Постанова 4803 № 189/1133/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3208/21 Справа № 189/1133/19 Суддя у 1-й інстанції - Чорна О. В. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 47 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 березня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Покровська селищна рада Покровського району Дніпропетровської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арго» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, - В С Т А Н О В И Л А : У липні 2019 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, яка є присадибною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 є землекористувачами сусідньої земельної ділянки, яка знаходиться у комунальній власності Олександрівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області та розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що протягом значного часу відповідачі всупереч нормам встановленим для суміжних землекористувачів та правил добросусідства, порушують межі наданої їм у користування земельної ділянки, розібрали стару сітчасту огорожу, яка слугувала межею для суміжних земельних ділянок, чим зруйнували встановлені межі вказаних земельних ділянок, збудували новий паркан, перемістивши його на декілька метрів та облаштували огорожу безпосередньо біля будинку ОСОБА_1 , чим самовільно захопили частину землі і перешкоджають ОСОБА_1 у користуванні своєю земельною ділянкою. Рішенням Олександрівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області від 26 грудня 2013 року за № 304 - 23/УІ встановлено і затверджено межу між присадибними земельними ділянками позивачки - ОСОБА_1 , і відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 : прямолінійно на відстані - 0,95 м, від кутів житлового будинку, господарських будівель і споруд починаючи від «червоної лінії» початку присадибних земельних ділянок і до кінця присадибних земельних ділянок вищезазначених громадян. Вказаним рішенням зобов`язано ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 замовити розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі у відповідних організаціях і встановити межі земельних ділянок. Рішенням Олександрівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області від 10 лютого 2016 року за № 64 - 04/УІІ, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки позивача в натурі (на місцевості). Рішенням Олександрівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області від 18 серпня 2016 року за № 151 - ЮАНІ, передано у власність позивачки земельну ділянку площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 18 вересня 2016 року позивачкою здійснено державну реєстрацію права власності вказаної земельної ділянки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позивачка вважає, що відповідачі не визнають рішення Олександрівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області від 26 грудня 2013 року за № 304 - 23/УІ про встановлення і затвердження межі між присадибними земельними ділянками що знаходяться за адресами, АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 прямолінійно на відстані - 0,95 м, від кутів житлового будинку, господарських будівель і споруд починаючи від «червоної лінії» початку присадибних земельних ділянок і до кінця присадибних земельних ділянок вищезазначених громадян. На всі претензії позивачки відповідачі не реагують та відмовляються від добровільного усунення перешкод в користуванні належною позивачу земельною ділянкою. Враховуючи викладене, позивачка просила суд зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належить їй на праві власності та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно збудованої огорожі та відновлення межових знаків відповідно до рішення Олександрівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області від 26 грудня 2013 року за №304- 23/УІ, прямолінійно на відстані - 0,95 м., від кутів житлового будинку, господарських будівель і споруд починаючи від «червоної лінії» початку присадибних земельних ділянок і до кінця присадибних земельних ділянок. Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених вимог. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що між сторонами існує довготривалий спір щодо встановлення межі між присадибними ділянками. Апелянт зазначає, що рішення Олександрівської сільської ради від 26 грудня 2013 року обов`язкове до виконання всіма особами. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані і проживають за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є сусідами, будинки, де вони проживають та земельні присадибні ділянки, на яких вони розташовані, знаходяться за адресами: АДРЕСА_3 відповідно. Встановлено, що між сторонами існує тривалий спір щодо встановлення меж земельних ділянок. Так, у 2013 році ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 , Олександрівської сільської ради Покровського району про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, шляхом зобов`язання Олександрівської сільської ради Покровського району встановити межі спірних земельних ділянок на відстані 1.0 м, усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати паркан на території земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , обрізати гілки дерев, які проникають на територію земельної ділянки ОСОБА_1 .. У свою чергу ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про відновлення межі, яка поділяє земельні ділянки АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 згідно з даними земельно-кадастрової документації, усунення перешкод у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 прибрати будівельну цеглу, будівельне сміття та провести водовідведення атмосферних опадів від свого житлового будинку. Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2013 року відмовлено у задоволенні як первісного так і зустрічного позовів з тих підстав, що станом на час розгляду справи межі між земельними ділянками не встановлені. Рішення набрало законної сили 15 липня 2013 року. 26 грудня 2013 року Олександрівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області прийняла рішення за № 304 - 23/УІ «Про розгляд земельного спору щодо встановлення межі між присадибними земельними ділянками громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ». Даним рішенням сільська рада вирішила встановити і затвердити межу між присадибними земельними ділянками громадянки ОСОБА_1 , що знаходиться в АДРЕСА_1 громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 : що знаходиться в АДРЕСА_2 прямолінійно на відстані - 0,95 м, від кутів житлового будинку, господарських будівель і споруд, починаючи від «червоної лінії» початку присадибних земельних ділянок і до кінця присадибних земельних ділянок вищезазначених громадян. Рішення Олександрівської сільської ради № 304 - 23/УІ від 26 грудня 2013 року було оскаржене до суду ОСОБА_2 , однак постановою Покровського районного суду Дніпропетровської області, від 17 березня 2014 року відмовлено у задоволенні позову. 10 лютого 2016 року Олександрівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області прийняла рішення за № 64 - 04/УІІ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 ». 18 серпня 2016 року Олександрівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області прийняла рішення за № 151 - 10/УІІ «Про безоплатну передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 », згідно якого передала у власність останній земельну ділянку площею 0,2500 га у тому числі ріллі 0,1675 га, забудови 0,0825 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) із земель житлової та громадської забудови, що знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1224280500:03:004:5824. У той же час, земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння Левенців за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться у комунальній власності територіальної громади, а землекористувачами цієї земельної ділянки є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ТОВ «Арго» надала копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленою у 2015 році. Як вбачається з пояснювальної записки, виготовлення технічної документації здійснене на підставі заяви ОСОБА_1 та зазначається, що в результаті кадастрової зйомки було встановлено межові знаки та передано їх під охорону землевласнику. Також зазначається, що встановлення в натурі меж земельної ділянки проводилось по фактичному їх положенні на місцевості та погоджено із землекористувачем, суміжними землевласниками та землекористувачами, представника Олександрівської сільської ради та складений акт встановлення меж. Претензій щодо встановлення меж не заявлено. Заява ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації на земельну ділянку датована 18 серпня 2015 року. 18 серпня 2015 року виготовлене технічне завдання на виконання робіт, виконувана робота виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У наданій технічній документації також містяться копії технічного паспорту на будинок ОСОБА_1 , виготовленого у 2008 році, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно і свідоцтва про право власності на будинок ОСОБА_1 , виданого 16 серпня 2006 року. З наданих документів вбачається, що житловий будинок зведений ОСОБА_1 не пізніше 2006 року, на виділеній під забудову земельній ділянці, до приватизації нею даної земельної ділянки. Згідно протоколу засідання постійної комісії з питань земельних відносин, навколишнього середовища, екології та благоустрою від 15 січня 2016 року комісія вирішила погодити Акт встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості та Акт прийому-передачі межових знаків на зберігання (погодити межі земельної ділянки) без підписів суміжних землекористувачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у зв`язку з безпідставною відмовою їх підписувати і погоджувати та відсутністю суміжних землекористувачів на час встановлення межових знаків.. Пунктом 3.2. даного протоколу затверджено, що у зв`язку з відмовою суміжних землекористувачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підписувати Акт встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, Акт прийому-передачі межових знаків на зберігання здійснювати приватизацію присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 , що знаходиться в АДРЕСА_1 без підписів суміжних землекористувачів. При цьому у п. 2 Протоколу «Виступили» зазначається, що депутат сільської ради ОСОБА_6 , яка була членом попередньої постійної земельної комісії повідомила, що 13 жовтня 2015 року вона разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , членами постійної комісії була на встановленні меж земельної ділянки в натурі на місцевості та їх закріплення межовими знаками в АДРЕСА_1 . Був складений акт від 13 жовтня 2015 року згідно якого суміжних землекористувачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не було вдома, хоча вони були належним чином повідомлені ТОВ «Арго» про дату і час встановлення межових знаків. Встановлено, що технічна документація ТОВ «Арго» містить Акт встановлення меж земельної ділянки в натурі від 28 серпня 2015 року, за яким встановлення меж земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виконано на підставі заяви та у присутності землекористувача земельної ділянки ОСОБА_1 , представника Олександрівської сільської ради ОСОБА_9 , суміжних землевласників (землекористувачів) та інженера-землевпорядника ТОВ «Арго». Також зазначається, що межі земельної ділянки встановлені по їх фактичному положенні на місцевості, що проходять по існуючій огорожі, поворотні точки закріплені межовими знаками довгострокового зберігання, які передані під охорону землевласнику. Про відповідальність за збереження межових знаків землевласника попереджено. Акт встановлення меж від 28 серпня 2015 року підписаний представником Олександрівської сільської ради Мормуль Н.Ф., землекористувачем ОСОБА_1 , інженером-землевпорядником ОСОБА_10 та суміжним землекористувачем ОСОБА_11 (ще одним сусідом сторін). У графах із зазначенням: « ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 » підписи вказаних осіб відсутні. Згідно Акту прийому-передачі межових знаків на зберігання від 28 серпня 2015 року межі земельної ділянки наданої ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, закріплені в натурі на місцевості межовими знаками установленого зразка у кількості 4 штук. В Акті зазначається, що власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено. Межові знаки пред`явлені та передані на зберігання ОСОБА_1 , яка попереджена про адміністративну відповідальність за знищення межових знаків. При цьому в Акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 28 серпня 2015 року зазначається, що підписалися: користувач земельної ділянки ОСОБА_1 , представник ТОВ «Арго» Бологова О.О., у присутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , підписи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в акті відсутні, про причини не підписання ними акту (якщо вони були присутні при його складанні) нічого не зазначається. Список межових знаків, переданих на зберігання (додаток №1 до акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання) підписаний тільки представником ТОВ «Арго» Бологовою О.О. і ОСОБА_1 , яка їх прийняла. У той же час згідно листа ТОВ «Арго» від 05 жовтня 2015 року за №1166, адресованого ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на адресу АДРЕСА_2 , у зв`язку з встановленням межових знаків 13 жовтня 2015 року о 14 годині за адресою: АДРЕСА_1 за заявою гр. ОСОБА_1 необхідна присутність суміжних землекористувачів, проживаючих за адресою: АДРЕСА_2 . В разі відсутності суміжних землекористувачів межі вважаються погодженими. Згідно листа ТОВ «Арго» від 05 жовтня 2015 року за №1165, адресованого Голові Олександрівської сільської ради Мормуль Н.Ф., у зв`язку з встановленням межових знаків 13 жовтня 2015 року о 14 годині за адресою: АДРЕСА_1 за заявою ОСОБА_1 необхідна присутність представника сільської ради. Як вбачається з копій рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, дані листи отримані адресатами 08 жовтня 2015 року. Тобто, з наданої ТОВ «Арго» технічної документації вбачається, що Акт встановлення меж і Акт прийому-передачі межових знаків на зберігання складені 28 серпня 2015 року без участі суміжних землекористувачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які не були попереджені про дату і час встановлення меж і передачі межових знаків належним чином і не знали, що представник ТОВ «Арго» разом із позивачкою та представниками сільської ради будуть встановлювати межі та межові знаки на суміжній земельній ділянці між землекористувачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .. Також із технічної документації випливає, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Голова Олександрівської сільської ради Мормуль Н.Ф. повідомлені про те, що межові знаки за вказаною адресою будуть встановлюватися 13 жовтня 2015 року, однак ніякі акти про встановлення меж і прийому-передачу межових знаків в цей день не складалися. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у протоколі засідання постійної комісії з питань земельних відносин, навколишнього середовища, екології та благоустрою від 15 січня 2016 року міститься інформація, яка не підтверджується матеріалами справи, а саме, що 13 жовтня 2015 року встановлені межі земельної ділянки в натурі на місцевості та їх закріплення межовими знаками в АДРЕСА_1 і був складений Акт від 13 жовтня 2015 року, згідно якого суміжних землекористувачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не було вдома, хоча вони були належним чином повідомлені ТОВ «Арго» про дату і час встановлення межових знаків. Отже, рішення комісії, оформлене протоколом, про погодження Акту встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості та Акту прийому-передачі межових знаків на зберігання (погодити межі земельної ділянки) без підписів суміжних землекористувачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у зв`язку з безпідставною відмовою їх підписувати і погоджувати та відсутністю суміжних землекористувачів на час встановлення межових знаків прийняте на підставі невірних даних, оскільки 13 жовтня 2015 року жодні акти не складалися. Згідно ст. 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Відповідно до ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо) (ч. 1 ст. 103 ЗК України). Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин (ст. 106 ЗК України). Земельна ділянка як об`єкт цивільних прав передбачає, насамперед, її формування, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ст. 79-1 ЗК України). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (ст. 79-1 ЗК України). Відповідно до п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом держкомітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376 (далі Інструкція) встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Для закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вибір замовника використовуються три види межових знаків (п. 3.1. Інструкції). Закладка межового знака при закріпленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на ґрунтовій поверхні здійснюється на глибину, що дорівнює довжині стовпчика установочного, таким чином, щоб на поверхні залишалась верхня основа з металевою маркою (п. 3.3. Інструкції). У пункті 3.5. Інструкції зазначається, що межі земельних ділянок, що виділяються власникам земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості), які будуть використовуватись їх власниками самостійно, закріплюються межовими знаками кожна окремо. Місцезнаходження межових знаків підлягає прив`язці до пунктів державної геодезичної мережі (п. 3.9. Інструкції). Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання(п. 3.12 Інструкції). Згідно п. 4.1. Інструкції відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними (п. 4.2. Інструкції). Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ «Арго» було порушено порядок встановлення межових знаків, так як суміжні землекористувачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не були повідомлені про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі, і закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі відбулося без погодження з ними і без їх відома. При цьому, суд вірно зазначив, що з Акту прийому-передачі межових знаків від 28 серпня 2015 року не вбачається якого типу межові знаки (згідно Інструкції) були видані ОСОБА_1 , чи були вони закріплені на місцевості в натурі, оскільки не мається жодного зображення цих межових знаків, інформації щодо їх інвентарних номерів тощо. Більше того, з пояснень представника ТОВ «Арго» випливає, що межові знаки встановленого зразку не встановлювались, а встановлювались якісь дерев`яні кілочки без номерів. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка не довела ані факту належного розміщення межових знаків встановленого зразку, ані факту їх подальшого знищення, ані знищення межових знаків, саме відповідачами, а тому позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 , шляхом відновлення межових знаків є необґрунтованими. Крім того, колегія суддів вважає вірним висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині усунення перешкод шляхом знесення самочинно збудованої огорожі, з огляду на наступне. Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що для встановлення фактичних обставин, зокрема, чи збудована огорожа порушує встановлені межі між присадибними земельними ділянками, які затверджені рішенням Олександрівської сільської ради за № 304 - 23/УІ, потрібні спеціальні знання і висновок експерта, оскільки питання розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок, визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації з землеустрою є завданнями земельно-технічної експертизи. У підготовчому судовому засіданні сторонами не заявлялися клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи. З матеріалів справи вбачається, що 26 грудня 2013 року Олександрівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області прийняла рішення за № 304 - 23/УІ «Про розгляд земельного спору щодо встановлення межі між присадибними земельними ділянками громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та громадянкою ОСОБА_1 », яким сільська рада вирішила встановити і затвердити межу між присадибними земельними ділянками громадянки ОСОБА_1 , що знаходиться в АДРЕСА_1 громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що знаходиться в АДРЕСА_2 прямолінійно на відстані - 0,95 м, від кутів житлового будинку, господарських будівель і споруд, починаючи від «червоної лінії» початку присадибних земельних ділянок і до кінця присадибних земельних ділянок вищезазначених громадян. В якості доказу порушення меж і встановлення огорожі позивачка надала фото будинку та забору станом на 22 липня 2014 року. ОСОБА_2 також надав фото із зображенням земельних ділянок та будинків, із зазначенням умовних точок, за якими, на думку відповідача, повинна була бути визначена межа між сусідніми земельними ділянками. З наданих фото не може зробити висновок, чи встановлена огорожа між земельними ділянками ОСОБА_1 та відповідачів прямолінійно на відстані - 0,95 м, від кутів житлового будинку, господарських будівель і споруд, починаючи від «червоної лінії» початку присадибних земельних ділянок і до кінця присадибних земельних ділянок, чи з порушенням зазначених меж. Встановивши відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту самочинно збудованої огорожі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині усунення перешкод шляхом знесення самочинно збудованої огорожі слід відхилити з підстав їх недоведеності. Доводи апелянта в скарзі про те, що між сторонами існує довготривалий спір щодо встановлення межі між присадибними ділянками, а також те, що рішення Олександрівської сільської ради від 26 грудня 2013 року обов`язкове до виконання всіма особами, - колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказів на підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_1 ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було, а наведені апелянтом в скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи. Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, врахувавши заявлені позовні вимоги та підстави, на які сторони посилалися в обґрунтування своїх вимог, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .. Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення. В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачена апелянтом сума судового збору за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко