за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування, визначає право суб`єкта підприємницької діяльності на розміщення малої архітектурної форми. Згідно з пунктом 5 Типових правил на підставі позитивного рішення комісії відповідний орган містобудування та архітектури готує схему прив`язки об`єкта на топографо-геодезичній основі М 1:500 і видає суб`єкту підприємницької діяльності дозвіл на розміщення малої архітектурної форми за формою згідно з додатком 2 у триденний термін. Додатком 2 до пункту 5 Типових правил встановлено форму дозволу на розміщення малої архітектурної форми, який містить графу «термін користування місцем розміщення малої архітектурної форми (при розміщенні малої архітектурної форми на землях державної та комунальної власності)». Пунктом 25 Типових правил передбачено, що після завершення дії дозволу він може бути перереєстрований з подовженням терміну дії без переоформлення паспорта прив`язки на підставі позитивного висновку комісії відповідно до порядку, визначеного в пунктах 8-17 цих Правил. Перереєстрація дозволів здійснюється на безоплатній основі при закінченні дії дозволу на землях державної і комунальної власності. Суди попередніх інстанцій дослідили, що 17.02.2005 позивачу було востаннє видано дозвіл №26 на продовження терміну розміщення малої архітектурної форми до 01.02.2006 на підставі рішення Долинської міської ради Івано-Франківської області від 03.02.2005 №10. Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 №2807-ІV, який набрав чинності 01.01.2006 (що був чинним на час існування cпірних правовідносин, надалі - Закон №2807-ІV), до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належало надання дозволу на розміщення на території об`єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, визначення обсягів пайової участі їх власників в утриманні об`єктів благоустрою. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 16 Закону №2807-ІV на об`єктах благоустрою заборонялось самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо. У зв`язку з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій, Виконавчим комітетом було прийнято рішення від 23.02.2006 №57, яким надано позивачу дозвіл на розміщення об`єкту торгівлі - торгового павільйону по вул. Шевченка (привокзальна площа) терміном на один рік. Типові правила втратили чинність 02.10.2006, водночас, наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 14.09.2006 №296 затверджені Методичні рекомендаціями щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності (що були чинними на час існування спірних правовідносин, далі - Методичні рекомендації), що були призначені для використання місцевими радами та їх виконавчими органами при встановленні порядку отримання дозволу та вирішення питань щодо - розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності незалежно від форми власності. Пунктами 13, 14 Методичних рекомендацій передбачалося, що після подання заявником паспорта прив`язки до органу містобудування та архітектури, останній перевіряє відповідність паспорта прив`язки державним будівельним нормам і в тижневий термін видає суб`єкту підприємницької діяльності дозвіл на розміщення малої архітектурної форми разом із затвердженим паспортом прив`язки. Термін дії дозволу на розміщення малої архітектурної форми визначається терміном дії документа, що посвідчує право на земельну ділянку. Отже, у відповідності до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, термін дії дозвільних документів на встановлення малої архітектурної форми прив`язувався із терміном дії правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій її розміщено. Відповідно до частин 2, 4 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної дальності» від 17.02.2011 №3038-УІ. що є чинним станом на час прийняття оспорюваного рішення відповідачем, тимчасовою спорудою торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого зазначення для здійснення підприємницької діяльності є одноповерхова споруда, що виготовляється і полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. На виконання вказаних норм наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1330/20068, затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (надалі - Порядок №244). За приписами Порядку №244, паспортом прив`язки тимчасової споруди є комплект документів, у яких визначено місце встановлення тимчасової споруди на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території (пункт 1.4). Підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки (пункт 2.1). Строк дії паспорта прив`язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень (пункт 2.7). Однак, суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог послались на вимоги Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м, Долина, затвердженого рішенням Долинської міської яли Івано- Франківської області від 31.10.2012 №849-24/2012 (надалі - Положення), а не Порядку 36244. Зокрема, згідно з пунктом 1.4 Положення, підставою для розміщення тимчасової споруди паспорт прив`язки тимчасової споруди (Додаток 1 до Положення). Пунктами 3.4-3.14 Положення передбачено, що строк дії паспорта прив`язки повинен відповідати терміну прийнятому рішенням міської ради чи виконавчого комітету передбачених -пунктами 3.2 чи 2.5.2 даного Положення відповідно продовження строку дії паспорта прив`язки здійснюється за заявою замовника шляхом прийняття відповідного рішення міською радою з дальшим зазначенням у паспорті прив`язки тимчасової споруди нової дати, підписів та печатки. Щодо місця розміщення тимчасової споруди приймається відповідне рішення, а саме, рішення виконавчого комітету: -погодження можливості місця розташування тимчасової споруди; -термін розміщення тимчасової споруди; -згода на оформлення паспорта прив`язки тимчасової споруди. Верховний Суд зазначає, що застосовуючи наведені вимоги Положення, які стосуються строку дії паспорту прив`язки, судами попередніх інстанцій взагалі не з`ясовано ту обставину, чи видавався позивачу такий паспорт на спірну будівлю торгового павільйону та відтак, чи поширюється на нього дія вказаних вимог Положення. Окрім того, пунктом 2.30 Порядку №244 встановлено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу. Приписи аналогічного змісту містяться у пункті 3.22 Положення. Отже, підстави для демонтажу тимчасової споруди, визначені Порядком №244, також і нерозривно пов`язані зі строком дії паспорта прив"язки. Тому, з`ясування обставини щодо його видачі позивачу та у разі видачі - терміну дії паспорту прив`язки, мали безпосереднє значення для правильного вирішення справи. Рішенням Долинської міської ради Івано-Франківської області від 05.12.2012 №895-25/2012 затверджено Порядок демонтажу та звільнення земельних ділянок від незаконно встановлених тимчасових споруд на території м. Долина (надалі - Порядок). Відповідно до пункту 2.1 цього Порядку, демонтажу підлягають незаконно встановлені тимчасові споруди, а відповідна земельна ділянка підлягає приведенню у попередній стан та поверненню власнику, у випадках: відсутності паспорта прив`язки тимчасової споруди, інших дозвільних документів; анулювання паспорта прив`язки тимчасової споруди, закінчення терміну його дії; самочинне розміщення тимчасової споруди; у разі невідповідності розташування тимчасової споруди паспорту прив`язки тимчасової споруди, будівельним нормам; відсутності документа, що посвідчує право на земельну ділянку; за рішенням судових органів або поданням інших органі державної влади; в інших випадках, передбачених нормативно-правовими актами міської ради та її органів, чинним законодавством України. Судами попередніх інстанцій досліджено, що у договорі оренди земельної ділянки від 04.12.2010, укладеному між Долинською міською радою Івано-Франківської області та ФОП ОСОБА_1 , визначено строк його дії до 26.05.2011, фактично додатковою угодою №4 термін дії договору оренди земельної ділянки продовжено до 12.09.2012. При прийнятті оскаржуваних судових рішень суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що дію вказаного договору припинено, оскільки строк його дії не продовжувався, що вбачається з рішення Господарського суду Франкської області від 17.11.2015 у справі №909/1043/15, а також листів-повідомлень Долинської міської ради Івано-Франківська області від 27.09.2012 та 27.07.2013, в яких висловлені заперечення щодо продовження строку дії договору оренди земельної ділянки. Так, ФОП ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до Долинської міської ради Івано- Франківської області про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 14.12.2010 та визнання права орендного користування земельною ділянкою на умовах вказаного договору оренди терміном на 5 років. Рішенням Господарського суду Франківської області від 17.11.2015 у справі - -2909/1043/15, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Водночас, постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2016 рішення Господарського суду Франківської області від 17.11.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 у справі №909/1043/15 скасовані з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У подальшому, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.11.2016 у справі №909/1043/15, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2017, у позові відмовлено з підстав ненадання позивачем проекту додаткової угоди про поновлення договору. Крім того, у постанові Вищого господарського суду України від 29.11.2017 у справі №909/1043/15 суд дійшов висновку про те, що листи-відповіді від 27.09.2012 №08/1828 та від 24.07.2013 №12/777 Долинської міської ради Івано-Франківська області з повідомленням про відсутність необхідної кількості голосів на сесії міської ради для прийняття рішення щодо задоволення заяви орендаря про поновлення договору, підписані міським головою, запереченням цієї міської ради щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного позивачем. Згідно з частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-ХІV, разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених цією нормою, необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Отже, як зазначено Верховним судом, позивачу було відмовлено у продовженні договору ореади земельної ділянки з підстав ненадання позивачем проекту додаткової угоди про поновлення договору. Апелянт зазначає, що ним неодноразово зверталася увага суду, на факт порушення Регламенту виконавчого комітету Долинської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 26.11.2015 № 14-2/2015. Відповідно до и. 1.11. Регламенту виконавчого комітету Долинської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 26.11.2015 № 14-2/2015, «Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила...». Отже, якщо рада не прийняла рішення про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки та демонтаж павільйону, то виконавчий комітет тим більше не мав права приймати таке рішення, оскільки питання розпорядження та використання земель є виключною компетенцією ради. Також, пунктом 4.6 Регламенту виконавчого комітету передбачено порядок обговорення на засіданні виконкому, який складається із 5 стадій: - доповіді (співдоповіді), інформації; - запитань і відповідей по них; - обговорення; - заключного слова доповідача і співдоповідача; редагування проекту рішення та прийняття рішення шляхом голосування. Однак, як вбачається з витягу із протоколу № 2 засідання виконавчого комітету від 16 березня 2016 року, обговорення питання апелянта мало тільки дві стадії: доповідь і прийняття рішення, а запитань і відповідей, обговорення та заключного слова не було зовсім. Отже, оскаржуване рішення виконкому прийняте з порушенням Регламенту виконавчого комітету, а відтак порушена процедура його прийняття, що є самостійною підставою і скасування такого рішення. Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних міркувань. Судовими рішеннями, що набрали законної сили встановлені наступні факти. Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 14.12.2010, Долинська міська рада Івано-Франківської області на підставі рішення від 26.11.2010 №37-2/2010 «Про розгляд клопотання підприємця ОСОБА_1 » надала, а останній прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для обслуговування торгового павільйону, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір укладений строком до 26.05.2011. ФОП ОСОБА_1 звернувся до Долинської міської ради Івано-Франківської області з заявою від 04.09.2012 про продовження договору оренди земельної ділянки від 14.12.2010, проте договір продовжено не було. Постановою про накладення адміністративного стягнення від 03.12.2012 №35/12, що складена адміністративною комісією Долинської міської ради Івано-Франківська області, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 гривень. Даною постановою ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 02.11.2012 встановив тимчасову споруду (торговий павільйон «ІНФОРМАЦІЯ_1») по АДРЕСА_1 без відповідного на те дозволу виконавчого комітету міської ради та на земельній ділянці міської ради. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2015 у справі №909/1043/15, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2016, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Долинської міської ради Івано- Франківська області про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та визнання за позивачем права орендного користування земельною ділянкою відмовлено повністю. Рішенням виконавчого комітету «Про демонтаж тимчасових споруд» від 16.03.2016 №31 зобов`язано ФОП ОСОБА_1 у місячний термін демонтувати тимчасову споруду - торговий павільйон, без документів, що посвідчують право на земельну ділянку, розміщений за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1). У випадку невиконання вимог п. 1 даного рішення у встановлений термін, комунальному підприємству «Комунгосп» Долинської міської ради, спільно з комісією по демонтажу, провести демонтаж тимчасової споруди - торгового павільйону, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 (п. 2). Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30.05.2016, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016, у задоволенні позовних вимог суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до виконавчого комітету Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення відмовлено повністю. Постановою Верховного Суду від 09.08.2019 касаційну скаргу суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30.05.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 у справі №343/839/16-а скасовано і направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Розглядаючи спір, суд першої інстанції вірно врахував, що ч.ч. 1, 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Статтею 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VІ передбачено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Згідно статті 14 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством. Станом на час первинного оформлення позивачем дозволу на встановлення торгового павільйону на підставі рішення Долинської міської ради від 31.10.2012 №849-24/2012 затверджено «Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Долина», порядок розміщення малих архітектурних форм незалежно від форми власності для здійснення підприємницької діяльності на території України визначався Типовими правилами розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затвердженими Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.2000 №277, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27.10.2000 за №755/4976 (що були чинними на час існування спірних правовідносин, надалі - Типові правила). Відповідно до абзаців 2-3 пункту 2 Типових правил малою архітектурною формою для здійснення підприємницької діяльності визначається невелика споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів, а дозволом на розміщення малої архітектурної форми - виданий за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування, визначає право суб`єкта підприємницької діяльності на розміщення малої архітектурної форми. Додатком 2 до пункту 5 Типових правил встановлено форму дозволу на розміщення малої архітектурної форми, який містить графу "термін користування місцем розміщення малої архітектурної форми (при розміщенні малої архітектурної форми на землях державної та комунальної власності)". Пунктом 25 Типових правил передбачено, що після завершення дії дозволу він може бути перереєстрований з подовженням терміну дії без переоформлення паспорта прив`язки на підставі позитивного висновку комісії відповідно до порядку, визначеного в пунктах 8-17 цих Правил. Перереєстрація дозволів здійснюється на безоплатній основі при закінченні дії дозволу на землях державної і комунальної власності. 17.02.2005 позивачу було востаннє видано дозвіл №26 на продовження терміну розміщення малої архітектурної форми до 01.02.2006 на підставі рішення Долинської міської ради Івано-Франківської області від 03.02.2005 №10. Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 №2807-ІV, який набрав чинності 01.01.2006 (що був чинним на час існування спірних правовідносин, надалі - Закон №2807-ІV), до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належало надання дозволу на розміщення на території об`єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення, визначення обсягів пайової участі їх власників в утриманні об`єктів благоустрою. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 16 Закону №2807-ІV на об`єктах благоустрою заборонялось самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо. У зв`язку з цим, виконавчим комітетом було прийнято рішення від 23.02.2006 №57, яким надано позивачу дозвіл на розміщення об`єкту торгівлі - торгового павільйону по АДРЕСА_1 терміном на один рік. Типові правила втратили чинність 02.10.2006, водночас, наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 14.09.2006 №296 затверджені Методичні рекомендаціями щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності (що були чинними на час існування спірних правовідносин, надалі - Методичні рекомендації), що були призначені для використання місцевими радами та їх виконавчими органами при встановленні порядку отримання дозволу та вирішення питань щодо розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності незалежно від форми власності. Пунктами 13,14 Методичних рекомендацій передбачалося, що після подання заявником паспорта прив`язки до органу містобудування та архітектури, останній перевіряє відповідність паспорта прив`язки державним будівельним нормам і в тижневий термін видає суб`єкту підприємницької діяльності дозвіл на розміщення малої архітектурної форми разом із затвердженим паспортом прив`язки. Термін дії дозволу на розміщення малої архітектурної форми визначається терміном дії документа, що посвідчує право на земельну ділянку. Судом першої інстанції встановлено, що після закінчення 23.02.2007 дії попереднього дозволу на розміщення торгового павільйону ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , дозвіл на розміщення малої архітектурної форми разом із затвердженим паспортом прив`язки (відповідно до методичних рекомендацій щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом Мінбуду від 04.09.2006 №296) відділом містобудування та архітектури Долинської міської ради не видавався і попередній дозвіл не продовжувався. Судом першої інстанції в даній спірній ситуації враховано, що відповідно до частин 2, 4 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VІ, (чинної на час прийняття оспорюваного рішення відповідачем), тимчасовою спорудою торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності є одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. На виконання вказаних норм наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1330/20068, затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (надалі - Порядок №244). Згідно Порядку №244, паспортом прив`язки тимчасової споруди є комплект документів, у яких визначено місце встановлення тимчасової споруди на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території (пункт 1.4). Підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки (пункт 2.1). Строк дії паспорта прив`язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень (пункт 2.7). Рішенням Долинської міської ради від 31.10.2012 №849/24/2012 (т.1 а.с. 76) затверджено Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Долина, відповідно до якого підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки ТС (п.1.4) Відповідно до п.3.13, 3.14 вказаного Положення строк дії паспорта прив`язки повинен відповідати терміну, прийнятому рішенням міської ради чи виконавчого комітету, передбачених пунктами 3.2 чи 2.5.2 даного Положення відповідно. Згідно п.3.14 вищевказаного Положення продовження строку дії паспорта прив`язки здійснюється за заявою замовника, шляхом прийняття відповідного рішення міською радою з подальшим зазначенням у паспорті прив`язки ТС нової дати, підписів та печатки (т.1 а.с.77-85). У свою чергу, підпунктом 2.5.2 пункту 2.5 Положення встановлено, що при відповідності намірів щодо місця розміщення тимчасової споруди приймається відповідне рішення, а саме, рішенням виконавчого комітету: -погодження можливості місця розташування тимчасової споруди; -термін розміщення тимчасової споруди; -згода на оформлення паспорта прив`язки тимчасової споруди. Судом також встановлено, що паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності ОСОБА_1 відділом містобудування та архітектури Долинської міської ради не видавався (т.2 а.с.161). Окрім того, пунктом 2.30 Порядку №244 встановлено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу. Приписи аналогічного змісту містяться у пункті 3.22 Положення. На підставі рішення виконавчого комітету «Про демонтаж тимчасових споруд» від 16.03.2016 №31 зобов`язано ФОП ОСОБА_1 у місячний термін демонтувати тимчасову споруду - торговий павільйон, без документів, що посвідчують право на земельну ділянку, розміщений за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1) . У випадку невиконання вимог п. 1 даного рішення у встановлений термін, комунальному підприємству «Комунгосп» Долинської міської ради, спільно спільно з комісією по демонтажу, провести демонтаж тимчасової споруди - торгового павільйону, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 (п. 2). Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції позивач не надав паспорту прив`язки на тимчасову споруду, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , проте представник відповідача надав суду першої інстанції повідомлення №867/05-28/14в від 23.11.2020 Долинської міської ради, в якому зазначено, що паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності ОСОБА_1 відділом містобудування та архітектури Долинської міської ради не видавався(т.2 а.с.161), таким чином на момент прийняття оскаржуваного рішення виконкому №31 від 16.03.2016 ОСОБА_1 в департамент землеустрою, містобудування та архітектури Долинської міської ради за отриманням паспорта прив`язки тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_1 , не звертався. Суд першої інстанції вірно вважав, що не заслуговують на увагу твердження позивача про те, що тимчасова споруда була встановлена ще до набрання чинності нормативними актами, якими керується відповідач, оскільки пункт 2.35. Порядку №244 передбачає, що документація щодо встановлення ТС, видана до набрання чинності цим Порядком, дійсна до закінчення її терміну дії. Суд першої інстанції вірно вважав, що надане позивачем рішення Долинської міської ради №768-21/2012 від 10.08.2012 «Про розгляд клопотання підприємця ОСОБА_1 » (т.2 а.с.141), яким продовжено дію рішення міської ради №673-19/2012 від 31.05.2012 терміном лише до 12.09.2012 та зобов`язано укласти з Долинською міською радою додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, термін якої становить до 12.09.2012 (т.2 а.с.143), не може підміняти передбачений законодавством паспорт прив`язки тимчасової споруди. Як вірно враховано судом першої інстанції, що згідно ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа- повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених цією нормою, необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. Правовий висновок аналогічного змісту наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц. Договір оренди земельної ділянки від 14.12.2010 позивачу не продовжено, що підтверджено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.2018 у справі№ 909/452/18, яким відмовлено в позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання Договору оренди земельної ділянки укладеного 14.12.2010 між Долинською міською радою та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , зареєстрований у управлінні Держкомзему 28.08.2012 за №262200004000302 із змінами в Додатковій угоді №4 від 17.08.2012 - поновленим на умовах поданого позивачем проекту Додаткової угоди №5 від 24.05.2018, яку вважати укладеною. Судом першої інстанції також враховано положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також, при винесенні рішення враховано і позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог. Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2020 року по справі № 343/839/16-а - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М.А. Пліш Судді В.В. Ніколін О.М. Гінда повний текст складено 24.03.2021