Постанова 4824 № 754/5178/18

справа № 754/5178/18 головуючий у суді І інстанції Таран Н.Г. провадження № 22-ц/824/2470/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 17 березня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Фінагеєва В.О., суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., за участю секретаря Гасюк В.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», про скасування реєстрації права власності, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила визнати незаконним та скасувати право власності ПАТ «Укрсоцбанк», номер запису про право власності 23579175 від 23 листопада 2017 року на об`єкт нерухомого майна - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1416433880000. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 липня 2005 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір кредиту, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 26 560 доларів США, строком користування до 13 липня 2020 року зі сплатою 13 % річних. 14 лютого 2005 року між позичальником та банком було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого у якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором позичальник передав банку в іпотеку нерухоме майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . 09 лютого 2018 року позивачу стало відомо, що банк звернув стягнення на предмет іпотеки у порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», зареєструвавши 23 листопада 2017 року за собою право власності на предмет іпотеки. Позивач вважає, що банк не мав право на застосування позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки, виходячи з того, що договір іпотеки має не лише містити в собі умови звернення стягнення на предмет іпотеки, а й містити згоду іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання. Спірний договір іпотеки не містить в собі такої згоди іпотекодавця. Саме по собі зазначення способів звернення стягнення, передбачених діючим законодавством, не свідчить про погодження сторонами можливості позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, банком порушено порядок повідомлення іпотекодавця, оскільки у відповідності до пункту 6.2. договору іпотеки, будь-які письмові повідомлення, направлені сторонами не за адресами, зазначеними у договорі іпотеки, вважаються неналежним повідомленням. Таким чином, станом на 23 листопада 2017 року у банку не могло виникнути право на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно інформаційної довідки від 09 лютого 2018 року державним реєстратором Хохич Р.В. проведено реєстрацію права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі договору іпотеки з реєстраційним номером 1558. Однак, позивач такого договору іпотеки з таким реєстраційним номером взагалі з банком не укладала. Таким чином, право власності за банком було зареєстровано на підставі неіснуючого договору іпотеки. З розрахунку заборгованості, поданого банком у справі № 729/1345/14 вбачається, що позичальник здійснила порушення умов договору щодо погашення тіла кредиту ще у 2010 році, здійснивши останній платіж на повернення тіла кредиту 01 квітня 2010 року. Таким чином, строк кредиту вважається таким, що сплинув - починаючи з 01 липня 2010 року, а у банку виникло право на задоволення його вимог в силу пункту 4.5 кредитного договору - вже станом на 01 липня 2010 року. При цьому, з незрозумілих причин банк не вчиняв жодних дій щодо примусового виконання даного рішення суду, а лише після спливу 7 років та 4 місяців здійснив позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, що прямо заборонено п. 7 ч. 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки строк давності, встановлений статтею 257 ЦК України у три роки, сплинув. Позивач зазначає, що банк не мав жодних правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку ст. 36 Закону України «Про іпотеку», такі дії прямо заборонені Законом. Отже, банком було звернуто стягнення на предмет іпотеки з суттєвими порушеннями законодавства, а саме: договір іпотеки не містить згоди іпотекодавця на позасудове звернення стягнення; відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містять відомості про правовстановлюючий документ (договір іпотеки), який позивачем не укладався; банком не було дотримано порядку вручення письмового попередження, обов`язковість якого передбачена статтею 35 Закону України «Про іпотеку»; здійснення банком звернення стягнення поза межами строків давності. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано вжиті ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 15 травня 2018 року заходи забезпечення позову у вигляді заборони проведення реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомості за реєстраційним номером 1416433880000 - однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд не дослідив обставини надання позивачем своєї згоди на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором. Оскаржуване рішення не містить аналізу, дослідження умов іпотечного договору щодо врегулювання сторонами питання передачі предмета іпотеки у власність банку та оцінки дій відповідача. Позивачу залишається незрозумілим на підставі якого саме документа відповідач звертався до державного реєстратора з заявою про проведення реєстраційних дій, оскільки сама реєстраційна справа не містить ні договору іпотеки, ні копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві, ні документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя. Судом не перевірено чи було вручено повідомлення від 07 вересня 2017 року іпотекодержателю чи було подано копію вказаного повідомлення державному реєстратору. Будь-якого обґрунтування законності ненадання державному реєстратору відповідачем документів, передбачених п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень суд у своєму рішенні не наводить. Відповідач набув право вимоги 01 червня 2010 року відповідно до умов кредитного договору. Саме з цього моменту відповідач набув право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору та положень Закону України «Про іпотеку». Закон України «Про споживче кредитування» не поширюється на відносини між позивачем та відповідачем, а відносини між ними регулюються ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Обґрунтування судом своєї позиції не стосується предмету спору взагалі. Суд не обґрунтував відхилення від правової позиції Верховного Суду України, на яку посилалася позивач. Відносини між позивачем та відповідачем, що виникли з іпотечного договору, підпадають під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а, відтак, відповідач не має права на звернення стягнення на предмет іпотеки у період дії вказаного закону. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено,що 14 липня 2005 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014-672-КЖ, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала 26 560 доларів США зі сплатою 13 % річних строком до 13 липня 2020 року. Цільове призначення укладеного кредитного договору є: придбання нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 (а.с.8). 14 липня 2005 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 014-672-ЗЖ, за яким остання передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 4.5.3 договору іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» (а.с.15). ПАТ «Укрсоцбанк» є правонаступником АКБ «Укрсоцбанк». 07 вересня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» було направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням (а.с.87). 23 листопада 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» було поданого заяву про державну реєстрацію права власності. Заява отримана Хохич Р.В. , Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» та зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяви і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23 листопада 2017 року за реєстраційним номером 225385410 (а.с.57). 23 листопада 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме Хохич Р.В., Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» сформовану інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта обтяження: квартири АДРЕСА_1 (а.с.73). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 105174330 від 27 листопада 2017 року, державним реєстратором Хохич Р.В., Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ», було зареєстровано право власності за ПАТ «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 29,3 кв.м., житловою площею 17,3 кв.м. (а.с.82). Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки сторонами при укладенні договору іпотеки було досягнуто згоди щодо можливого способу позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку», про що згода іпотекодавцем була надана при підписанні договору, а повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання було направлено банком боржнику. Однак, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 Закону «Про іпотеку»). Згідно з частинами першою та третьою статті 36 Закону «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону. Відповідно до частини 1 статті 37 Закону «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з частиною другою статті 18 якого порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок проведення державної реєстрації прав. У частині першій статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Визначена у частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц, провадження № 14-48цс19). Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна. Згідно з пунктом 61 Порядку у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Таким чином, пунктом 61 Порядку визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, провадження № 14-2цс19). З матеріалів справи вбачається, що банк звернув стягнення на предмет іпотеки у порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку», зареєструвавши 23 листопада 2017 року за собою право власності на предмет іпотеки. Підтвердженням надіслання банком іпотекодавцю письмової вимоги щодо усунення виконання договору позики, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, є повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року №

211. У пункті 3 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам Закону. Наведені норми спрямовані на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази отримання боржником вимоги банку про сплату боргу, що давало б можливість ОСОБА_1 у встановлений строк усунути наявні порушення. Не дотримавшись встановленої законом процедури, банк зареєстрував за собою право власності на квартиру на підставі іпотечного договору від 14 липня 2005 року. Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені обставини, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з прийняттям постанови по суті вимог позивача. У позовній заяві ОСОБА_1 просила скасувати право власності ПАТ «Укрсоцбанк» на квартиру. Оскільки чинне законодавство України не передбачає права суду скасовувати право власності громадян чи юридичних осіб, в даному випадку ефективним способом захисту прав та інтересів позивача є скасування запису про право власності за ПАТ «Укрсоцбанк», на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 яке оскаржує позивач. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Під час розгляду справи ОСОБА_1 сплатила судовий збір на загальну суму 3 524 грн., з яких: 704,8 грн. судовий збір за подачу позову, 352,4 грн. - за подачу заяви про забезпечення позову, 1 057,2 грн. - за подачу апеляційної скарги, 1 409,6 грн. - за подачу касаційної скарги). Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на її користь з АТ «Альфа-Банк», який є правонаступником АТ «Укрсоцбанк». На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 вересня 2018 року скасувати та прийняти постанову. Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», про скасування реєстрації права власності задовольнити частково. Скасувати запис про право власності 23579175 від 23 листопада 2017 року за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на об`єкт нерухомого майна - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1416433880000. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк», місце знаходження - вул. Велика Васильківська, 100 у м. Київ, ідентифікаційний код 23494714, на користь ОСОБА_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 3 524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) гривні. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повне судове рішення складено 22 березня 2021 року. Головуючий Фінагеєв В.О. Судді Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.