Постанова 4857 № 380/12386/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/12386/20 пров. № А/857/3451/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Матковської З.М., за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року, ухвалене суддею Коморним О.І. у м.Львові о 18:07, у справі №380/12386/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною і скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: 24 грудня 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50561373 від 30.10.2020, прийняту старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Гавінською Іриною Василівною. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 30 жовтня 2020 року виконавцем Гавінською І.В. у виконавчому провадженні ВП №50561373 прийнято оскаржувану постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 65796,52 грн. Згідно доводів позивача, виконавцем Гавінською І.В. під час прийняття рішення не було враховано, що обов`язок ОСОБА_1 за виконавчим листом від 03.02.2016 №466/5368/14-ц Шевченківського районного суду м. Львова, є не індивідуальним, а солідарним з ОСОБА_3 та з заробітної плати останньої, як це встановлено ухвалою від 21 квітня 2020 року Шевченківського районного суду м. Львова у цивільній справі №466/2722/20, із суми 681301 (шістсот вісімдесят одна тисяча триста одна) гривня 54 коп, визначеної Виконавчим листом від 03.02.2016, в межах виконавчого провадження ВП №50561140, яке також перебуває у провадженні Шевченківського ВДВС м. Львів, за період з 01.07.2016 по 28.02.2019 Львівським національним академічним театром опери та балету імені Соломії Крушельницької було відраховано 109066,72 грн. Вважає, що неврахування виконавцем Гавінською І.В. факту стягнення у виконавчому провадженні ВП №50561140 із заробітної плати ОСОБА_3 , як солідарного із позивачем боржника за Виконавчим листом від 03.02.2016, призвело до того, що незалежно від суми боргу, яка стягнута у виконавчому провадженні ВП №50561140, щодо ОСОБА_3 , та виконавчому провадженні ВП №50561373, щодо ОСОБА_1 , з цих боржників буде стягнуто виконавчий збір у розмірі по 10% від суми, визначеної згаданим виконавчим листом (681301,54 грн), тобто по 68130,15 грн, що, на думку позивача, не відповідає засадам справедливості, неупередженості та об`єктивності визначеним п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону №1404-VIIІ. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Так, судом достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконанні у Шевченківському ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №50561373 з примусового виконання виконавчого листа № 466/5368/14-ц виданого 03.02.2016 Шевченківським районним судом м. Львова, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 681301,54 грн заборгованості за кредитним договором. 18.03.2016 державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження ВП №50561373,щодо примусового виконання виконавчого листа № 466/5368/14-ц виданого 03.02.2016 Шевченківським районним судом м. Львова, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 681301,54 грн заборгованості за кредитним договором (а.с.17). 30.10.2020 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (за письмовою заявою стягувача), в якій зазначено про те, що в ході виконання виконавчого провадження з боржника стягнуто 23336,28 грн боргу, 2333,63 грн - виконавчого збору, стягуто витрати виконавчого провадження. Залишок виконавчого збору на суму 65796,28 грн цією постановою виведено в окреме провадження (а.с.10). 30.10.2020 державним виконавцем винесено постанову ВП № 50561373 про стягнення виконавчого збору (а.с.12). 03.11.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63462104 на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 30.10.2020 ВП № 50561373 (а.с.30). ОСОБА_1 , вважаючи постанову, прийняту старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Гавінською Іриною Василівною про відкриття виконавчого провадження ВП №50561373 від 30.10.2020 протиправною, звернувся до суду з вимогою про її скасування. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. За статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору підлягають примусовому виконанню. 30.10.2020 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Гавінською Іриною Василівною винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №50561373 від 30.10.2020. В розумінні статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, в редакції чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2016, у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Так, відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Згідно з частиною 3 статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. За правилами частини 5 вказаної статті, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства, Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, відповідно до абзацу 4 пункту 8 розділу III якої про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Так, на підставі заяви стягувача - ПАТ «ВіЕс Банк» 30.10.2020 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №50561373, згідно з якою виконавчий лист №466/5368/14-ц повернуто стягувачу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» про повернення виконавчого документу стягувачу (Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа). У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання. Таким чином, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Отже, законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом. У зв`язку з невизначеністю правового режиму застосування судами частини 2 статті 27 та частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 37 цього Закону, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18 зроблено висновок, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Також у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 вказано, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення. Враховуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки в межах спірних правовідносин виконавчий документ повернуто стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 37 цього Закону, виконавчий збір у виконавчому провадженні ВП №50561373 стягнуто з боржника пропорційно до стягнутої в ході виконавчого провадження суми боргу (10% від 23336,28 грн), відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки стягнення заборгованості з боржника в решті за пред`явленим до примусового виконання виконавчим листом №466/5368/14-ц від 03.02.2016, виданим Шевченківським районним судом міста Львова, в ході здійсненого державним виконавцем виконавчого провадження фактично не відбулось. Водночас, за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення. Відтак, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №50561373 від 30.10.2020, прийнята старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Гавінською Іриною Василівною, не може вважатись правомірною, що має наслідком її скасування. Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості вимоги відповідача на відповідність критеріям правомірності, визначених ч.2 ст. 2 КАС України. Також колегія суддів вважає слушними висновки суду першої інстанції щодо протиправності неврахування державним виконавчем при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору факту стягнення коштів у виконавчому провадженні ВП №50561140 із заробітної плати ОСОБА_3 , як солідарного із ОСОБА_1 боржника за Виконавчим листом від 03.02.2016, оскільки таке стягнення відповідно до оскаржуваної постанови матиме наслідком стягнення виконавчого збору по 10 % від суми боргу з кожного боржника безвідносно до частини погашення загальної суми боргу (по 68130,15 грн), що суперечить засадам справедливості, неупередженості та об`єктивності, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону №1404-VIIІ. Відповідно до ст.322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції. На підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником позивача - адвокатом Дмитренко Володимиром Павловичем надано: - ордер №1055288; -акт передачі-приймання наданих послуг за Договором №20.12.21.02 від 21.12.2020 про надання правничої (правової допомоги) допомоги (копія договору наявна у матеріалах справи - а.с.21-23); -квитанція до про оплату №82236445 від 19.03.2021. Вказані докази дозволяють ідентифікувати понесені позивачем витрати як такі, що сплачені за надання правничої допомоги у даній справі. Таким чином, оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є витрати, понесені у зв`язку з апеляційним розглядом справи, в сумі 2000,00 грн, розмір яких є обгрунтованим та пропорційним до предмета спору, колегія суддів приходить до висновку про їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Керуючись статтями 139, 242, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі №380/12386/20 - без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (ЄДРПОУ 35009321) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга З. М. Матковська Постанова складена в повному обсязі 22.03.2021.