Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/7853/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/7853/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 24 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : Головне управління ДПС у Хмельницькій області в порядку статті 283 КАС України звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з заявою, в якій просило стягнути з розрахункових рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький кошти за податковим боргом в сумі 5 306 139,47 грн. В обґрунтування заяви зазначає, що за відповідачем станом на 01.12.2020 рахується податковий борг в розмірі 5 306 139,47 грн. по земельному податку з юридичних осіб, який підтверджується копією податкової декларації №9030942122 від 20.02.2020 (по строку сплати 30.11.2020). Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з розрахункових рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький кошти за податковим боргом в сумі 5 306 139 грн. 47 грн. Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у зв"язку з порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. З підстав викладених в апеляційній скарзі, апелянт просить прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційний розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 18 березня 2021 року о 14 год. 30 хв. Представники сторін в судове засідання не з"явились. 16 березня 2021 року відповідачем на електронну адресу суду направлено заяву про відкладення розгляду справи у зв"язку з неможливістю уповноваженого представника прибути до апеляційного суду 18 березня 2021 року через зайнятість в іншому судовому засіданні в іншому суді. Також апелянт посилається на небезпеку поширення коронавірусної інфекції. Оцінюючи вказані причини колегія суддів виходить з того, що відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників/керівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Однак, доказів такої неможливості відповідачем не надано, як не підтверджено й мотиви викладені в поданому клопотанні. Щодо посилання апелянта на небезпеку поширенні коронавірусної інфекції, суд зауважує, що учасникам судового процесу надано право звернутись до суду з клопотанням про здійснення апеляційного розгляду справи в режимі відеоконференції, в порядку статті 195 КАС України. Однак такого клопотання відповідачем не заявлялось. Також необхідно врахувати скорочені строки розгляду даної категорії справ, визначені статтею 283 КАС України, що також не дає можливості перенести апеляційний розгляд на іншу дату. Отже, на думку колегії суддів, наведені у клопотання мотиви не можуть вважатись поважними причинами, за яких суд зобов`язаний чи може відкласти судове засідання, а тому подане клопотання задоволенню не підлягає. Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького зареєстрований як юридична особа (код ЄДРПОУ - 07928461). Станом на 01.12.2020 за відповідачем рахується податковий борг по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 5 306 139,47 грн. за жовтень 2020 року, що підтверджується інтегрованою карткою відповідача та розрахунком суми позовних вимог. Заборгованість виникла на підставі самостійного нарахування відповідачем згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9030942122 від 20.02.2020. Наведене вище слугувало підставою звернення Головного управлінням ДПС у Хмельницькій області з заявою до суду в порядку статті 283 КАС України. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 5 306 139,47 грн. за жовтень 2020 року, доказів погашення якого не надано. Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками Хмельницького окружного адміністративного суду. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Грошове зобов`язання, визначене відповідачем самостійно, у визначений Податковим кодексом України строк не сплачено. Не сплачена у встановлений законодавством строк сума такого зобов`язання набула статус податкового боргу. Відповідач помилково вказує про те, що контролюючим органом не надіслано на його адресу податкового повідомлення-рішення, оскільки податкове зобов`язання визначене у податковій декларації. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Судом встановлено, що позивач надіслав відповідачу податкову вимогу №347-22 від 26.03.2015 на суму 331 050,40 грн. Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Враховуючи вказану норму, контролюючий орган не був зобов`язаний надсилати відповідачу нову вимогу у зв`язку із збільшенням суми податкового боргу останнього, а тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими. Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до п.95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Таким чином, судовим розглядом підтверджено, що за відповідачем рахується податковий борг по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 5 306 139,47 грн. за жовтень 2020 року, доказів погашення якого не надано. В апеляційній скаргі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано відсутність бюджетного фінансування Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького, та звернуто увагу, що відповідач фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету України та є неприбутковою установою. З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне врахувати наступне. Згідно п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Як вірно зауважив суд першої інстанції, відповідач відповідно до вимог Податкового кодексу України (норми якого є пріоритетними у спірних правовідносинах) не є звільненим від обов`язку сплати земельного податку, а тому, посилання відповідача на ст.14 Закону України "Про Збройні Сили України" колегія суддів також вважає безпідставними. Водночас недостатнє фінансування з боку органу вищого рівня, неприбутковість установи, не є підставою для звільнення від сплати податків, які, зокрема, самостійно узгоджені податковою декларацією з плати за землю. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року по справі №822/3648/17. Відповідач є юридичною особою, самостійно подав контролюючому органу декларацію з земельного податку. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява Головного управління ДПС у Хмельницькій області про стягнення з розрахункових рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький податкового боргу є обгрунтованою та підлягає задоволенню. В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Згідно частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.