Постанова 4824 № 756/14502/20

5 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 756/14502/20 Провадження № 33/824/835/2021 Головуючий в суді першої інстанції: Жук М.В. Доповідач: Трясун Ю.Р. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 березня 2021 року місто Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,- за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Дудара Є.В. В С Т А Н О В И В: Постановою судді Оболонського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Відповідно до постанови, ОСОБА_1 19 вересня 2020 року приблизно о 14 год. 30 хв. у м. Києві по проспекту Степана Бандери, 10-Б, керуючи транспортним засобом «HyundaiLantra» з номерним знаком НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Cadillac Escalade» з номерним знаком НОМЕР_2 , який зупинився попереду, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 2.3 б), 13.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 19 вересня 2020 року приблизно о 14 год. 30 хв. у м. Києві по проспекту Степана Бандери, 10-Б, керував транспортним засобом «Hyundai Lantra» з номерним знаком НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився в присутності двох свідків із застосуванням приладу «Драгер» Alkotest 7510 № ARMF-0276, результат склав 2.93 проміле, чим порушив п. 2.9 а) ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Оболонського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження в цій частині у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Апелянт вважає, що в оскаржуваній постанові судом було невірно застосовано положення чинного законодавства, не враховано усіх наданих доказів та фактичних даних. ОСОБА_1 зазначає, що наявний в матеріалах справи відеозапис є неналежним доказом, оскільки відеофіксація повинна здійснюватись безперервно, в той час як в матеріалах справи наявні лише відривки такого відеозапису, при цьому на них відсутні близько 30 хв. події. Також апелянт вказує, що протокол про адміністративне правопорушення було складено інспектором роти № 2 батальйону № 1 полку № 1 УПП у м. Києві ДПП старшим лейтенантом ОСОБА_2 , однак огляд на стан сп`яніння було проведено іншим поліцейським чоловічої статі, при цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази, якими було надано ОСОБА_2 повноваження на складання протоколу про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 звертає увагу на те, що огляд було проведено з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, оскільки в нього не було знак сп`яніння. Також вказує, що поліцейські проводили огляд декілька разів, при цьому результат першого огляду був негативним, однак чек драгера за результатом проведеного огляду був зім`ятий не надавався особі для огляду. Крім того, як зазначає апелянт, під час проведення огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «DragerAlcotest 7510» йому не було надано сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Також ОСОБА_1 вказує, що прилад «DragerAlcotest 7510» відсутній у Державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення відтак такий прилад не відноситься до числа дозволених. Апелянт вказує, що він був не згодний із результатом проведеного огляду, про що він зазначив у протоколі, однак його не було доставлено до закладу охорони здоров`я. Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Дудара Є.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити,апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Оскільки в апеляційній скарзі не ставиться під сумнів законність прийнятого рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, судом апеляційної інстанції, відповідно до ст. 294 КУпАП, в цій частині рішення не переглядається. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. На думку апеляційного суду, суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в повній мірі дотримався вимог закону. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що наявний в матеріалах справи відеозапис події є неналежним доказом, оскільки подія не фіксувалась безперервно. Проте з такими доводами апелянта не погоджується апеляційний суд. Апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому повністю відображена подія вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. Отже, зафіксована на відеозаписах інформація є достатньою, вона підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) поліцейського вірно прийнятий як належний та допустимий доказ. Необґрунтованими апеляційний суд вважає також доводи апелянта про те, що результат першого проведеного тесту на стан алкогольного сп`яніння був негативним, оскільки із дослідженого апеляційним судом відеозапису вбачається, що тест не показав результату, у зв`язку з чим і був викликаний додатковий екіпаж патрульної поліції із іншим приладом. Не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про відсутність у нього ознак сп`яніння. Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відтак виявлення працівниками поліції ознак сп`яніння, навіть якщо вони обумовлені певними фізичними особливостями особи, є підставою для проведення огляду на стан сп`яніння. Так, із дослідженого відеозапису вбачається, що працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про те, що у нього наявні ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема стійкий запах алкоголю з порожнини рота. Крім того, із наявного в матеріалах справи акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Необґрунтованими апеляційний суд вважає і доводи апелянта про те, що протокол було складено не уповноваженою особою. Пунктом 5 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі передбачено, що поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частиною четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, 188-28 КУпАП. Таким чином протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою на те особою. При цьому проведення огляду іншим працівником поліції аніж тим, що складав протокол про адміністративне правопорушення, жодним чином не впливає на законність проведеного огляду як і не впливає на законність складеного протоколу. Оскаржуючи постанову суду першої інстанції ОСОБА_1 зазначає, що був незгоден із результатом проведеного огляду, про що він зазначив у протоколі. З такими доводами суд апеляційної інстанції не погоджується. Із відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що після проведеного огляду, результат якого був позитивним, ОСОБА_1 жодних заперечень чи незгоди з таким висновком не зазначає. При цьому зазначення ОСОБА_1 у протоколі в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» - не згоден, не свідчить про те, що він не був згоден із результатом проведеного огляду, оскільки у роздруківці із приладу «DragerAlcotest 7510» ОСОБА_1 жодної незгоди не зазначив. Оскаржуючи судове рішення, апелянт зазначає, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою приладу газоаналізатора «Drager Alcotest 7510», який не входить до переліку дозволених для використання приладів, у зв`язку з чим його результати не можуть бути використані як належні та допустимі докази. Апеляційний суд вважає, що такі доводи апелянта не ґрунтуються на законі. Так відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (який набрав чинності 01.01.2016 року), засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки, до яких відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається. Частиною 1 статті 17 вказаного Закону визначено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту, тобто законом не встановлено вимог до засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації. Таким чином, газоаналізатори (алкотестери), що вже перебувають в експлуатації, в тому числі і прилад «Drager Alcotest 7510» можуть надалі експлуатуватись за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» інтервал технічного обслуговування приладів вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається, становить один рік. Як вбачається з роздруківки приладу «Drager Alcotest7510» № ARMF - 0276 останнє його калібрування проводилось 07 вересня 2020 року, в той час як огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився працівниками поліції 19 вересня 2020 року, тобто в межах дванадцятимісячного строку. При цьому доводи ОСОБА_1 про те, що йому не було надано сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки такі документи демонструються працівниками поліції на вимогу особи, яка проходить огляд, однак із дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 такої вимоги не висловлював, відтак у поліцейських була відсутня потреба у наданні таких документів для ознайомлення. Крім того на запит апеляційного суду Управлінням поліції було надано копію Декларації про відповідність вимогам Технічного регламенту щодо медичних виробів, серед іншого і приладу «DragerAlcotest7510». Таким чином відсутні підстави для визнання результатів огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510» недійними. Досліджені під час розгляду справипро адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. Відповідно до п. 2.9 а) ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що сукупність доказів досліджених судом давали законні підстави дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Апеляційний суд вважає, що суд цих вимог закону дотримався в повній мірі та ухвалив рішення, яке є вмотивованим, та викладені в ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи, відтак підстав для скасування оскаржуваної постанови немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ю.Р.Трясун