Постанова 4824 № 761/9328/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/9328/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/797/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 березня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Коцюрби О.П., Білич І.М., за участю секретаря судового засідання Верес Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2020 року у складі судді Юзькової О.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Венбест» про зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся у суд з товариства з обмеженою відповідальністю «Венбест» (далі- ТОВ «Венбест») про зобов`язання вчинити дії. Позов обґрунтовано тим, що 04.05.2019 року в приміщення АТ Агропросперіс Банк» за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т (літера А)на позивача безпричинно напали працівники приватної охоронної компанії ТОВ «Венбест» та силою вивели з приміщення банку. Позивач змушений був викликати працівників поліції. 01.11.2019 року за вх. № 258 позивач подав відповідачу скаргу, в якій посилаючись а положення Закону України «про звернення громадян» просив письмово повідомити, на якій правовій підставі працівники товариства вчинили протиправні та насильницькі дії порти нього й просив надіслати копію статуту ТОВ «Венбест» та копію відповідного документу (службової інструкції), в якому йдеться про права та обов`язки працівників товариства. 20.11.2019 року позивач повторно подав скаргу та вимагав письмово повідомити про результати перевірки скарги від 01.11.2020 року Проте, в порушення вимог ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» відповідач умисно не відповів про результати скарг. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просить зобов`язати ТОВ «Венбест» перевірити належним чином скарги від 01.11.2019 року вх. № 258 та від 20.11.2019 року вх. № 220 та письмово повідомити про результати розгляду скарг. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2020 року у позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, не застосувавши ст.ст. 1, 16, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян», що підлягали застосуванню, просить скасувати рішення районного суду та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Зазначено, що рішення є незаконним, необґрунтованим, оскільки судом не доведено, що ТОВ «Венбест» 21.11.2019 року за вх.. № 500 на адресу позивача скеровано відповідь на скарги від 01.1.2019 року та 20.11.2019 року, не відповідають обставинам справи і висновки суду про те, що позивачу 21.11.2019 року надано відповіді щодо його скарг, а також, те що підстави вважати, що права ОСОБА_1 порушено відсутні. Вказано, що суд в порушення вимог ст. 263 ЦПК України не з`ясував повно та всебічно обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених відповідними доказами наданими до суду. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Венбест» просило рішення районного суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Особи, які приймають участь у справі до суду не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Встановлено, що 03.02.2021 року на адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, а 09.03.2021року - заява про необхідність завершення розгляду справи (а.с.107). Враховуючи викладене, а також положення ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання. Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як убачається з матеріалів справи, що 01.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Венбест» зі скаргою щодо вчинення працівниками охоронної компанії ТОВ «Венбест» протиправних дій відносно скаржника та відповідно до Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації», Законом України «Про звернення громадян» просив письмово повідомити: у зв`язку із чим (після надходження тривожного виклику, повідомлення по телефону тощо) екіпаж автомобіля № НОМЕР_1 , бортовий номер НОМЕР_2 , 05.04.2019 р. після 11 год. прибув у приміщення «Міком Палацу» на вул. Дегтярівській, 27-Т в м. Києві та на якій правовій підставі працівники охоронної компанії ТОВ «Венбест» 05.04.2019 року вчинили щодо скаржника протиправні насильницькі дії в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також надіслати копію Статуту ТОВ «Венбест», відповідного документа (службової інструкції тощо), в якому йдеться про права та обов`язки працівників ТОВ «Венбест» (екіпажу автомобіля № НОМЕР_3 , бортовий номер НОМЕР_2 ). 20.11.2019 року позивачем повторно подав відповідачу скаргу зазначивши, що 01.11.2019 р. за вх. № 258 подав скаргу керівнику ТОВ «Венбест» щодо протиправних дій пажу автомобіля № НОМЕР_3 , бортовий номер НОМЕР_2 . Позивачем зазначено, що він протягом 20 днів не отримав відповідь про результати розгляду скарги, а тому керуючись ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» вимагав письмово повідомити про результати перевірки скарги від 01.11.2019 року, надіслати копію Статуту ТОВ «Венбест» та копію відповідного документа (службової інструкції тощо), в якому йдеться про права і обов`язки працівників ТОВ «Венбест» (екіпажу автомобіля № НОМЕР_3 , бортовий номер НОМЕР_2 ). Вказано, що відповіді на скарги позивач не отримав, а тому наявні підстави щодо зобов`язання відповідача перевірити скарги та письмово повідомити про результат їх розгляду. Разом з тим, надані представником відповідача докази свідчать про те, що ТОВ «Венбест» 21.11.2019 року за вих. № 500 в адресу ОСОБА_1 скеровано відповідь на скарги від 01.11.2019 та від 20.11.2019 року. Так, відповідачем зазначено, що скарги від 01.11.2019 року та 20.11.2019 року розглянуто, станом на 21.11.2019 року в товаристві відсутня інформація щодо вчинення відносно заявника насильницьких дій персоналом охорони товариства. Також представником відповідача зауважено, що скарга не містить жодних даних слідчих органів щодо вчинення персоналом охорони товариства протиправних дій щодо заявника, а відтак надіслана скарга не відноситься за своїм змістом до скарг згідно Закону України «Про звернення громадян». Крім того, позивача було проінформовано, що під відпрацювання тривожних сповіщень з об`єктів, що охороняються товариством, персонал охорони дотримується вимог Закону України «Про охоронну діяльність». Статут товариства не визначає права та обов`язки персоналу охорони товариства. Також наголошено, що визначені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» терміни розгляду скарг як першої так і повторної, товариством дотримано. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , районний суд виходив з їх безпідставності та недоведеності. Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду враховуючи наступне. Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року N 393/96-ВР (далі - Закон N 393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. В силу ст. 3 Закону N 393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Положеннями статті 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Частиною 1,2 та 4 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб`єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом. Статтею 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Відповідно до ст. 19 Закону N 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, зокрема, зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення. Пунктом 1 Указу Президента України "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування" від 07 лютого 2008 року N 109/2008 постановлено Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов`язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України "Про звернення громадян", упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам; викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз`яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень; створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; з`ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень; вжиття заходів для поновлення прав і свобод громадян, порушених унаслідок недодержання вимог законодавства про звернення громадян, притягнення винних осіб у встановленому порядку до відповідальності, в тому числі до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків щодо розгляду звернень громадян. Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне і правильне виконання прийнятого рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян. Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі поставлені в них питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді. Відповідно до ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Венбест» звернення ОСОБА_1 від 01.11.20219 року та від 20.11.2019 року, розглянуло й листом за № 500 від 21.11.2019 року засобами поштового зв`язку направило відповідь на звернення та проінформувало, що в товаристві відсутня інформація щодо вчинення персоналом охорони товариства 05.04.2019 року стосовно позивача насильницьких дій, відсутні про це і висновки слідчих органів, а статут товариства не визначає права та обов`язки персоналу охорони товариства (а.с.62). Отже, відповідь на звернення ОСОБА_1 відповідачем надано в межах строку, визначеного положеннями ст.20 Закону України «Про звернення громадян». Підтвердженням надсилання листа від 21.11.2019 року за вих. №500 є поштова квитанція та опис вкладення до цінного листа (а.с. 63-65). Твердження апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні докази направлення відповіді на звернення ОСОБА_1 спростовуються долученими до відзиву на апеляційну скаргу матеріалами - описом вкладення у цінний лист квитанцією ПАТ «Укрпошта» ВПЗ Київ-62 № ПН 215600426655, інформацією про відправлення, накладною № 0306211388074, а також даними службового чеку (а.с.63-65). Посилання на те, що у поштовій накладній неправильно викладено прізвище позивача замість ОСОБА_1 ОСОБА_1 та не його номер телефону, а тому ним не отримано відправлення, колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до даних опису вкладення у цінний лист відповідальним працівником ТОВ «Венбест» прізвище позивача зазначено вірно, правильно зазначено й адресу місця проживання позивача, а наявна у накладній інформація зформована не представником відповідача, а працівником відділення зв`язку, який до того ж не містить підпису відправника (а.с.65). Враховуючи зазначене, вимоги позивача про зобов`язання товариство перевірити належним чином його скарги та письмово повідомити про результати, є безпідставними, оскільки матеріалами справи доведено розгляд звернень ОСОБА_1 відповідачем у межах та з дотриманням строків, визначених вимогами згаданого Закону, відповідь надано. Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права спростовується встановленими обставинами та матеріалами справи. Інші доводи апеляційної скарги були предметом детального дослідження й ретельної оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував, про що свідчить зміст оскаржуваного судового рішення. Таким чином, ці доводи зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 367 ЦПК України не належить до повноважень суду апеляційної інстанції. Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті справедливе рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 22 березня 2021 року. Суддя-доповідач: Судді: