Постанова Харківський апеляційний суд № 643/2489/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 15 березня 2021 року м. Харків справа № 643/2489/16-ц провадження № 22ц/818/114/21 провадження № 22ц/818/115/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Котелевець А.В., суддів - Кругової С.С., Хорошевського О.М., за участю секретаря Огар І.В., імена (найменування) сторін: позивач ОСОБА_1 , правонаступниками чкого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрейд Схід», відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА», відповідач Приватне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», представник Абросимов Олександр Сергійович, Пікульська Катерина Володимирівна, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд Схід» на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2016 року в складі судді Єлізарова І.Є. та на додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2018 року в складі судді Сиротникова Р.Є., у с т а н о в и в: В березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд Схід» (далі ТОВ «Автотрейд Схід»), Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (далі ПрАТ «СК «УНІКА»), Приватного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (далі ПрАТ «Креді Агріколь Банк»), в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути з ТОВ «Автотрейд Схід» безпідставно набуті кошти в розмірі 203 837,63 грн; стягнути з ТОВ «Автотрейд Схід» моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн; зобов`язати ПрАТ «СК «УНІКА» пролонгувати договір страхування від початку страхового випадку, а саме, з 24 січня 2014 року до моменту завершення ремонту; зобов`язати відповідача суму боргу перерахувати в рахунок погашення кредиту за автомобіль на рахунок ПрАТ «Креді Агріколь Банк». Позовна заява мотивована тим, що 24 січня 2014 року мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю автомобіля «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу на праві власності. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «УНІКА» за договором добровільного страхування від 21 серпня 2013 року. В результаті цього ДТП автомобіль позивача зазнав технічних ушкоджень. Згідно звіту від 06 лютого 2014 року вартість відновлюваного ремонту пошкоджденого автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 58 754,62 грн. Вказана сума страхового відшкодування була виплачена 28 лютого 2014 року позивачу шляхом перерахування на рахунок СТО ТОВ «Автотрейд Схід» згідно заяви ОСОБА_1 та розпорядження вигодонабувача ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 14 лютого 2014 року. Після отримання коштів CТО ТОВ «Автотрейд Схід» відмовилось встановлювати на автомобіль нові деталі, посилаючись на відсутність виробничих потужностей. 11 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до СТО ТОВ «Автотрейд Схід» з заявою про відмову від послуг та повернення грошових коштів, однак останнє кошти не повернуло, мотивуючи тим, що вказані грошові кошти перераховані на фірму для закупівлі автозапчастин, однак їх закупка не підтвердилась. Позивач вважає, що ТОВ «Автотрейд Схід» отримав майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, тому зобов`язаний повернути йому майно та відшкодувати завдану шкоду. На думку позивача, у відповідності до договору страхування відповідач за кожен день затримки виплати страхового відшкодування зобов`язаний виплатити пеню в розмірі 0,1% від суми страхового відшкодування за кожен день прострочення або не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на час виникнення прострочення. Крім того, в результаті ДТП позивачу спричинено моральну шкоду, яка виявилась у його душевних стражданнях у зв`язку з необхідністю витрачати час на оформення відповідних документів, втратою товарного вигляду автомобіля та необхідністю його ремонтувати, погіршенням здоров`я, тривалим часом відновлюваного ремонту, який негативно вплинув на його сімейне життя. Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2016 року у складі судді Єлізарова І.Є. позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Автотрейд Схід» на користь ОСОБА_1 гроші в розмірі 203 837,63 грн. Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2018 року стягнуто з ТОВ «Автотрейд Схід» моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн; зобов`язано ПрАТ «СК «УНІКА» пролонгувати договір страхування від початку випадку, тобто з 24 січня 2014 року, до моменту завершення ремонту; зобов`язано ТОВ «Автотрейд Схід» перерахувати в рахунок погашення кредиту за автомобіль на рахунок ПАТ «Креді Агріколь Банк». Рішення суду першої інстанції мотивовані тим, що оскільки ТОВ «Автотрейд Схід» набув грошові кошти в розмірі 58 754,72 грн без достатньої правовї підстави, вони підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 разом зі штрафними санкціями. Суд першої інстанції також дійшов висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, зобов`язання ПрАТ «СК «УНІКА» пролонгувати договір страхування від початку страхового випадку, тобто з 24 січня 2014 року, до моменту завершення ремонту; зобов`язання ТОВ «Автотрейд Схід» перерахувати в рахунок погашення кредиту за автомобіль на рахунок ПАТ «Креді АгрікольБанк». Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 13 липня 2017 року заяву ТОВ «Автотрейд Схід» про перегляд зачного рішення залишено без задоволення. Ухвала суду першої інстацнії мотивована тим, що підстави для переглду заочного рішення суду першої інстанції, передбавені статтею 288 ЦПК України, відсутні. Шадрін Олександр Сергійович представник ТОВ «Автотрейд Схід» подав апеляційні скарги: - 26 липня 2017 року - на заочне рішення суду першої інстанції, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставинам, що мають значення для справи, просив скасувати заочне рішення суду першої інстанції, ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі; - 24 травня 2017 року - на додаткове рішення суду першої інстанції, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставинам, що мають значення для справи, просив частково скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та виключити з резолютивної частини речення наступного змісту: «Стягнути з ТОВ «Автотрейд Схід» (м. Харків, проспект Московський, 302, корп. А, кв. 8) моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн; зобов`язати ПрАТ «СК «УНІКА» перерахувати в рахунок погашення кредиту за автомобіль на рахунок ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні цих вимог. Апеляційні скарги, з урахуванням доповнень, мотивовані тим, що ТОВ «Автотрейд Схід» є неналежним відповідачем, оскільки у останнього не виникало цивільно-правових відносин з ОСОБА_1 Страхова сума має бути виплпачена на користь ПрАТ «СК «УНІКА». Доказів того, що ТОВ «Автотрейд Схід» отримало кошти на ремонт автомобіля, матеріали справи не містять. Позивач, ПрАТ «СК «УНІКА», ПрАТ «Креді Агріколь Банк» рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційні скарги не скористались. Постановою Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Автотрейд Схід» задоволено. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2016 року та додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України є помилковим, оскільки між сторонами існують договірні відносини. Апеляційний суд указав на відсутність доказів перерахування страхового відшкодування на рахунок ТОВ «Автотрейд Схід». Відсутність правових підстав стягнення з ТОВ «Автотрейд Схід» на користь ОСОБА_1 грошових коштів за статтею 1212 ЦК України тягне відсутність правових піддстав для нарахування штрафних санкцій та відшкодуання моральної шкоди. Постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Харківської області від 11 вересня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що, розглядаючи справу по суті позовних вимог, апеляційний суд встановив факт порушення права позивача, проте не надав оцінки обраному ним способу захисту порушеного права, не перевірив, чи відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення обраний спосіб захисту цивільного права. За правилами частини другої статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. За правилами частини першої статті 417 ЦК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповіідній частині нове рішенняч або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів і вимог апеляційної скарги - суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону додаткове рішення суду першої інстанції не відповідає. Матеріали справи свідчать, що 24 січня 2013 року сталася ДТП за участю автомобіля «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на праві власності. У результаті цього ДТП автомобіль ОСОБА_4 зазнав технічних ушкоджень. 21 серпня 2013 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_1 був укладений договір добровільного страхування на транспорті, відповідно до умов якого на страхування було прийнято транспортний засіб «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_2 . 06 лютого 2014 року ФОП ОСОБА_5 було складено звіт, відповідно до якого вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля «Renault Duster», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 58 754,72 грн. 28 лютого 2014 року сума страхового відшкодування була виплачена позивачу ОСОБА_1 шляхом перерахування на рахунок СТО ТОВ «Автотрейд Схід» згідно заяви ОСОБА_1 та розпорядження вигодонабувача ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 14 лютого 2014 року. 11 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до СТО ТОВ «Автотрейд Схід» з заявою про відмову від послуг та повернення грошових коштів, однак відповідач не повернув грошові кошти, мотивуючи тим, що вказані грошові кошти були перераховані на фірму для закупівлі автозапчастин, однак їх закупка не підтвердилась відповідно до листа від 26 травня 2014 року. СТО ТОВ «Автотрейд Схід», отримавши грошові кошти, відмовилось встановлювати на автомобіль нові деталі, посилаючись на відсутність виробничих потужностей. Пред`являючи позов, ОСОБА_1 посилався на безпідставне отримання СТО ТОВ «Автотрейд Схід» майна за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області за актовим записом № 8027 (а. с. 21 т. 4). Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збережння майна є відносини, які виникають у зв`язку з цим і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання виникають за наявності трьох умов: 1) набуття або збереження майна; 2) набуття або збереження за рахунок іншої особи; 3) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. За положенням статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконого володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не грунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК україни. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У той же час зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту, зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, а, отже, достовірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України. Спір між сторонами виник щодо перерахування страховою компанією на рахунок ТОВ «Автотрейд Схід» коштів на відновлюваний ремонт автомобіля позивача, який пошкодждено в результаті ДТП. При цьму, ОСОБА_1 вже звертався з позовом до ПрАТ «СК «УНІКА» про стягнення страхового відшкодування і йому біло відмовлено. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 квітня 2015 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні наведеного вище позову. Даними судовими рішеннями безспірно встановлено, що страхова компанія відповідно до умов страхового договору, на підставі заяви ОСОБА_1 від 27 січня 2014 року, за згодою вигодонабувача перерахувала кошти у розмірі 58 754,72 грн на рахунок СТО «Автотрейд Схід». Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 липня 2015 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 27 квітня 2015 року на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦК України, діючої на момент постановлення ухвали. За правилами частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встанволені рішенням суду у господарській, цивільнй абьо адміністартивній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ "Автотрейд Схід" не отримувало коштів на ремонт автомобіля, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. За змістом статті 8 Закону України «Про страхування», статей 636, 985 ЦК України договір страхування надає право третій особі (вигодонабувачу) вимагати від страховика здійснення страхової виплати на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, хоча і не покладає на нього обов`язки останнього. У разі, якщо буде встановлено, що вигодонабувач відмовився від пред`явлення позову до страховика або сума страхової виплати більша, ніж має отримати вигодонабувач, страхувальник/потерпілий не позбавлений права на пред`явлення позову про виплату страхового відшкодування на свою користь на загальних підставах. У ході судового розгляду встановлено, що пошкодження застрахованого транспортного засобу позивача визнано страховим випадком та визначено розмір страхового відшкодування, який погоджено з вигодонабувачем ПАТ «Креді Агріколь Банк». Листом від 14 лютого 2014 року ПАТ «Креді Агріколь Банк» повідомило ПрАТ «СК «УНІКА» про свою згоду на отримання страхового відшкодування шляхом перерахування коштів на поточний рахунок авторизованого СТО. Матеріали справи не містять відомостей щодо звернення вигодонабувача ПАТ «Креді Агріколь Банк» з відповідним позовом. Оскільки 28 лютого 2014 року сума страхового відшкодування була виплачена позивачу ОСОБА_1 шляхом перерахування на рахунок СТО ТОВ «Автотрейд Схід» згідно заяви ОСОБА_1 та розпорядження вигодонабувача ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 14 лютого 2014 року, однак СТО ТОВ «Автотрейд Схід», отримавши грошові кошти, відмовилось встановлювати на автомобіль нові деталі, посилаючись на відсутність виробничих потужностей, права позивача є порушеними. Вирушіючи питання щодо оцінки обраному позивачем способу захисту порушеного права, судова колегія керується таким. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обгрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основополодних свобод, стаття 5 ЦПК україни), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Загальний перелік таких способів цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України. У частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. За правилами частини другої статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Отже, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та стаття 5 ЦПК України не обмежують суд у виборі способу захисту, прямо передбаченого законом, а дозволяють, виходячи із принципу верховенства права, визначити не тільки передбачений у нормативному акті спосіб захисту порушеного права особи, а й спосіб захисту, який не передбачений законом, але не суперечить йому та найбільш відповідатиме змісту порушеного права і характеру правопорушення. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гаража І.П. 09 січня 2020 року за реєстровими номерами 19, 21 та від 26 лютого 2020 року за реєстровими номерами 289, 291 (а. с. 127, 129, 147, 149 т. 4). Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залучені до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до Цивільного законодавства, спадщина - це матеріальні і нематеріальні цінності, права та обов`язки померлої фізичної особи, що переходить до спадкоємців. Правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. У законі закріплюється традиційний для цивільного права підхід, згідно з яким до складу спадщини належать усі права та обов`язки спадкодавця, їх перехід до спадкоємця здійснюється у порядку правонаступництва. Спадкове правонаступництво має універсальний характер. Це означає, що спадкоємець спадкує всі права і обов`язки спадкодавця, за винятком тих, які за своєю природою не можуть бути передані іншій особі. Згідно статті 1219 ЦК Українине входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема особисті немайнові права. До спадкоємців переходять майнові права і обов`язки спадкодавця за винятком тих, які взагалі не можуть переходити в спадщину. Отже, ця стаття встановлює винятки з принципу переходу спадщини, передбачаючи, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, які нерозривно пов`язані з особою спадкодавця. Право на такі виплати має особистий характер, оскільки такі виплати покликані забезпечити наявність засобів існування для конкретних осіб. Зі смертю особи припиняється і право на отримання відповідної виплати. Разом з тим, за змістом статті 1227 ЦК Українисуми заробітної плати, пенсії стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодження здоров`я, інші соціальні виплати, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності-входять до складу спадщини. Таким чином, належні померлому або передбачені законодавством кошти можуть переходити до його членів сім`ї або спадкоємців в залежності від їх правової природи, нарахування або витрати тощо. Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1 зазначав, що ТОВ «Автотрейд Схід» отримало майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, тому зобов`язаний повернути йому майно та відшкодувати завдану шкоду з урахуванням пені в розмірі 0,1% від суми страхового відшкодування за кожен день прострочення або не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на час виникнення прострочення. Відповідно до частини першої статті 1229 ЦК України страхові виплати (страхове відшкодування) спадкуються на загальних підставах. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування). Правова природа коштів та правові підстави їх стягнення повинні визначатись судом в залежності від встановлених фактичних обставин справи (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19). Враховуючи викладене, суд першої інстацнії дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з ТОВ «Автотрейд Схід» на користь ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , грошей в розмірі 203 837,63 грн. Разом з тим, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди з підстав необхідністі витрачати час на оформення відповідних документів, втрати товарного вигляду автомобіля та необхідністю його ремонтувати, погіршення здоров`я, тривалого часу відновлюваного ремонту, який негативно вплинув на сімейне життя позивача, є такими що нерозривно пов`язані з особою, якій сума страхового відшкодування була виплачена 28 лютого 2014 року шляхом перерахування на рахунок СТО ТОВ «Автотрейд Схід» згідно заяви ОСОБА_1 та розпорядження вигодонабувача ПАТ «Креді Агріколь Банк» від 14 лютого 2014 року, а договір добровільного страхування, укладений 21 серпня 2013 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже у сенсістатті 1227 ЦК України не можуть бути предметом спадкування вимоги про відшкодування моральної шкоди, зобов`язання ПрАТ «СК «УНІКА» пролонгувати договір страхування від початку випадку, тобто з 24 січня 2014 року, до моменту завершення ремонту, та зобов`язання ТОВ «Автотрейд Схід» перерахувати в рахунок погашення кредиту за автомобіль на рахунок ПАТ «Креді Агріколь Банк». Додаткове рішення суду першої інстанції є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 4, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд Схід» на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2016 року залишити без змін. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд Схід» на додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2018 року задовольнити. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2016 року залишити без змін. Додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нову постанову. Позов в частині вирішення спорну про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд Схід» моральної шкоди, зобов`язанння Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» пролонгувати договір страхування від початку випадку, тобто з 24 січня 2014 року, до моменту завершення ремонту та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд Схід» перерахувати в рахунок погашення кредиту за автомобіль на рахунок Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 23 березня 2021 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді С.С.Кругова О.М.Хорошевський