Ухвала КГС ВС № 905/1987/19

УХВАЛА 24 березня 2021 року м. Київ Справа № 905/1987/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі -Укрзалізниця, скаржник) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі № 905/1987/19 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс-2008" (далі - ТОВ "Імпульс-2008") на бездіяльність органу, що здійснює виконання судового рішення у справі № 905/1987/19 особа, рішення/дії/бездіяльність якої оскаржується Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за позовом ТОВ "Імпульс-2008" до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення 1 455 135,71 грн ВСТАНОВИВ: 29.01.2021 Укрзалізниця (згідно з відміткою на поштовому конверті) через Східний апеляційний господарський суд звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі № 905/1987/19 (повний текст складено 14.01.2021), яка зареєстрована Верховним Судом 22.02.2021. У зазначеній вище касаційній скарзі скаржник просить, зокрема, скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі № 905/1987/19, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ТОВ "Імпульс-2008" на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), а також розглядати справу з повідомленням (викликом сторін). Ухвалою Верховного Суду від 09.03.2021 касаційну скаргу Укрзалізниці у справі № 905/1987/19 залишено без руху, оскільки остання не містила підстав (підстави) касаційного оскарження судових рішень, визначену (визначені) у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням абзацу/пункту), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет оскарження. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги та роз`яснено, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, судом буде повернута касаційна скарга. Верховний Суд наголошує, що визначати, обґрунтовувати та вказувати у поданій касаційній скарзі підставу для касаційного оскарження, враховуючи принципи змагальності, диспозитивності та рівності перед законом та судом, покладається саме на скаржника. Отже, виключно скаржнику належить право вибору підстави для касаційного оскарження судового рішення. Слід зазначити, що ухвала Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 905/1987/19 направлена скаржнику 09.03.2021 та отримана останнім 12.03.2021, що підтверджується наявною інформацією про відстеження вказаного листа на сайті http://ukrposhta.ua. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 905/1987/19 скаржник 16.03.2021 подав заяву про усунення недоліків касаційної скарги. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник на усунення недоліків касаційної скарги подав заяву про усунення недоліків касаційної скарги у межах строку, наданого Судом ухвалою від 09.03.2021 у справі № 905/1987/19. Так, на обґрунтування своєї правової позиції Укрзалізниця у поданій касаційній скарзі посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що наразі відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування мораторію, який встановлений Законом України від 17.02.2017 № 1787-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємства залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції". Також, у касаційній скарзі Укрзалізниця вказує, що у даному випадку справа № 905/1987/19 становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника, оскільки за наслідком вирішення вказаної справи може бути вирішено питання неправомірних дій органу ДВС, що в свою чергу унеможливить в подальшому нанесення збитків підприємству, яке віднесене Кабінетом Міністрів України до стратегічно важливих для економіки держави, в особливо великих розмірах. Крім того, скаржник зазначає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Серед іншого Укрзалізниця вказує, що у оскаржуваних судових рішеннях судами першої та апеляційної інстанцій не вірно трактовано встановлений Законом України від 17.02.2017 № 1787-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємства залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції" мораторій на звернення стягнення на активи AT "Укрзалізниця" за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, у тому числі за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця" та який також передбачений в нормах Законів України "Про виконавче провадження" та "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", імперативні норми якого є пріоритетним у правовідносинах за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця". Укрзалізниця звертає увагу Суду, зокрема, на Закон України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, пункт 11 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" та пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17. Разом з тим, як вже зазначалось в ухвалі Верховного Суду 09.03.2021 у справі № 905/1987/19, предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Донецької області від 05.11.2020 про задоволення скарги ТОВ "Імпульс-2008" на бездіяльність органу, що здійснює виконання судового рішення, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі № 905/1987/19. Верховний Суд повторно звертає увагу, що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України. Проте, при поданні касаційної скарги на постанову апеляційної інстанції, яка прийнята у результаті перегляду ухвали суду першої інстанції Укрзалізниця не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідною частиною/абзацом/пунктом статті 287 ГПК України у разі оскарження судових рішень (враховуючи предмет оскарження), передбачених пунктом 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України. З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що скаржник не усунув недоліки касаційної скарги відповідно до вимог ухвали суду від 09.03.2021, оскільки касаційна скарга Укрзалізниці подана без додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України. Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі"). При цьому суд враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України". Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003). Відповідно до частини п`ятої статті 292 ГПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про повернення касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків. Отже, враховуючи, що протягом встановленого строку Укрзалізниця не усунуло у повній мірі недоліків поданої ним же касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про повернення касаційної скарги з доданими до неї матеріалами скаржнику. З огляду на вищевикладене, клопотання скаржника подане у цій справі, залишається без розгляду. Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу Укрзалізниці, що повернення касаційної скарги не є недопуском до правосуддя, адже у разі повернення касаційної скарги, скаржник не позбавлений права повторно звернутися до суду з дотриманням порядку, строку, форми щодо касаційної скарги, передбачених статтями 288, 290, 291 ГПК України. Керуючись статтею 234, 235, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 у справі № 905/1987/19 повернути з усіма доданими до неї матеріалами скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т. Малашенкова Суддя І. Бенедисюк Суддя І. Булгакова