Постанова 4801 № 128/2565/20

Справа № 128/2565/20 Провадження № 22-ц/801/345/2021 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2021 рокуСправа № 128/2565/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Міхасішина І.В., суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 128/2565/20 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 листопада 2020 року, ухвалене суддею цього суду Саєнко О.Б., зі складанням його повного тексту 26 листопада 2020 року, встановив: В вересні 2020 року позивач звернувся до з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 23.05.2018 року. Позов мотивовано тим, що у жовтні 2017 року АТ "Універсал Банк" запустив новий проект Monobank, у рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки Monobank. Вказує, що після перевірки кредитної історії на платіжних картках Monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. 23 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету- заяву до Договору про надання банківських послуг від 23 березня 2018 року. Положеннями Анкети заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Вказує, що підписавши Анкету- заяву відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови. Зазначає, що на підставі укладеного договору відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100 000,000 гривень з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (38,4% річних), зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом понад встановлені строки у розмірі 6,4% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (76,8% річних). Вказує, що АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за вищевказаним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. В свою чергу, відповідач не повертав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, а саме не сплатив щомісячні мінімальні платежі, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Вказує, що у відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, відбулося істотне порушення зобов`язань, внаслідок чого вся заборгованість за кредитом стала простроченою. 17.07.2020 позивач направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Однак, відповідач не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв`язку з чим кредит перейшов у форму «на вимогу», останній на контакт не виходив. Отже, загальний залишок заборгованості за наданим кредитом відповідача перед позивачем станом на 17.07.2020 року становить 43 049, 97 гривень Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 23.05.2018 в загальному розмірі 43 049, 97гривень. Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26 листопада 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість кредитом про надання банківських послуг «Monobank» від 23.05.2018 станом на 17.07.2020 в розмірі 9 626 ( дев`ять тисяч шістсот двадцять шість) гривень 27 (двадцять сім) копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий в сумі 470 гривень. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в рішенні суду не обґрунтувано якими саме нормами матеріального права керувався суд змінюючи на власний розсуд порядок зарахування платежів. Також в апеляційній скарзі зазначено, що використання кредитних коштів відбувалось в межах та на виконання вже укладеного договору від 23 травня 2018 року, який виконувався сторонами. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Рішення суду позивач оскаржує лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, відповідач рішення суду не оскаржив, а тому суд апеляційної скарги переглядає рішення суду лише в оскаржуваній позивачем частині. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено, що 23.05.2018 відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 23.05.2018, відповідно до якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб», складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом на заяві. При чому конкретно яку суму грошових коштів відповідачу було запропоновано та він отримав в даній анкеті- заяві не вказано (а.с.11). До вказаної анкети-заяви банк додав Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» (а.с.12-31). Частина 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини. Отже, за цим договором у сторін виникли певні права та зобов`язання. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 17.07.2020 року становить 43049,97 гривень, з яких: 43049,97 гривень загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) (а.с.9-10). Відповідно до положень ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За вказаних обставин, суд першої інстанції вірно вказав, що в даному випадку позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення заборгованості за тілом кредиту. Суд першої інстанції під час ухвалення рішення правильно встановив, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг від 23.05.2018 року у розмірі 43049,97 гривень підлягають частковому задоволенню. Оскільки, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що протягом строку дії договору, відповідачем було погашено частково заборгованість в розмірі 33 423,70 гривень (18.11.2018-395 гривень; 20.12.2018- 3000,00 гривень; 15.01.2019- 2525,00 гривень; 15.02.2019-1990,00 гривень; 23.02.2019-550,00 гривень; 03.04.2019-2000,00 гривень; 25.04.2019-1000,00 гривень; 27.04.2019-795,00 гривень; 21.05.2019- 1200,47 гривень; 27.05.2019 250,00 гривень; 02.07.2019-4400,00 гривень;10.09.2019-1800,00 гривень; 09.10.2019-800,00 гривень; 08.11.2019-1000,00 гривень; 11.11.2019-1000,00 гривень;16.11.2019-1 900 гривень; 25.11.2019-1599,96 гривень; 04.12.2019-100,00 гривень; 27.12.2019-1800,00 гривень; 09.03.2020-2400,00 гривень; 14.03.2020-200,00 гривень; 25.03.2020-300,00 гривень; 23.04.2020-706,64 гривень; 30.04.2020-533, 50 гривень; 09.07.2020-700, 00 гривень; 11.07.2020-477,50 гривень. Суд першої інстанції в повній мірі дослідив розрахунок заборгованості за договором б/н від 25 травня 2018 року, укладеного між Універсал Банк та клієнтом ОСОБА_1 станом на 17.07.2020, та відповідно надав належну оцінку цьому доказу. Тобто, судом вірно установлено, що залишок несплаченої заборгованості за наданим кредитом ОСОБА_1 становить 9 626, 27 гривень, отже дана сума підлягає до стягнення з позивача на користь відповідача. Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, 375, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 листопада 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий І.В. Міхасішин Судді : М.В. Матківська В.В. Сопрун