Постанова 4824 № 357/11959/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 357/11959/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/4483/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Музичко С.Г., при секретарі Маштаковій Т.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року, постановлену під головуванням судді Бондаренко О.В.,- встановив: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом. Просила: визнати факт сумісного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з вересня 2009 року до листопада 2020 року; визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 292,6 кв.м., житловою площею 159,3 кв.м. та земельну ділянку загальною площею 0,1316 га, кадастровий номер 3220489500:02:021:0813, цільове призначення для будівництва і обслуговування нежитлового будинку, господарських будівель і споруд; нежитлову будівлю під літ. «Е-2», загальною площею 2802,6 кв.м. та земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,5655 га (кадастровий номер земельної ділянки 3210300000:06:007:0046, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розміщення цеху по виробництву меблів, складу - магазину по продажу промислових товарів з влаштуванням платної стоянки автотранспорту); розподілити спільне сумісне майно. Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 292,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 858875332204) та нежитлову будівлю під літ. «Е-2», загальною площею 2802,6 кв.м. та земельну ділянку по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 34317283), що належить ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) та заборонити всім державним реєстраторам суб`єктів державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України , виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам та акредитованим суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію будь-яких змін відносно вказаних об`єктів нерухомості до моменту розгляду справи за позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільного майна подружжя від 19 листопада 2020 року. Заява обґрунтована тим, що між сторонами існує спір щодо сумісного майна. З метою уникнення розподілу майна, яке є предметом позову, відповідач може безперешкодно розпорядитися на власний розсуд майном, що спричинить шкоду правам позивача та ускладнить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на майно, власником якого є ОСОБА_2 : - житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 292,6 кв.м., (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 858875332204); - нежитлову будівлю під літ. «Е-2», що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 2802,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 34317283); - земельну ділянку по АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 3210300000:06:007:0046 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 163824532103). У решті вимог заяви про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати, та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. У судовому засіданні представник ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримала. Представник ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечила. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на майно може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 лютого 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є зокрема визнання спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житлового будинку по АДРЕСА_1 , нежитлової будівлі під літ. «Е-2», та земельної ділянки по АДРЕСА_2 . У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що у добровільному порядку відповідач відмовився розподілити сумісне мано, у зв`язку з чим було подано позовну заяву. Заявник зазначає, що з метою уникнення розподілу майна, яке є предметом позову, відповідач може безперешкодно розпорядитися на власний розсуд майном, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог. У поданій заяві про забезпечення позову чітко вказано вид забезпечення позову, зазначено усю необхідну інформацію про предмет забезпечення. Заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Таким чином, забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, є співмірним із заявленими позовними вимогами. Будь-яких доказів, що у зв`язку із застосуванням заходів забезпечення позову, будуть порушені права апелянта або інших осіб, суду апеляційної інстанції не представлено. Доводи апеляційної скарги про те, що судом не встановлено факту, періоду проживання однією сім`єю позивача та відповідача, суд дійшов хибної думки щодо причетності позивача до придбання земельної ділянки та нежитлового приміщення, судом не досліджено докази подані відповідачем на спростування позовних вимог, колегія суддів не приймає, оскільки зазначені обставини при розгляді заяви про забезпечення позову судом не вирішуються, а є предметом розгляду справи по суті. Доводи апеляційної скарги про те, що у заяві не зазначено заходи щодо зустрічного забезпечення, а судом безпідставно зазначено, що в законодавстві відсутні підстави для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення, колегія суддів відхиляє, оскільки не застосування зустрічного забезпечення у даному випадку не є підставою для скасування ухвали суду. При цьому за відсутності обставин, які є обов`язковою умовою застосування зустрічного забезпечення, таке забезпечення є правом, а не обов`язком суду. Доводи апеляційної скарги про те, що в ухвалі не зазначено підстав, з яких суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, колегія суддів оцінює критично, оскільки суд в оскаржуваній ухвалі навів мотиви прийнятого рішення. Інші доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду, колегія суддів відхиляє, оскільки судом при розгляді заяви про забезпечення позову враховані вимоги закону та відповідні роз`яснення Пленуму Верховного Суду України. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 04 грудня 2020 року постановлена з додержанням норм процесуального права, відтак підстав для їх скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 22 березня 2021 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: О.Ф. Лапчевська С.Г. Музичко