Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 2240/2276/18

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 2240/2276/18 Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М. Суддя-доповідач: Шидловський В.Б. 18 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. за участю: секретаря судового засідання: Аніщенко А.О., позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення боргу, В С Т А Н О В И В : Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.04.2019 в адміністративній справі № 2240/2276/18, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Вирішено зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01 лютого 2007 року по 31 грудня 2011 року включно з урахуванням проведених виплат та компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасну її виплату з березня 2007 року по дату виплати заборгованості по заробітній платі, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №2240/2276/18 набрало законної сили 18.07.2019. Ухвалою суду від 02.12.2020 встановлено Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області повторно новий строк для надання звіту про виконання судового рішення у справі № 2240/2276/18 до 04.01.2021. 11 січня 2021 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області подало звіт про виконання судового рішення, в якому зазначило, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року виконане частково. Територіальним управлінням Лисяк Г.І. зроблено перерахунок заробітної плати з 01 лютого 2007 року по 31 грудня 2011 року за період роботи суддею Хмельницького міськрайонного суду. Сума перерахунку після відрахування всіх податків складає 43216 грн. 24 коп. Кошторисами територіального управління на 2019 та поточний роки видатки для виплати заборгованості по заробітній платі суддям у відставці за рішенням суду не передбачені. Виконати рішення суду в частині виплати проведених нарахувань ОСОБА_1 можливо на підставі бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", у порядку встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" від 03.08.2011 №

845. Бюджетні призначення по цій програмі затверджені Державною судовою адміністрацією України, яка є розпорядником коштів. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року прийнято звіт Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.04.2019 в адміністративній справі № 2240/2276/18. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновки суду першої інстанції суперечать чинному законодавству, оскільки рішення по справі фактично не виконано. Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Згідно із частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Частинами четвертою, сьомою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Відповідно до частини другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно із положеннями частини першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини). Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40). Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. У відповідності до ч.2 ст.382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підставою для встановлення звіту є невиконання судового рішення повністю чи в частині, тоді як підставою для відмови у встановленні звіту може бути виконання судового рішення. Колегія суддів зазначає, що ст.382 КАС України передбачає розгляд судом першої інстанції звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду та надання обґрунтованої оцінки поданому звіту. Суд має переконатися, що суб`єктом владних повноважень прийняте ним рішення виконується належним чином та в повному обсязі. Колегія суддів зазначає, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.04.2019 в адміністративній справі № 2240/2276/18, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019, визначено обов`язок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01 лютого 2007 року по 31 грудня 2011 року включно з урахуванням проведених виплат та компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасну її виплату з березня 2007 року по дату виплати заборгованості по заробітній платі. Згідно поданого відповідачем звіту та доданих до нього матеріалів, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області зроблено перерахунок заробітної плати з 01 лютого 2007 року по 31 грудня 2011 року позивача. Доказів виплати позивачу перерахованої заробітної плати Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області до суду не надано. Зазначені обставини свідчать про те, що у визначений судом строк відповідач-суб`єкт владних повноважень не підтвердив суду фактичне виконання судового рішення. При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання суду першої інстанції на те, що згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів", фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України, та враховує як зазначив відповідач у звіті, що кошторисами територіального управління видатки для виплати заробітної плати суддям у відставці за рішенням суду не передбачені. Судом апеляційної інстанції з листа Державної судової адміністрації України №11-1468/21 від 26.01.2021 року встановлено, що у добровільному порядку можливо виконати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.04.2019 в адміністративній справі №2240/2276/18 за кодом економічної класифікації видатків КЕКВ 2730 "Інші виплати населенню" за бюджетною програмою 0501020№ "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя" та запропоновано переглянути бюджетні асигнування та в разі потреби надати пропозиції щодо їх перерозподілу в межах кошторисних призначень Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області на 2021 рік. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції з врахуванням вирішеного в ній питання, не виконав вимог ст.382 КАС України та не надав оцінку звіту про виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Суд зазначає, що головною метою судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є реалізація основних завдань адміністративного судочинства, оскільки кожен судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення. Отже, суду першої інстанції розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання ним постанови суду необхідно перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права. Колегія суддів зауважує, що передбачені вищевказаною нормою КАС України заходи судового контролю, підлягають застосуванню у разі не подання звіту суб`єктом владних повноважень про виконання судового рішення або якщо в поданому звіті причини не виконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними. Отже, нормами КАС України передбачено судовий контроль та відповідальність як за неподання звіту, так і у разі подання звіту, але неналежного виконання судового рішення, що встановлюється судом за результатами розгляду поданого звіту. Однак, відповідач не підтверджує фактичне виконання судового рішення, в тому числі належними доказами. При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.ч.2, 3 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Зазначені правила адміністративного процесуального законодавства не містять виключень чи умов, за яких рішення суду можуть бути не виконані. Посилання відповідача на те, що зазначене рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.04.2019 в адміністративній справі № 2240/2276/18 можливо виконати після збільшення видатків на забезпечення діяльності органів судової влади, колегія суддів не приймає до уваги. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. У справі Soering vs UK (judgement of 7 July 1989) Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої - забезпечення і розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. У справі «Півень проти України» (29.06.2004 р., заява № 56849/00) Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції. Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків. У справі «Шмалько проти України» (20.07.2004 р., заява №60750/00) Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Стаття 13 Конвенції містить правило, згідно з яким кожен, чиї права і свободи, викладені в Конвенції, порушуються, має право на ефективний правовий захист у відповідному національному органі, навіть якщо порушення вчинили офіційні особи. Тобто ст. 13 Конвенції гарантує наявність у національному праві засобів, які захищають переважно права і свободи, викладені у Конвенції. Тривале невиконання рішень, постановлених національними судами, є системною проблемою України, яка констатована в декількох рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, у рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) (далі - справа Іванова), ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції і вказав, що ці порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв`язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту. Рішення ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі № 46852/13 «Бурмич та інші проти України» є продовженням пілотного рішення у справі ОСОБА_2 . У цьому рішенні ЄСПЛ зазначив, що в межах процедури пілотного рішення одним з найважливіших завдань є спонукання держави-відповідача до запровадження засобу юридичного захисту для всіх потерпілих від системного порушення, а відповідальність за надання відшкодування обов`язково покладатиметься на національні органи влади. Приймаючи рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги судова колегія враховує, що стаття 382 КАС України покладає право на встановлення судом строку подання звіту про виконання судового рішення на суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, тобто у даному випадку на Хмельницькій окружний адміністративний суд. Стаття 382 КАС України знаходиться у розділі ІV Кодексу адміністративного судочинства України, стосується процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, тобто є спеціальною і застосовується під час вирішення питань за зверненнями стягувачів щодо не своєчасного виконання судового рішення, а саме встановлення контролю за виконанням таких рішень. Пунктом 25 ч.1 ст.294 КАС України визначено, що окремо від рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції щодо накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до ст.382 цього Кодексу. Отже, оскільки законодавець покладає право суду прийняти рішення про встановлення строку для подання звіту по виконанню судового рішення, на суд, який ухвалив рішення у справі, колегія суддів вважає за необхідне застосувати аналогію закону, відповідно до ст.320 КАС України ухвалу суду першої інстанції від 12.01.2021 р. скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не в повній мірі з`ясував обставини справи та надав їм належну оцінку, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для виконання вимог ст.382 КАС України. Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення боргу скасувати. Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 23 березня 2021 року. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.