Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/5512/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/5512/20 пров. № А/857/953/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Ніколіна В. В., з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року у справі № 140/5512/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу,- суддя в 1-й інстанції - Костюкевич С. Ф., час ухвалення рішення - 13.11.2020 року, місце ухвалення рішення - м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення - 23.11.2020 року, в с т а н о в и в: Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ №34-ОС від 25 березня 2020 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », покликаючись на те, що при прийнятті наказу № 34-ос від 25 березня 2020 року "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ", яким притягнуто її до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, що полягають у порушенні правил етичної поведінки державних службовців, невиконанні та неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень та застосовано до позивача дисциплінарне стягнення - догану, відповідачем не було дотримано процедури притягнення її до відповідальності та оскаржуваний наказ прийнятий з порушенням ст.75 Закону України "Про державну службу" та п.5 "Порядку здійснення дисциплінарного провадження". Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області від 25 березня 2020 року №34-ос «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ». Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що вчинені позивачем у справі порушення є триваючими правопорушеннями, оскільки неналежне виконання обов`язків позивачем тривало з березня 2019 року та свідчать про наявність у керівника апарату підстав для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення. Вважає, що при притягненні до дисциплінарної відповідальності строки, визначені ч.3 ст.65 та ч.5 ст.74 Закону України «Про державну службу» відповідачем дотримано. Не враховано судом першої інстанції той факт, що позивач після накладення на неї дисциплінарного стягнення у підтвердження своєї вини почала візувати усі накази своєчасно. Вказує на те, що на позивача покладений обов`язок підписувати чи погоджувати накази про відпустки чи відрядження, чого вимагає пункт 2 розпорядження голови райдержадміністрації від 10 липня 2018 року №429 «Про затвердження Інструкції з діловодства у Старовижівській районній державній адміністрації (документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну)». Зауважує, що до березня 2019 року та з січня 2020 року позивач візувала відповідні накази без будь-яких заперечень. Щодо не підписання повідомлення про прийняття працівника на роботу, то апелянт вважає, що на позивача покладено обов`язок візувати вказані документи згідно з бланком повідомлення, затвердженого постановою КМУ від 17 червня 2015 року №413. Щодо надання пояснень у межах дисциплінарного провадження, то позивач, на думку апелянта, була обізнана і усвідомлювала необхідність подання письмового пояснення керівнику апарату Старовижівської райдержадміністрації перед накладенням дисциплінарного стягнення. При цьому, зазначає, що акт фіксації ненадання письмового пояснення засвідчений підписами трьох державних службовців та направлений суб`єкту призначення. Також вказує, що надання письмового пояснення є правом, а не обов`язком державного службовця, яке він може використати для власного захисту. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, сторони подали клопотання про розгляд клопотання без їх участі, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що наказом № 27-ос від 24 лютого 2020 року керівником апарату Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області ініційовано проведення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 . Листом за вих. № 1 від 27 лютого 2020 року Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» в апараті та структурних підрозділах без статусу юридичної особи публічного права Старовижівської районної державної адміністрації позивача було повідомлено про ініціювання дисциплінарного провадження та надано строк для надання письмових пояснень щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 ОСОБА_1 надано Дисциплінарній комісії письмові пояснення на 6 аркушах з додатками, що зареєстровані 03 березня 2020 року вх. №10 та додаткові письмові пояснення на лист від 11 березня 2020 року вих. № 14. 25 березня 2020 року позивачем отримано копію наказу № 34-ос від 25 березня 2020 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », яким притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, що полягають у порушенні правил етичної поведінки державних службовців, невиконанні та неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень та застосовано до позивача дисциплінарне стягнення - догану. Не погоджуючись із вказаним вище наказом про накладення дисциплінарного стягнення, позивач звернулася в суд з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що, застосувавши обраний вид дисциплінарного стягнення, відповідач всупереч вимог Закону України «Про державну службу» не дослідив та не взяв до уваги обставини, що мають істотне значення для винесення рішення про застосування дисциплінарного стягнення. Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а також правовий статус державного службовця визначає Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (Закон № 889-VIII). Згідно із ст.61 Закону України «Про державну службу» службова дисципліна державних службовців забезпечується, зокрема, шляхом дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку. Стаття 38 цього Закону вказує на те, що поняття проходження державної служби охоплює прийняття на державну службу, просування по службі державних службовців, вирішення інших питань, пов`язаних із службою, зокрема і питань притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців, регламентованих розділом VIII цього Закону. Ч.1 ст.64 Закону України «Про державну службу» передбачає, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ч.1 ст.65 цього Закону підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Дисциплінарним проступком згідно з п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень. Відповідно до ст. 66 згаданого вище Закону до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. Пункти 3 та 4 ч. 2 ст. 66 Закону України «Про державну службу» вказують, що у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених п. 4, п. 5, п. 12 та п. 15 ч. 2 ст. 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану. А у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених п. 2 та п. 8 ч. 2 ст. 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність. Стаття 69 Закону України «Про державну службу» передбачає, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ. Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Згідно із ст. 73 цього Закону з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі. Стаття 74 Закону України «Про державну службу» закріплює гарантії дотримання прав державних службовців під час застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Відповідно до ст. 75 згаданого вище Закону перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Стаття 77 Закону України «Про державну службу» передбачає, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення. Зі змісту зазначених правових норм можна дійти висновку про те, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, державний службовець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності з накладенням суб`єктом призначення або керівником державної служби на такого державного службовця дисциплінарного стягнення у виді догани, при цьому, дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку на підставі належних та допустимих доказів та доведення вини державного службовця у вчиненні цього дисциплінарного проступку. Матеріалами справи стверджується, що наказом від 24 лютого 2020 року №27-ос керівником апарату було ініційовано проведення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 , завідувача сектору бухгалтерської роботи та господарського забезпечення - головному бухгалтеру районної державної адміністрації. Крім того, згідно з наказом від 06 березня 2020 року №29-ос продовжено здійснення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 . Також матеріалами справи стверджується, що 16 березня 2020 року дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» в апараті та структурних підрозділах без статусу юридичної особи публічного права Старовижівської районної державної адміністрації винесла подання, яким рекомендувала керівникові апарату райдержадміністрації застосувати до ОСОБА_1 , завідувача сектору бухгалтерської роботи та господарського забезпечення - головному бухгалтеру районної державної адміністрації, дисциплінарне стягнення у виді догани. Наказом Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області від №34-ОС від 25 березня 2020 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » застосовано догану головному бухгалтеру Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області ОСОБА_1 . Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що позивач вчинила дисциплінарний проступок, передбачений п. 2 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу", що виразився у створюванні конфліктних ситуацій із Хвищук В. І. , завідувачем сектору з питань персоналу Старовижівської РДА, допускаючи при цьому підвищення інтонації, недотримання високої культури спілкування тощо. Разом з тим, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ні оскаржуваним наказом, ні поданням дисциплінарної комісії не визначено та не зазначено - коли саме, в чому конкретно полягало і як виражалося недотримання високої культури спілкування, що конкретно було сказано чи виражено, таке не доведено належними та допустимими доказами суб`єктом владних повноважень. Щодо дисциплінарного проступку, який виразився у відмові у візуванні наказів з основної діяльності та з кадрових питань, внаслідок недотримання вимог "Інструкції з діловодства у Старовижівській районній державній адміністрації (документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну), то колегія суддів звертає увагу на те, що дійсно матеріали справи містять накази, які досліджувалися дисциплінарною комісією і не візовані позивачем, разом з тим, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б стверджували факт відмови у здійсненні таких дій, оскільки відсутність підпису на наказі не свідчить про відмову в підписанні і, так само, зазначення заінтересованою особою напису " ОСОБА_1 відмовилася візувати наказ" не засвідчує факт відмови від підписання. Щодо решти покликань у оскаржуваному наказі на вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у не підписанні, повідомлення про прийняття працівника на роботу, бланк якого затверджений постановою КМУ від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", своєчасному поданні і затвердженні планів роботи підпорядкованого підрозділу на І квартал 2020 року, не дотримуючись цим вимог Регламенту Старовижівської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням першого заступника голови районної державної адміністрації від 27 вересня 2011 року № 233 зі змінами; невчасному наданні інформації на виконання листа департаменту фінансів Волинської облдержадміністрації від 31 жовтня 2019 року №2336/3/1-19/2-19, то колегія суддів зі змісту наказу не вбачає чіткої конкретизації таких, як і не наведено чіткої конкретизації у поданні дисциплінарної комісії, а також, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано доказів доведення вини позивача. Колегія суддів звертає увагу на те, що наказ, як документ офіційно-ділового стилю, повинен характеризуватися точністю, стислістю і зрозумілістю викладення. Зрозумілість наказу полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту наказу. Також необхідно звернути увагу на ту обставину, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин. Притягненню до дисциплінарної відповідальності повинен передувати певний проступок, який має бути доведений належними доказами, та з урахуванням ступеня тяжкості та всіх обставин має своїм наслідком певний вид дисциплінарного стягнення, але в будь-якому разі проступок повинен бути вчинений саме особою, яка притягається до дисциплінарної відповідальності та належними доказами доведений. Ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними і поведінкою правопорушника. Разом з тим, як встановлено судом, оскаржуваний наказ не містить детального опису вчиненого порушення, не визначено вину працівника та негативних наслідків такого проступку для роботодавця. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення, разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, позивач жодних письмових пояснень суб`єкту призначення не надавала, доказів на спростування цих обставин суду не надано. Згідно з вимогами ч.2 ст.77 Закону України «Про державну службу» у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При недотриманні одного з цих принципів є підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Колегія суддів, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, дійшла висновку про те, що у спірних правовідносинах дисциплінарною комісією не доведено ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку, вчиненого державним службовцем ОСОБА_1 , негативних наслідків такого проступку для роботодавця, що, як наслідок, призвело до прийняття суб`єктом призначення необґрунтованого рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення- наказу №34-ОС від 25 березня 2020 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 »; крім того, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, оскаржуваний наказ згаданим вище вимогам не відповідає, а тому дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування оскаржуваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності позивача. Колегія суддів також враховує ту обставину, що матеріалами справи стверджується та на це звертає увагу відповідач, що з позивача достроково знято вказане дисциплінарне стягнення, а також позивача звільнено з роботи за угодою сторін, однак вказані обставини на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення не впливають. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки апеляційний суд залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст. 139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Старовижівської районної державної адміністрації Волинської області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року у справі № 140/5512/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 22 березня 2021 року.