Постанова Волинський апеляційний суд № 163/150/21

Справа № 163/150/21 Провадження №33/802/207/21 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С. Категорія:ч.1 ст.483 МК України Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 березня 2021 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., за участю представника Волинської митниці Держмитслужби Пікалюка М.С., представника ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) - адвоката Кривошея А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) адвоката Кривошея Анатолія Миколайовича на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 28 січня 2021 року, ВСТАНОВИВ: Даною постановою судді ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Молдова, що проживає по АДРЕСА_1 , непрацюючого, закордонний паспорт НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 113 769 (сто тринадцять тисяч сімсот шістдесят дев`ять) грн. 29 коп. з конфіскацією в дохід держави автомобіля марки "Мітсубісі" 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , вартістю 113 769 грн. 29 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в користь Волинської митниці Держмитслужби 17743 (сімнадцять тисяч сімсот сорок три) грн. витрат по справі за зберігання транспортного засобу, а в користь держави 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. судового збору. Так, ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 08 листопада 2020 року слідуючи з Республіки Польща в Україну через митний пост «Ягодин» Волинської митниці Держмитслужби автомобілем марки "Мітсубісі" 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , перемістив вказаний транспортний засіб з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави переміщення транспортного засобу одержаного незаконним шляхом документа - нотаріально посвідченого доручення на право керування зазначеним автомобілем, яке вказаний в дорученні нотаріус Нотаріальної канцелярії в місті Кросно Республіки Польща ОСОБА_4 , не посвідчував, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.483 МК України. У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) адвокат Кривошей А.М. вважає вищевказану постанову судді незаконною у зв`язку з порушенням судом норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, що на його думку призвело до неправомірного притягнення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до відповідальності за ч.1 ст.483 МК України. Зазначає про те, що ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) особисто оформленням доручення на право керування автомобілем, яке виявилось недійсним, не займався, оскільки його виготовила сторона продавця. Вважає, що його довіритель до митного органу подав таке доручення з необережності не перевіривши його дійсність. В той же час присутність особи на ім`я якої видавалась довіреність у нотаріуса не вимагалась, оскільки це не передбачено законодавством. А тому, ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) не знав, що подавав митному органу як підставу для переміщення транспортного засобу довіреність, яка отримана незаконним шляхом та містить неправдиві відомості. Вважає, що такі обставини свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) протиправних ознак, а висновки суду першої інстанції про його винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, ґрунтуються виключно на припущеннях, що у відповідності до вимог ст.62 Конституції України, є неприпустимим. Крім того, вказує про те, що накладене на ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) стягнення є занадто суворим і таким, що не відповідає принципам розумності і справедливості. Так, його довіритель 19.11.2020 року придбав автомобіль у громадянина Польщі за 5000 польських злотих, що по курсу НБУ на день його ввезення - 20.11.2020 року становило 37379 грн., однак, за оцінкою експерта митниці його вартість чомусь становить 113769 грн. 29 коп. При цьому, суд не врахував, що експерт використовував порівняльний метод з врахуванням статистично усереднених цінових даних КТЗ, які були відчужені в Україні. А тому, вважає, що накладене на його довірителя стягнення не відповідає вартості вилученого товару. Вважає, що до перегляду судом підлягають також і накладені на ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) витрати у справі про порушення митних правил. З витрат митниці підлягає виключенню сума за 12 днів зберігання, що складає 4174 грн. 82 коп. Посилаючись на вищевказані обставини, просить оскаржувану постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України. Заслухавши думку представника ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) - адвоката Кривошея А.М., який апеляцію підтримав і просив її задовольнити, міркування представника митниці ОСОБА_5 , який просив залишити оскаржувану постанову судді без змін, оскільки вважав її обґрунтованою і законною, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку. Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. На думку апеляційного суду, вказані вимоги закону судом першої інстанції при прийнятті судового рішення були дотримані в повній мірі. Висновок місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності. Диспозицією ч.1 ст.483 МК України передбачено відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю і визначає окремі склади правопорушень; 1) з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом 2) надання одним товарам вигляду інших, або 3) з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи 4) документів, одержаних незаконним шляхом, або 5) таких, що містять неправдиві відомості щодо (а) найменування товарів, (б) їх ваги(з урахуванням допустимихвтрат за належних умов зберігання і транспортування) або (в) кількості, (д) країни походження, (е) відправника та/або (є) одержувача, (ж) кількості вантажних місць, (з) їх маркування та (и) номерів, 6) неправдиві відомості, необхідні для (а) визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та (б) його митної вартості. Вина ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у вчиненні вищезазначеного правопорушення стверджується зібраними по справі доказами, яким суд дав належну оцінку, зокрема: протоколом про порушення митних правил №0838/20500/20 від 28.11.2020 року; контрольним талоном; актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 20.11.2020 року; незаконно одержаним дорученням на право користування автомобілем від 20.11.2020 року під №9193/2020, інформацією нотаріуса Нотаріальної канцелярії в місті Кросно Республіки Польща ОСОБА_4 , відповідно до якої він зазначив, що згаданого доручення на право користування автомобілем під №9193/2020, він не підписував та не посвідчував, підпис йому не належить, це є фальсифікат; письмовими поясненнями ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) від 20.11.2020 року, наданими працівнику митного органу; висновком експерта №1420003301-1038 від 16.12.2020 року відповідно до якого ринкова вартість автомобіля марки "Мітсубісі" 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , становить 113769 грн. 29 коп. Вищевказані зібрані по справі докази на думку апеляційного суду є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення в даній справі. Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, тобто у переміщенні транспортного засобу з приховуванням від митного контролю шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення транспортного засобу одержаного незаконним шляхом - нотаріально посвідченого доручення на право автомобілем, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.495 МК України, які містяться в матеріалах справи. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього безальтернативне стягнення відповідає повністю вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Твердження сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) умислу на вчинення правопорушення, не заслуговують на увагу суду, з огляду на той факт, що ним особисто до митних органів було надано, як підставу для переміщення транспортного засобу, доручення, яке вказаний в ньому нотаріус не посвідчував та не видавав. Також суддею місцевого суду спростована версія про необізнаність ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) щодо незаконності походження доручення. Не заслуговують на увагу суду також твердження сторони захисту щодо невірної вартості транспортного засобу з наступних підстав. Так, відповідно до висновку експерта №1420003301-1038 від 16.12.2020 року, ринкова вартість автомобіля марки "Мітсубісі" 2006 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , становить 113769 грн. 29 коп. Вказана експертиза транспортного засобу була призначена та проведена у відповідності до положень ст.ст.508, 515, 516 МК України. Висновок експерта є науково обґрунтованим та піддавати його сумніву у суду немає підстав, оскільки експертиза була проведена експертом Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби Рудем О.В., який має відповідне свідоцтво на право проведення товарознавчої експертизи колісних транспортних засобів №253 від 12.04.2018 року, видане ЕКК ДФС України. Правильність цього висновку в судовому засідання підтвердив допитаний судом експерт ОСОБА_6 , який окрім іншого, пояснив, що ринкову вартість автомобіля встановлював на підставі цін продажу транспортних засобів на території України, без виокремлення мита, податків, інших обов`язкових платежів, що сплачуються під час митного оформлення та реєстрації. При цьому, суд не бере до уваги вартість автомобіля у 5000 Польських злотих, вказану у наданій стороною захисту копії договору купівлі-продажу транспортного засобу (купча), оскільки законність та походження цього договору не було підтверджено будь-якими належними та допустимими доказами. Крім того, така вартість повністю спростовується вищезгаданим висновком експерта, який як встановлено судом, є належним доказом в даній справі. Слід також зазначити, що сторона захисту правом на проведення незалежної експертизи, з огляду на наявність вищевказаних висновку експерта та договору купівлі-продажу автомобіля (купча), який не подавався до суду першої інстанції, а також оспорюваність вартості транспортного засобу, у порядку, передбаченому законодавством, не скористалась. Таким чином, усі твердження апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і, на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_7 ( ОСОБА_2 ) відповідальності за порушення митних правил. За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає законних підстав для скасування оскаржуваної постанови судді та закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 МК України, оскільки доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків, до яких дійшов суд першої інстанції. Керуючись ст.ст. 284, 294 КУпАП, ст.528 МК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) адвоката Кривошея Анатолія Миколайовича залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду від 28 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк