Постанова 4803 № 210/5107/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1512/21 Справа № 210/5107/20 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року, яке постановлено суддею Вікторович Н.Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення матеріали справи не містять, - В С Т А Н О В И В: В вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 120 000 грн. у зв`язку з ушкодженням здоров`я, посилаючись на те, що з ним 20 лютого 2020 року стався нещасний випадок на виробництві відповідача, внаслідок чого позивач отримав термічні опіки полум`ям на голові, тулубі, обох кистях, правому плечі, обох гомілках, множенні локальні опікові рани у вигляді зморщеного епідермісу. Внаслідок нещасного випадку позивачу завдано моральну шкоду, оскільки він постійно відчуває біль та жар, неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, від отриманих опіків його шкірний покрив спотворений та зазнав деформації, що завдає позивачу додаткових моральних страждань. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 840,80 грн. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Вважає, що судом не враховано, що позивач не звертався до МСЕК з метою встановлення стійкої втрати професійної працездатності. Звертає увагу суду на те, що визначений розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач ОСОБА_1 зазначає про те, що в апеляційній скарзі не наведено аргументів того, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач, перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем на посаді міксерового конвертного цеху, 20 лютого 2020 року внаслідок нещасного випадку отримав термічний опік полум`ям голови, тулуба, обох верхніх та нижніх кінцівок І-ІІ-ІІІ А-Б ст. 7% (0,5% глибокий) поверхні тіла, який стався внаслідок викиду з конвертеру №6 полум`я, залишків шлаку, продуктів плавлення на робочу площадку і тепловоз ТГМ-6Д зав.№0123, що знаходився навпроти нього, в кабіні якого перебував ОСОБА_1 (а.с.7-26). Відповідно до п.5 Акту №15 розслідування нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії від 28 травня 2020 року причиною нещасного випадку є незабезпечення безпечного виконання виробничого процесу вимогам безпеки, а саме: допущено скупчення чавуну в донній частині конвертера, яке утворились в процесі його експлуатації. Обрушення частини футеровки днища конвертера з потраплянням гідратованого вогнетриву в порожнину конвертера, чим порушено вимоги п.3.2 глави III «Правил охорони праці у сталеплавильному виробництві» НПАОП 27.1-1.01-09 та порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів тощо п.2.3 глави 2 розділу VIII «Правил охорони праці в металургійній промисловості» НПАОП 27.0-1.01-08 п.1.3 глави 1, п.4.2.13 розділу 4.2 глави 4 «Правил безпеки на залізничному транспорті підприємств системи Мінчормету СРСР» НПАОП 27.5-1.13-79; п.1.5 глави 1 розділу X, п.3.5 глави 3 розділу XIII «Правил технічної експлуатації залізничного транспорту промислових підприємств»; п.1.15 глави 1, п.6.6 глави 6, п.6.9 глави 6 міжцехової інструкції «Порядок обслуговування залізничним транспортом конвертерного цеху» 171-МЩ-08-24-2017, невиконання посадових обов`язків: п.3.3.5, п.3.3.11 глави 3.3 розділу 3 посадової інструкції старшого майстра основної виробничої дільниці конвертерів конвертерного цеху ДІ. 042.1222.2.012; п.3.3.6, п.3.3.12 глави 3.3 розділу 3 посадової інструкції змінного майстра основної виробничої дільниці конвертерів конвертерного цеху ДІ. 042.1222.2.002; п.3.3.1, п.3.3.8.12 посадової інструкції майстра (локомотивних бригад) служби рухомого складу цеху експлуатації залізничного транспорту ДІ. 171.1222,2.010; п.3.3.1, п.3.3.3.12 посадової інструкції начальника зміни служби рухомого складу цеху експлуатації залізничного транспорту транспортного департаменту ДІ. 171.1222.2.014; п.3.3.1.4, п.3.3.1.14 п.3.3.3.2 посадової інструкції начальника цеху експлуатації залізничного транспорту ДІ. 171.1222,2.024 (а.с.18 -19). Відповідно до п.8 Акту, особами, які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці є позивач ОСОБА_1 , старший майстер основної виробничої дільниці конвертерів конвертерного цеху сталеплавильного департаменту - ОСОБА_2 ; змінний майстер основної виробничої дільниці конвертерного цеху сталеплавильного департаменту - ОСОБА_3 ; майстер (локомотивних бригад) цеху експлуатації залізничного транспорту транспортного цеху - ОСОБА_4 ; начальник зміни служби рухомого складу цеху експлуатації залізничного транспорту транспортного департаменту - ОСОБА_5 та начальник ЦЕЗТ транспортного цеху транспортного департаменту - ОСОБА_6 (а.с.21- 22). У зв`язку з отриманими опіками ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Криворізькій міської клінічної лікарні №2 з 20 лютого 2020 року по 17 березня 2020 року, з 18 березня 2020 року по 18 березня 2020 року на амбулаторному лікуванні, з 19 березня 2020 року по 02 квітня 2020 року на стаціонарному лікуванні. Рекомендовано - доліковування у травматолога КДЦ (а.с. 27-36). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов`язок з відшкодування моральної шкоди на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», суд першої інстанції виходив із того, що нещасний випадок стався з позивачем під час його роботи, внаслідок якого позивачу спричинена моральна шкода, яка має бути відшкодована на підставі ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України. Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. За вимогами ст.ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Однак, суд першої інстанції ухвалюючи рішення названих вимог закону не дотримався. Відповідно до ст. 173 КзпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. При цьому, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок такого відшкодування визначений ст. 237-1 КзпП України. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України,за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. п. З, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Абзацом 2 п.5 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 25 травня 2001 року, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної(немайнової) шкоди підлягають:наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до ст.35-2 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» вторинна (спеціалізована) медична допомога - медична допомога, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах лікарями відповідної спеціалізації (крім лікарів загальної практики - сімейних лікарів) у плановому порядку або в екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування, реабілітації та профілактики хвороб, травм, отруєнь, патологічних і фізіологічних (під час вагітності та пологів) станів; направлення пацієнта відповідно до медичних показань для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Дільничні лікарні згідно із Переліком закладів охорони здоров`я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 жовтня 2002 року №385, віднесено до лікувально-профілактичних закладів. Відповідно до п.1 Інструкції про застосування переліку професійних захворювань, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України, Академії медичних наук України, Міністерства праці та соціальної політики України 29.12.2000 року №374/68/338, до професійних захворювань належать такі захворювання, які виникли внаслідок професійної діяльності працюючого та зумовлені виключно або переважно впливом шкідливих речовин, певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою. Відповідно до п.1.4 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 року №420, медико-соціальна експертиза потерпілого здійснюється МСЕК у складі комісії відповідно до пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, за наявності, зокрема, направлення закладу охорони здоров`я, за формою № 088/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974. Згідно пунктів 2,3,13 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №088/о «Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК)», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 року №110, форма №088/о заповнюється лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи лікування хворого, підписується головою і членами лікарсько-консультаційної комісії і надсилається в медико-соціально-експертну комісію (далі - МСЕК). Підставами для направлення на МСЕК є, зокрема, наявність ознак інвалідності, закінчення терміну інвалідності, необхідність продовження листка непрацездатності. Заповнена форма № 088/о завіряється головою лікарсько-консультаційної комісії (прізвище, ім`я та по батькові, підпис) та її членами, завіряється печаткою закладу охорони здоров`я, який направив хворого на МСЕК. Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України,кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 62 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 12 ЦПК України. На суд покладається обов`язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. За змістом ст. 76 ЦПК України,доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України,письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я позивач посилався на те, що з ним 20 лютого 2020 року стався нещасний випадок на виробництві відповідача, внаслідок чого позивач отримав термічні опіки полум`ям на голові, тулубі, обох кистях, правому плечі, обох гомілках, множенні локальні опікові рани у вигляді зморщеного епідермісу. Внаслідок нещасного випадку позивачу завдано моральну шкоду, оскільки він постійно відчуває біль та жар, неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, від отриманих опіків його шкірний покрив спотворений та зазнав деформації, що завдає позивачу додаткових моральних страждань. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, доказів того, що позивач звертався, чи був направлений до медико-соціальної експертної комісії з метою встановлення відсотка стійкої втрати професійної працездатності не надано. При цьому, у рішенні Конституційного суду України від 27 січня 2004 року у справі №1- 9/2004визначено, що саме висновок МСЕК, який встановлює стійку втрату професійної працездатності, служить основним доказом нього та визначає право на відшкодування спричиненої моральної шкоди, внаслідок втрати працездатності на підприємстві (установі, організації). На підставі викладеного колегія суддів вважає, що позивачем з урахуванням положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів звернення до медико-соціальної експертної комісії з метою встановлення стійкої втрати професійної працездатності позивачем не надано. У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, суд першої інстанції на вище зазначене уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про стягнення моральної шкоди з відповідача, у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з вищезазначених підстав. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» задовольнити. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» провідшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 22 березня 2021 року. Головуючий: Судді: