Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/1920/19

від 10.03.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" березня 2021 р. Справа№ 911/1920/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шаптали Є.Ю. суддів: Яковлєва М.Л. Тищенко А.І. при секретарі Токаревій А.Г. за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.03.2021. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Прокуратури Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2019 у справі №911/1920/19 (суддя Кошик А. Ю., повний текст рішення складено 12.09.2019) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софттрейд" до Обухівської районної ради Київської області за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка" за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Української міської ради Обухівського району Київської області прo визнання недійсним рішення, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Софттрейд» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Обухівської районної ради Київської області, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українка» прo визнання частково недійсним рішення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що як йому стало відомо, на виконання рішення Облвиконкому від 27.01.1992 року №11 «Про розмежування майна комунальної власності області», відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», Виконавчий комітет Обухівської районної ради народних депутатів 06.05.1992 року прийняв рішення № 183 «Про розмежування майна комунальної власності», на підставі якого Українській міській раді Обухівського району Київської області передано в комунальну власність Будинок побуту «Українка», який розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Юності, будинок

6. Стягнуто з Обухівської районної ради Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софттрейд» 1921 грн. витрат по сплаті судового збору. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірним рішення Виконавчого комітету Обухівської районної ради народних депутатів з порушенням компетенції та без достатніх правових підстав було вирішено питання про розмежування обласного майна та прийняття такого майна у комунальну власність фактично замість відповідних органів, в тому числі замість Української міської ради. При цьому, суд вказав, що Постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» не передбачала вирішення питання про прийняття майна у комунальну власність відповідними місцевими органами. Суд вказав, що питання про передачу державного майна відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року № 311 не вирішувалось і відсутні докази такої передачі з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів. Крім того суд вказав, що враховуючи відсутність заперечень відповідача та не заявлення ним про застосування строку позовної давності, судом першої інстанції встановлено обставини, які свідчать про невідповідність спірного рішення вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Прокуратура Київської області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2019 та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного: - оспорюване рішення виконавчого комітету від 06.05.1992 №118 прийнято з дотримання порядку та способу, визначеного положеннями чинних на той час нормативно - правових актів, зокрема постанови Кабінету Міністрів України №311 від 05.01.1991; - суд першої інстанції не врахував обставини, встановлені у справі №911/2685/13, де встановлено зокрема правомірність та у спосіб, передбачений законодавством набуття Української міською радою на підставі спірного рішення нежитлової будівлі (будинку побуту); - прокурор вказує на те, що права ТОВ «Софттрейд» не могли бути порушені оскаржуваним рішенням з огляду на те, спірна будівля не була предметом договору купівлі - продажу державного майна від 27.12.1994, укладеного між товариством покупців - членів трудового колективу Малого підприємства побутового обслуговування «Українка» та Фондом комунального майна Обухівського району, оскільки не виступала об`єктом приватизації у складі майнового комплексу малого підприємства, що підтверджується обставинами, встановленими у постанові Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі №911/2685/13; - крім того, прокурор, посилаючись на участь позивача у справі №911/2685/13, зазначає про його обізнаність про спірне рішення, а тому заперечує проти висновків суду щодо дотримання позивачем строку позовної давності; - також апелянт вказує на те, що всі додатки позовної заяви оформлені з порушенням положень законодавства, а тому не можуть вважатись належними та допустимими. Разом з цим, прокурор стверджує, що оскаржуване судове рішення впливає на права територіальної громади м. Українка в особі Української міської ради як власника об`єкта комунальної власності - Будинку побуту, однак міською радою самостійно не вжито заходів щодо захисту такого права, зокрема через необізнаність про наявність такого рішення, відтак викладені обставини свідчать про неналежне виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень, чим прокурор обґрунтовує звернення до суду в інтересах держави в особі Обухівської районної ради Київської області та Української міської ради Обухівського району Київської області з метою представництва інтересів держави в суді. 04.08.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Разіна Т. І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 у справі №911/1920/19 клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2019 у справі №911/1920/19 задоволено та поновлено пропущений процесуальний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокуратури Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2019 у даній справі. Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання. Розгляд апеляційної скарги Прокуратури Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2019 у справі №911/1920/19 призначено на 08.09.2020. 26.08.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому ТОВ «Софттрейд» заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, позивач наполягає, що спірним рішенням порушуються права позивача як власника майна, право власності на яке передавалось спірним рішенням, а тому його обґрунтовано було визнано судом недійсним. ТОВ «Софттрейд» стверджує, що про порушення своїх прав дізналось лише 18.07.2019 з листа районної ради, що на думку позивача свідчить про дотримання строку позовної давності. Також позивач заперечує проти звернення прокурора з апеляційною скаргою та переконаний, що в даному випадку відсутні підстави для застосування ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру». Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2949/20 від 08.09.2020, у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т. І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді: Яковлєв М. Л., Куксов В. В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 апеляційну скаргу Прокуратури Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2019 у справі №911/1920/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено справу до розгляду на 03.11.2020. 03.11.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про витребування доказів. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4173/20 від 03.11.2020, у зв`язку з перебуванням судді Куксова В. В. на лікарняному та судді Яковлєва М. Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А. І., Кравчук Г. А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 апеляційну скаргу Прокуратури Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2019 у справі №911/1920/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено справу до розгляду на 09.12.2020. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5139/20 від 07.12.2020, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г. А. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді:Тищенко А. І., Яковлєв М.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 апеляційну скаргу Прокуратури Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2019 у справі №911/1920/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. В судове засідання 09.12.2020 з`явились представники позивача, прокурор та представник третьої особи. Представник відповідача не з`явився, про день та час судового засідання повідомлений належним чином. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 відкладено розгляд справи на 27.01.2021. В судове засідання 27.01.2021 з`явились представники позивача, прокурор та представник третьої особи. Представник відповідача не з`явився, про день та час судового засідання повідомлений належним чином. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 відкладено розгляд справи на 03.02.2021. 03.02.2021 через відділ канцелярії Північного апеляційного господарського суду від Української міської ради Обухівського району Київської області надійшло клопотання про залучення Української міської ради Обухівського району Київської області в якості третьої особи на стороні відповідача. 03.02.2021 через відділ канцелярії Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українка» надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи. В судове засідання 03.02.2021 з`явились представники позивача, прокурор та представник третьої особи. Представник відповідача не з`явився, про день та час судового засідання повідомлений належним чином. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 клопотання Української міської ради Обухівського району Київської області про залучення Української міської ради Обухівського району Київської області в якості третьої особи на стороні відповідача задоволено; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Українка» про залучення документів до матеріалів справи задоволено; відкладено розгляд справи на 17.02.2021 року. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 відкладено розгляд справи 10.03.2021. 10.03.2021 через відділ канцелярії Північного апеляційного господарського суду від представника та директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Софттрейд» надійшли клопотання про відкладення розгляду справи. В судове засідання 10.03.2021 з`явились прокурор та представники третьої особи 1 та третьої особи

2. Представники позивача та відповідача не з`явилися, про день та час судового засідання повідомлені належним чином. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. Розглянувши подане позивачем клопотання про відкладення судового засідання, обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що наявні в матеріалах справи докази, а також поданий позивачем відзив на апеляційну скаргу є достатніми для вирішення спору у даній справі без заслуховування їх пояснень, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити у задоволенні вказаного клопотання позивача та здійснити розгляд скарги за відсутності зазначених осіб. Відповідна правова позиція з процесуального питання щодо можливості перегляду судового рішення за відсутності учасників справи, повідомлених належним чином, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.05.2020 у справі №908/2323/19. До того ж, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що адвокат має можливість брати участь у судовому засіданні поза межами суду дистанційно - у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису, зокрема, за допомогою сервісу "EASYCON". Крім того, колегія суддів зазначає, що учасники апеляційного провадження, з метою реалізації принципів змагальності та диспозитивності (ст. ст. 13, 14 ГПК України) не позбавлені можливості до дня судового засідання, уникаючи безпосереднього відвідування установи суду, подати свої вмотивовані письмові пояснення, скориставшись засобами електронного зв`язку задля дотримання своєчасного розгляду апеляційної скарги як елементу права на справедливий суд. Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з наступних підстав. Як вбачається з викладених у позові обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю «Софттрейд», посилаючись на набуття права власності на нерухоме майно - Будинок побуту «Українка», який розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Юності, будинок 6, подано позов до Обухівської районної ради Київської області про визнання частково недійсним рішення Виконавчого комітету Обухівської районної ради народних депутатів «Про розмежування майна комунальної власності» №183 від 06.05.1992 року, зокрема, в частині передачі Українській міській раді Обухівського району Київської області в комунальну власність Будинку побуту «Українка», який розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Юності, будинок

6. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що як йому стало відомо, на виконання рішення Облвиконкому від 27.01.1992 року №11 «Про розмежування майна комунальної власності області», відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», Виконавчий комітет Обухівської районної ради народних депутатів 06.05.1992 року прийняв рішення № 183 «Про розмежування майна комунальної власності», на підставі якого Українській міській раді Обухівського району Київської області передано в комунальну власність Будинок побуту «Українка», який розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Юності, будинок

6. Позивач зазначає про незаконність відповідного рішення Виконавчого комітету Обухівської районної ради народних депутатів від 06.05.1992 року №183 «Про розмежування майна комунальної власності» в частині передання Українській міській раді Обухівського району Київської області в комунальну власність Будинку побуту «Українка», який розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Юності, будинок 6 (надалі - спірне рішення). На переконання Товариства з обмеженою відповідальністю «Софттрейд», спірне рішення Виконавчого комітету Обухівської районної ради народних депутатів від 06.05.1992 року №183 «Про розмежування майна комунальної власності» прийнято поза межами визначеної компетенції та без достатніх правових підстав, оскільки відповідним рішенням вирішено питання, які не належали до компетенції райвиконкому, що спричинило порушення його прав, за захистом яких звернувся позивач до суду. На момент прийняття Виконавчим комітетом Обухівської районної ради народних депутатів спірного рішення та підписання Акту передачі майна засади місцевого самоврядування визначались Законом УРСР «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 07.12.1990 року №533-ХІІ, згідно з яким було визначено порядок розгляду і вирішення будь-яких питань, віднесених законодавством Української PCР до відання місцевого самоврядування, а також утворюваних ними органів (виконавчих, розпорядчих та інших органів). Було визначено, що виключно на пленарних засіданнях Ради народних депутатів вирішуються, зокрема, питання перерозподілу власності і окремих повноважень між Радами, а також передача окремих повноважень органам територіальної самоорганізації громадян (п. 16 ч. 2 ст. 19 Закону УРСР «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування»). З введенням в дію Законом УРСР «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 07.12.1990 №533-ХІІ та «Про власність» від 07.02.1991 року, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 05.11.1991 року № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», якою затверджено перелік державною майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), та установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Однак, позивач зазначає про відсутність доказів, які свідчать про дотримання спірним рішенням Виконавчого комітету Обухівської районної ради народних депутатів «Про розмежування майна комунальної власності» від 06.05.1992 року №183 вищенаведених вимог законодавства в частині передачі у комунальну власність Української міської ради народних депутатів, зокрема Будинку побуту «Українка» та повідомлення про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів, як того вимагала постанова Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 року № 285 «Про порядок передачі підприємств, об`єднань, організацій, установ, будинків і споруд». Підтвердженням порушення порядку передачі майна в комунальну власність Виконкому Української міської ради, на думку позивача, є також лист Обухівської районної ради від 07.10.2008 року №478, в якому повідомляється, що Майновий комплекс будинку побуту Малого підприємства «Українка» Українській міській раді Обухівською районною радою не передавався, що свідчить про те, що відомості про це до органів державної статистики, податкових та фінансових органів не подавались. Суд першої інстанції, розглянувши справу по суті, дослідивши обставини справи, погодився з наведеними твердженням позивача та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Однак, з таким висновком колегія суддів Північного апеляційного господарського суду не вбачає за можливе погодитись з огляду на наступне. Щодо доводів позивача про незаконність рішення Виконавчого комітету Обухівської районної ради народних депутатів від 06.05.1992 року №183 «Про розмежування майна комунальної власності» в частині передання Українській міській раді Обухівського району Київської області в комунальну власність Будинку побуту «Українка», який розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Юності, будинок 6 (надалі за текстом - спірне рішення). Як встановлено судом, Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» затверджено Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), згідно з яким у власність областей передано державне майно, зокрема, об`єднання, управління, підприємства по ремонту і пошиттю взуття, одягу, трикотажних виробів, ремонту складної побутової техніки, включаючи радіотелевізійну апаратуру, по ремонту та виготовленню меблів, хімічній чистці одягу і пранню білизни, ремонту і будівництву житла, а також власних основних фондів, автотранспортні підприємства, підприємства по наданню фотопослуг, ритуальних послуг, лазні, прокатні пункти, побуткомбінати, перукарні, малі та інші державні підприємства, що обслуговують населення. Пунктом 3 даної постанови передбачено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами за участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів за участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів. На виконання рішення облвиконкому від 27.01.1992 №11 «Про розмежування майна комунальної власності області», керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», виконавчий комітет Обухівської районної ради народних депутатів 06.05.1992 прийняв рішення №183 «Про розмежування майна комунальної власності», на підставі якого Українській міській раді Обухівського району Київської області передано в комунальну власність Будинок побуту «Українка», який розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка,

6. Згідно з п. 10 додатку до рішення № 183 Українській міській раді Обухівського району Київської області (в комунальну власність) передано Будинок побуту «Українка», який розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка вулиця Юності,

6. Як вбачається зі змісту наведеного рішення Виконавчого комітету Обухівської районної ради народних депутатів п.1 здійснено розмежування майна комунальної власності між власністю області і району і прийнято у комунальну власність району та міських, селищних, сільських рад народних депутатів підприємства і організації згідно з додатком. Пунктом 2 спірного рішення вказано фінансовому відділу райвиконкому при складенні проекту бюджету на 1992 рік врахувати зміни, які випливають із розмежування об`єктів комунальної власності між районом і місцевими радами народних депутатів, як по доходах, так і по видатках на їх утримання. Пунктом 3 спірного рішення керівникам підприємств, установ та організацій вказано внести зміни до їх статутів і забезпечити перереєстрацію їх в райвиконкомі відповідно до чинного законодавства України. Відповідне рішення прийнято Виконавчим комітетом Обухівської районної ради народних депутатів, підписано головою Виконкому та керуючим справами Виконкому. На момент прийняття виконавчим комітетом Обухівської районної ради народних депутатів спірного рішення засади місцевого самоврядування визначались Законом УРСР «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» від 07.12.1990 №533-ХІІ. За приписами частини 1 статті 19 Закону №533-ХІІ, Ради народних депутатів є правомочними розглядати і вирішувати будь-які питання, віднесені законодавством Української РСР до відання місцевого самоврядування, а також утворюваних ними органів (виконавчих, розпорядчих та інших органів). Виключно на пленарних засіданнях Ради народних депутатів вирішуються, зокрема, питання перерозподілу власності і окремих повноважень між Радами, а також передача окремих повноважень органам територіальної самоорганізації громадян (п. 16 ч. 2 ст. 19 Закону №533-ХІІ). Згідно частини 4 статті 7 Закону УРСР «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» до комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, іншим суб`єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, перелік якого встановлено Законом про власність. Статтею 35 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 №697-ХІІ (чинного до 20.06.2007) унормовано, що об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб`єктами права власності. Як було зазначено вище, пунктом 3 постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 визначено компетенцію щодо розмежування майна між власністю районів, міст обласного значення та власністю інших адміністративно - територіальних одиниць, яка була надана зокрема виконкомам визначених органів місцевого самоврядування. Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшов висновку, що спірним рішення Виконавчого комітету Обухівської районної ради народних депутатів з порушенням компетенції та без достатніх правових підстав було вирішено питання про розмежування обласного майна та прийняття такого майна у комунальну власність фактично замість відповідних органів, в тому числі замість Української міської ради. При цьому, суд вказав, що Постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» не передбачала вирішення питання про прийняття майна у комунальну власність відповідними місцевими органами. Аналізуючи наведені обставини у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що наведені висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та зазначеним нормам, оскільки спірне рішення було прийняте з дотримання порядку та способу, визначеного наведеними положеннями чинних на той час нормативно - правових актів, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року №

311. Крім того, з висновками суду щодо того, що питання про передачу державного майна відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року № 311 не вирішувалось і відсутні докази такої передачі з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів - судова колегія не вбачає за можливе погодитись з огляду на наступні обставини. Судом враховано, що Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі №911/2685/13 (яку було залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2016) рішення господарського суду Київської області від 15.10.2015 скасовано, постановлено нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано за територіальною громадою міста Українка в особі Української міської ради Обухівського району Київської області право власності на нежитлову будівлю (Будинок побуту), що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка, вул. Юності,6. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Софттрейд" на користь територіальної громади міста Українка в особі Української міської ради Обухівського району Київської області нежитлову будівлю (Будинок побуту), що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка, вул. Юності,6. У вказаній постанові Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі №911/2685/13, крім вище досліджених обставин у межах даної справи, встановлено наступні обставини: - статтею 35 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 №697-ХІІ (чинного до 20.06.2007) унормовано, що об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території; - у комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб`єктами права власності; - згідно п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», який набрав чинності 12.06.1997, з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; - майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу; - Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України №1844/5 від 14.12.2012 ) встановлено, що до 01.01.2012 державна реєстрації права власності та права користування (сервітут) на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об`єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ), створеними до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 № 1878-VI (1878-17) «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно; - наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно свідчить, що власником нежитлової будівлі (будинку побуту) площею 1436 кв.м., розташованої за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Юності, 6 є територіальна громада міста Українка в особі Української міської ради на підставі прийнятого 10.02.2010 виконкомом Української міської ради рішення від №36 «Про дозвіл на виготовлення свідоцтва на право власності на об`єкт комунального майна Будинок побуту»; - реєстрація права власності за територіальною громадою міста Українка на спірну будівлю проведена 11.02.2010, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №25293674, серія ССО №582586 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від тієї ж дати, серія САВ №408262 (т.1, а.с.33-34); - відповідно до статті 91 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який був чинним до 01.01.2004, порядок передачі будівель, споруд, устаткування та іншого майна, що належить до основних засобів державних організацій, іншим державним організаціям, а також колгоспам, іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР; - будівлі і споруди передаються від однієї державної організації до іншої безоплатно; - згідно статті 4 цього ж Кодексу цивільні права і обов`язки виникають, зокрема, з адміністративних актів; - враховуючи наведені вище норми, Українська міська рада правомірно, у відповідності до встановленого порядку та у спосіб, передбачений законом, набула у власність нежитлову будівлю (будинок побуту), розташовану за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Юності, 6; - таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з часу передачі у комунальну власність виконкому Української міської ради Будинку побуту на підставі акта передачі від 20.05.1992, підписаного на виконання рішення виконкому Обухівської районної ради народних депутатів від 06.05.1992 №183, який є адміністративним актом і в розумінні статті 4 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, чинного на той час, є підставою виникнення права власності, власником будівлі Будинку побуту м. Українка є позивач у справі. Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, з наведеного вбачається, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано обставини, встановлені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі №911/2685/13, чинній на момент розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Щодо наявності порушеного права позивача в межах справи, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив наступне. Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18. Колегією суддів перевірено, що обґрунтовуючи порушення своїх прав спірним рішенням, позивач вказує на те, що йому стало відомо після придбання майна, що 11.02.2010 року територіальній громаді м. Українка в особі Української міської ради на підставі рішення виконкому Української міської ради №36 від 10.02.2010 року видано свідоцтво серії САВ №408262 на право комунальної власності на нежитлову будівлю площею 1436,0 кв.м, розташовану за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Юності,

6. Обухівська районна рада, розглянувши вимогу позивача, 18.07.2019 року листом №100/02-03/482 відмовила в задоволенні та запропонувала звернутись до суду із відповідним позовом. Позивач переконаний, що такі дії свідчать про порушення його майнових прав, що стало підставою для звернення до суду. Суд першої інстанції, дійшовши висновку про наявність порушеного права позивача, що підлягає захисту, дослідивши наступні обставини. 12.05.1992 року наказом №67-В директора Обухівського райпобуткомбінату «Про утворення спільного підприємства «Українка», виробничий підрозділ Обухівського райпобуткомбінату Будинок побуту м. Українка перетворено в мале підприємство «Українка». Наведеним Наказом від 12.05.1992 року №67-В на баланс Малого підприємства «Українка» передано: 1) будинок побуту: 2) обладнання; 3) інвентар: 4) товари прокату. 22.10.1994 року Фонд комунального майна Обухівського району в газеті «Обухівський край» (№83) опублікував пропозицію щодо приватизації Малого підприємства «Українка» (м. Українка, вул. Юності 6) як об`єкта малої приватизації. 27.10.1994 року до Фонду комунального майна Обухівського району надійша заява про реєстрацію товариства покупців трудового колективу Малого підприємства побутового обслуговування «Українка». Згідно підписного листа, доданого до заяви про реєстрацію товариства покупців (порядковий номер додатку 4), заява подавалась для придбання об`єкту приватизації, що знаходиться на балансі МП «Українка», а саме: будинку та обладнання. 28.10.1994 року наказом Фонду комунального майна Обухівського району №38 було прийнято заяву на реєстрацію товариства покупців - членів трудового колективу Малого підприємства «Українка», розташованого за адресою: 255401, м. Українка, вул. Юності, 6 та видано свідоцтво про реєстрацію зазначеного товариства та посвідчення голови товариства покупців. 02.11.1994 року товариство покупців - членів трудового колективу Малого підприємства побутового обслуговування «Українка» подало до Фонду комунального майна Обухівського району заяву про приватизацію, зазначивши в заяві об`єкт приватизації: Мале підприємство побутового обслуговування «Українка» (адреса місцезнаходження: 255401, м. Українка, вул. Юності. 6), та запропонований заявником спосіб приватизації об`єкта - викуп товариством покупців. 27.12.1994 року наказом Фонду комунального майна Обухівського району Київської області №48 затверджено акт оцінки вартості державного майна - цілісного майнового комплексу Малого підприємства побутового обслуговування «Українка», що приватизується, вартість якого станом на 01.11.1994 року згідно Методики оцінки вартості об`єктів приватизації та оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 року №717 становила 36 731 000,00 крб. 27.12.1994 року Фондом комунального майна Обухівського району Київської області та Товариством покупців - членів трудового колективу Малого підприємства «Українка» було укладено Договір купівлі-продажу державного майна Малого підприємства «Українка», за умовами якого Фонд комунального майна продає, а товариство покупців - членів трудового колективу Малого підприємства «Українка» купує державне майно /цілісного майнового комплексу/ Малого підприємства побутового обслуговування «Українка» шляхом викупу товариством покупців (на підставі наказу Фонду комунального майна району від 12.10.1994 року №35), Підприємство знаходиться за адресою: 255401, м. Українка, вул. Юності,

6. Відповідно до п. 1.5 Договору купівлі-продажу право власності на продане державне майно цілісного майнового комплексу, що вказане в акті оцінки об`єкту приватизації за даним Договором переходить до покупця з моменту його нотаріального посвідчення і повної сплати визначеної вартості державного майна. Покупець в місячний строк з моменту реєстрації приватизованого об`єкту оформляє договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване до викупу майно підприємства (п. 3.3 договору купівлі-продажу). Вказаний договір від 27.12.1994 року посвідчено державним нотаріусом Української державної нотаріальної контори Антопченко A.B. та зареєстровано в реєстрі за №4485. 10.03.1995 року Фонд комунального майна Обухівського району звернувся до начальника обласного управління статистики з листом вх. № 10, у якому повідомив про укладення договору купівлі-продажу державного майна та просив включити вказане підприємство до державного реєстру, після чого довідкою від 07.05.1992 року №29/721 Мале підприємство побутового обслуговування «Українка» було інформоване Київським обласним управлінням статистики про присвоєння йому ідентифікаційного коду. 25.01.1995 року Фонд комунального майна Обухівського району видав Товариству покупців - членів трудового колективу Малого підприємства побутового обслуговування «Українка» свідоцтво про власність, реєстраційний № 8 на майно цілісного майнового комплексу Малого підприємства побутового обслуговування «Українка», на підставі Договору купівлі-продажу від 27.12.1994 року, укладеною між товариством покупців - членів трудового колективу малого підприємства побутового обслуговування «Українка» та Фондом комунального майна Обухівського району. 25.01.1995 року між Фондом комунального майна Обухівського району Київської області та Товариством покупців-членів трудового колективу Малого підприємства «Українка» складено акт передачі проданого майна, за яким Фонд комунальною майна передав, а Товариство покупців- членів трудового колективу Малого підприємства «Українка» прийняло майно цілісного майнового комплексу. 26.01.1995 року Товариство покупців - членів трудового колективу Малого підприємства «Українка» перерахувало на рахунок Фонду комунального майна Обухівського району Київської області 36 731 000,00 крб., що підтверджується копією платіжного доручення. 20.06.1995 року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Українка». Згідно п. 1.1. Статуту ТОВ «Українка» створено в результаті приватизації майна /цілісного майнового комплексу/ товариством покупців - членів трудового колективу Малого підприємства побутового обслуговування «Українка» та здійснює свою діяльність як його правонаступник. 01.03.2013 проведено державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс (будинок побуту), розташований за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Юності, 6, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Українка», що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САБ №708820 від 01.03.2013 та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.03.2013. На підставі вищевказаного, 01.03.2013 року проведено державну реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс (будинок побуту), розташований за адресою: Київська обл., Обухівський р-н. м. Українка, вул. Юності. 6 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Українка», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САБ №708820 від 01.03.2013 року та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.03.2013 року. 04.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українка» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Софттрейд» (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким продавець зобов`язався передати майно у приватну власність покупцю, а покупець зобов`язався прийняти майно і сплатити за нього обумовлену грошову суму. Згідно з п. 1.1.1. за цим договором відчужується наступне нерухоме майно: цілісний майновий комплекс, будинок побуту, літера А, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка, вул. Юності,

6. Майно належить продавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 901236, від 01.03.2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомості майна: 16028932231, виданого Реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області (п. 1.1.2. Договору). Згідно довідки 03/05/1910 від 01.04.2013 року, виданої Управлінням Держземагенства в Обухівському районі Головного управління Держземагенства у Київській області відчужуваний комплекс знаходиться на земельній ділянці (кадастровий номер: 322315101000:031:0021) загальною площею 0,1444 га, яка відноситься до земель комунальної власності. Відповідно до п.3.4 Договору право власності на майно переходить від продавця до покупця з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору. Вказаний Договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. та зареєстрований у реєстрі за №782. 04.04.2013 року право власності на зазначений вище цілісний майновий комплекс зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Софттрейд», що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.10.2015 року. З огляду на викладене, позивач стверджує, що цілісний майновий комплекс (будинок побуту), розташований за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Юності, 6 було приватизовано в установленому порядку трудовим колективом і згодом придбано позивачем. Дослідивши вищеописані обставини, суд дійшов висновку, що будинок побуту не передавався до комунальної власності територіальної громади Української міської ради, оскільки рішення Виконавчого комітету Обухівської районної ради народних депутатів «Про розмежування майна комунальної власності» №183 від 06.05.1992 року щодо передачі цього манна у комунальну власність виконкому Української міської ради народних депутатів, зокрема будинку побуту, прийняте з порушенням чинного на той час законодавства і таке рішення Райвиконкому фактично не було виконано у встановлений в ньому спосіб. Наведений висновок суду спростовується наступними обставини. Як стверджує позивач, після придбання майна, 11.02.2010 року територіальній громаді м. Українка в особі Української міської ради на підставі рішення виконкому Української міської ради №36 від 10.02.2010 року видано свідоцтво серії САВ №408262 на право комунальної власності на нежитлову будівлю площею 1436,0 кв.м, розташовану за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Юності,

6. Відповідне рішення Виконкому Української міської ради прийняте на підставі рішення виконавчого комітету Обухівської районної ради народних депутатів «Про розмежування майна комунальної власності» №183 від 06.05.1992 року, згідно з яким Обухівська районна рада народних депутатів вважала, що будинок побуту належить їй і у неї є безумовні права розпорядження відповідним майном. Як було встановлено в постанові Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі №911/2685/13, з часу передачі у комунальну власність виконкому Української міської ради народних Будинку побуту на підставі акта передачі від 20.05.1992, підписаного на виконання рішення виконкому Обухівської районної ради народних депутатів від 06.05.1992 №183, який є адміністративним актом і в розумінні статті 4 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, чинного на той час, є підставою виникнення права власності, власником будівлі Будинку побуту м. Українка є позивач у справі. А враховуючи ту обставину, що за наказом Фонду комунального майна Обухівського району від 04.02.1994 №4 приватизації підлягало лише обладнання Малого підприємства побутового обслуговування «Українка» суд вважає, що в розрізі положень частини 3 статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» спірна будівля не виступала об`єктом приватизації у складі майнового комплексу малого підприємства побутового обслуговування «Українка». Також суд в межах справи №911/2685/13 встановив, що нежитлова будівля (будинок побуту), яка знаходиться за адресою: м. Українка, вул. Юності, 6 предметом договору купівлі-продажу від 27.12.1994 не виступала, права власності на зазначену будівлю ТОВ «Українка» за цим договором не набувало. Отже наведені обставини доводять, що будівля будинку побуту продавцеві за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 04.04.2013 не належала, а тому останній не мав права відчужувати таке майно. З огляду на це, суд апеляційної інстанції у справі №911/2685/13 визнав вимогу Української міської ради про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Софттрейд» на користь громади міста Українка нежитлової будівлі (будинок побуту), що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Юності, 6 обґрунтованою, доведеною належними доказами та такою, що підлягає задоволенню. Перевіривши обставини справи та врахувавши доводи апеляційної скарги, а також взявши до уваги обставини, встановлені у справі №911/2685/13, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, що оскільки спірне рішення прийняте з порушенням компетенції та без достатніх правових підстав, то воно порушує у відповідній частині права позивача, як особи, яка набула у власність спірне майно, і з огляду на ст.ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним. Разом з цим, апеляційний господарський суд звертає увагу позивача, що звертаючись до суду за захистом своїх, на думку позивача, порушених прав, Товариство з обмеженою відповідальністю «Софттрейд» надає документи, на які посилається, без дотримання встановленого порядку засвідчення копій документів. Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до положень частин 1,2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Згідно з вимогами частин 4, 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Відповідно вимог Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом №55 від 07.04.2003р. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, на кожній сторінці наданого до матеріалів справи документу в копії повинна міститись відмітка про засвідчення, яка складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. В силу приписів ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Відтак, докази, надані позивачем без дотримання вимог закону, відповідно до вимог ГПК України є недопустимими. Резюмуючи вищеописане, судова колегія визнає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Підсумовуючи вищеописані обставини щодо правомірності оскаржуваного рішення виконавчого комітету Обухівської районної ради народних депутатів «Про розмежування майна комунальної власності» №183 від 06.05.1992 року та щодо порушення ним права позивача колегія суддів дійшла наступних висновків. По - перше, судом першої інстанції не було враховано обставини, встановлені в межах справи №911/2685/13, які свідчать про правомірність набуття Українською міською радою права власності на будинок побуту та про те, що ТОВ «Українка» права власності на зазначену будівлю за договором купівлі-продажу від 27.12.1994 не набувало. Відтак, оскільки нежитлова будівля (будинок побуту) не належала на праві власності ТОВ «Українка» на момент її відчуження позивачеві у даній справі - ТОВ «Софттрейд», то з вказаного випливає висновок, що у позивача відсутнє право власності на вказану будівлю. По - друге, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18). Разом з тим, як було зазначено вище, в межах справи №911/2685/13 визнано вимогу Української міської ради про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Софттрейд» на користь громади міста Українка нежитлової будівлі (будинок побуту). Враховуючи вказане, оцінивши наведене позивачем у позовній заяві обгрунтування порушення його прав, з системного аналізу встановлених судом обставин справи, судова колегія не вбачає порушення прав позивача спірним рішенням, які підлягають захисту судом. Окремо суд вважає за необхідне вказати про висновки суду стосовно дотримання позивачем строків позовної давності. Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вимог ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позивачем обґрунтовано дотримання строку давності для звернення з даним позовом. Зокрема, зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Як вказує позивач, про порушення своїх прав позивачу стало відомо тільки 18.07.2019 року зі змісту листа Обухівської районної ради №100/02-03/482 від 18.07.2019 року про відмову в задоволенні вимоги про скасування рішення виконавчого комітету Обухівської районної ради народних депутатів від 06.05.1992 року №183 «Про розмежування майна комунальної власності» в частині передання Українській міській раді Обухівського району Київської області в комунальну власність Будинку побуту «Українка», який розташований за адресою: Київська область. Обухівський район, місто Українка, будинок

6. У зв`язку з вказаним, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані учасниками провадження докази та пояснення, враховуючи відсутність заперечень відповідача та не заявлення ним про застосування строку давності, судом першої інстанції встановлено обставини, які свідчать про невідповідність спірного рішення вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Такий висновок зроблено судом з неповним з`ясуванням обставин з огляду на таке. Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позивачем в межах даної справи оскаржується рішення виконавчого комітету Обухівської районної ради народних депутатів від 06.05.1992 року №183 «Про розмежування майна комунальної власності». Як встановлено судом апеляційної інстанції вище, Господарським судом Киїхвської області при розгляді даної справи не враховано обставини, встановлені у справі №911/2685/13 за позовом Української міської ради Обухівського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка", Товариства з обмеженою відповідальністю "Софттрейд", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Обухівська районна рада, 2) Підприємство по обслуговуванню житла виконавчого комітету Української міської ради, за участю Прокуратури Київської області, про визнання права власності на майно та витребування майна. З вказаного вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Софттрейд" брало участь у справі №911/2685/13, тобто позивач обізнаний з її обставинами, зокрема про наявність спірного рішення від 06.05.1992 року №183, а відтак обгрунтування пропуску строку позовної давності, наведені в позовній заяві, а саме - твердження позивача, що про порушення своїх прав позивачу стало відомо тільки 18.07.2019 року, що були визнані судом першої інстанції обґрунтованими (зокрема, з урахуванням відсутності заперечень відповідача), не відповідають дійсності та не можуть бути прийняті судом. Відповідно до частин 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Однак, з огляду на те, що судом апеляційної інстанції вище було встановлено, що права позивача спірним рішенням не порушено, то питання позовної давності в межах апеляційного перегляду не розглядається. Натомість в межах перевірки висновків суду з урахуванням доводів апелянта колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що є підставою в силу вимог статті 277 ГПК України для скасування судового рішення. З огляду на вищевказані висновки суду апеляційної інстанції слід зазначити, що з апеляційною скаргою у даній справі звернулася Прокуратура Київської області в інтересах Обухівської районної ради Київської області та Української міської ради Обухівського району Київської області. Апеляційний суд, враховуючи обґрунтування підстав звернення прокурора в інтересах держави в особі Обухівської районної ради Київської області та Української міської ради Обухівського району Київської області, вважає за необхідне вказати наступне. Відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює зокрема представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно вимог частин 3 та 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону). Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 вказала, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (п.6.43). Суд апеляційної інстанції, з`ясувавши наявність підстав для відмови в позові, вбачає наявність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, який звернувся в інтересах держави в особі Обухівської районної ради Київської області та Української міської ради Обухівського району Київської області з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, Обухівська районна рада Київської області, яка є відповідачем у даній справі, участі в судових засіданнях в процесі розгляду справи по суті в суді першої інстанції не брала, свої пояснення чи заперечення на позовну заяву не надавала. Крім того, Українська міська рада Обухівського району Київської області, яка є власником майна, яке передано спірним рішенням, взагалі не брала участі у справі, натомість на стадії апеляційного перегляду була залучена до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2021. Прокурор вказує, що оскаржуване судове рішення впливає на права територіальної громади м. Українка в особі Української міської ради як власника об`єкта комунальної власності - Будинку побуту, однак міською радою самостійно не вжито заходів щодо захисту такого права, зокрема через необізнаність про наявність такого рішення, відтак викладені обставини свідчать про неналежне виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень, зокрема щодо збереження майна комунальної власності. Таким чином, прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави в особі Обухівської районної ради Київської області та Української міської ради Обухівського району Київської області, наводить належне обґрунтування звернення до суду з метою представництва інтересів держави в суді. Отже, колегія суддів погоджується з твердженнями прокурора, що наведене вказує на наявність обставин, передбачених ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», для звернення прокурора в інтересах держави з апеляційною скаргою. Відтак, колегія суддів вбачає наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення, яким слід відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Прокуратури Київської області підлягає задоволенню. Водночас, рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2019 у справі №911/1920/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким слід відмовити у задоволенні позовних вимог. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ст. 126 та ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України покласти на позивача. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прокуратури Київської області - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2019 у справі №911/1920/19 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Софттрейд" (01042, м. Київ, бульв. Дружби народів, буд. 9, код ЄДРПОУ 32382514) на користь прокуратури Київської області (ідентифікаційний код 02909996, адреса: 01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи № 911/1920/19 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 22.03.2021. Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала Судді М.Л. Яковлєв А.І. Тищенко

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/1920/19

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше