Постанова 4803 № 202/5486/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/556/21 Справа № 202/5486/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Шклярук Д.С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Петешенкової М.Ю., суддів - Єлізаренко І.А., Пищиди М.М., при секретарі - Пивоваровій А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2015 року ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ "Вердикт Капітал", звернулося до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що 13 березня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 014/125889/3161/73, за умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 35 144 доларів США зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами з кінцевим терміном повернення кредиту до 12 березня 2014 року. В забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 014/125889/3161/73/2 від 14 березня 2007 року, відповідно умов якого поручитель зобов`язалася відповідати перед банком як солідарний із позичальником боржник за належне виконання зобов`язань, що випливають із умов вищезгаданого кредитного договору. Відповідач ОСОБА_2 належним чином своїх обов`язків за кредитним договором не виконував, в результаті чого станом на 13 травня 2015 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 2634912,23 грн. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 014/125889/3161/73 від 13 березня 2007 року в розмірі 2634912,23 грн. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2015 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2634912,23 грн., з яких: 540618,01 грн. - тіло кредиту, 417783,46 грн. - проценти; 1676510,76 грн. - пеня. Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі належним чином не виконували взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та договором поруки, у зв`язку з чим виникла заборгованість, тому суд за встановлених обставин вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення на його користь солідарно з відповідачів підтвердженої розрахунком суми заборгованості. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до поручителя скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_2 останнє погашення заборгованості за кредитом здійснив 28 грудня 2010 року, тому позивач повинен був вимагати з поручителя стягнення заборгованості за кредитним договором у шестимісячний строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, тобто до 28 липня 2011 року, проте з позовом звернувся лише 24 червня 2015 року. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову до поручителя ОСОБА_3 скасовано, у задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що дійшовши правильного висновку про утворення кредитної заборгованості, суд помилково стягнув її також з поручителя в солідарному порядку. Банк мав протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання пред`явити вимоги до поручителя. Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем, 28 грудня 2010 року ОСОБА_2 здійснив останнє погашення заборгованості за кредитом та за відсотками, в подальшому жодних погашень заборгованості не вчиняв. Таким чином, позивач повинен був вимагати стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором у шестимісячний строк з часу прострочення несплаченої заборгованості. Проте до суду з даним позовом, в тому числі і до поручителя, банк звернувся лише у червні 2015 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, передбаченого статтею 559 ЦК України. Постановою Верховного Суду від 03 червня 2020 року скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у частині вирішення позовних вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань. При вирішенні справи апеляційний суд внаслідок порушення норм матеріального права обрахував строк дії поруки із дати останнього платежу за кредитом, а не із моменту закінчення строку дії кредитного договору у зв`язку із застосуванням права на дострокове стягнення кредиту; не врахував кінцевий строк кредитування - 21 червня 2015 року та дійшов передчасного висновку щодо припинення поруки ОСОБА_3 в цілому, з огляду на те, що позов подано 24 червня 2015 року. Порука ОСОБА_3 припинилася лише в частині щомісячних зобов`язань (поза межами шестимісячного строку до звернення банку із позовом до боржника і поручителя), проте діє в іншій частині. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати, з наступних підстав. Судом встановлено, що між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ "Вердикт Капітал", та позичальником ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/125889/3161/73 від 13 березня 2007 року, за умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 35144 доларів США зі сплатою13,5 % річних за користування кредитними коштами на строк до 12 березня 2014 року згідно графіку погашення кредиту, що є невід`ємною частиною кредитного договору. В забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ "Вердикт Капітал", та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 014/125889/3161/73/2 від 14 березня 2007 року, відповідно умов якого поручитель зобов`язалася відповідати перед банком, як солідарний із позичальником боржник, за належне виконання зобов`язань, що випливають із умов вищезгаданого кредитного договору. 06 березня 2009 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду до вказаного кредитного договору, за умовами якої сторони збільшили строк кредиту на 24 календарних місяці, тобто загальний строк кредиту визначено у 108 місяців з 13 березня 2007 року по 12 березня 2016 року згідно графіку погашення, а також позичальнику 06 вересня 2009 року видано додатковий транш в сумі 885 доларів 97 центів США. Сторонами погоджено та підписано графік погашення кредиту у новій редакції. У зв`язку з укладенням між банком та позичальником додаткової угоди № 1 до кредитного договору, 06 березня 2009 року між банком та поручителем також укладено додаткову угоду до договору поруки. Кредитним договором та додатковою угодою № 1 передбачений обов`язок позичальника сплачувати необхідні платежі у розмірі та порядку, визначених кредитним договором, графіком погашення кредиту, а у випадку порушення зобов`язань - сплатити банку неустойку. ОСОБА_2 належним чином своїх обов`язків за кредитним договором та додатковою угодою не виконував, своєчасно та у повному обсязі не здійснював повернення боргу, в результаті чого станом на 13 травня 2015 року має прострочену заборгованість в загальному розмірі 2634912,23 грн., з яких: 26195,83 доларів США - непогашена сума кредиту, 20243,84 долари США - несплачені проценти, 1676510,76 грн. - пеня. За приписами статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України). Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. На підставі пункту 6.5 кредитного договору кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом та неустойки у випадках невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, та в інших випадках, передбачених цим договором. Таке стягнення здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав позичальника, включаючи забезпечення за цим договором, за умови попереднього (за 30 днів) повідомлення позичальника рекомендованим листом. Звернення з вимогою про дострокове стягнення кредиту змінює порядок, умови, і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) від 04 липня 2018 року. З урахуванням викладеного, звернувшись із достроковою вимогою про повернення кредиту, банк змінив кінцевий строк виконання зобов`язань за кредитним договором із 12 березня 2016 року на 21 червня 2015 року (30 день із дати отримання дострокової вимоги). Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено погашення кредиту ануїтетними, тобто періодичними, платежами щомісячно. Строк дії договору поруки не встановлений, оскільки умова договору про те, що він діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором та зобов`язань поручителя за цими договорами, не можна вважати встановленням строку дії договору поруки. Суди встановили, що останній платіж на погашення кредиту здійснено 28 грудня 2010 року, а із позовом банк звернувся 24 червня 2015 року. Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Строк, передбачений нормою частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов`язання за договором поруки слід пред`явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем). Оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати кожного місяця, а за договором поруки поручитель відповідає у такому ж обсязі, що і боржник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, в тому числі, виникнення підстав для дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою кредитора, то з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обчислення установленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя. Якщо банк пред`явив вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання, то в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом з тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань. Пред`явивши до боржників вимоги про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, банк змінив кінцевий строк кредитування на 21 червня 2015 року (30 днів з дати направлення вимоги), та звернуся з позовом 24 червня 2015 року. Таким чином, порука ОСОБА_3 припинилася лише в частині щомісячних зобов`язань (поза межами шестимісячного строку до звернення банку із позовом до боржника і поручителя), проте діє в іншій частині. Враховуючи положення ст. 559 ЦК України заборгованість за кредитом підлягає стягненню з поручителя за період починаючи з 24 грудня 2014 року і до звернення з позовом до суду 24 червня 2015 року. Враховуючи визначений договором графік внесення щомісячних платежів та відповідальність сторін за порушення строків повернення кредиту (п. 10.1. кредитного договору) заборгованість підлягає стягненню починаючи з платежу від 30 грудня 2014 року та складає 175715,94 грн., з яких: 153190,93 грн. непогашена сума кредиту; 14606,81 грн. несплачені проценти; 7918,20 грн. нарахована пеня. Таким чином, враховуючи наведені норми закону, умови договору, невиконання позичальником зобов`язань щодо внесення чергових платежів, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Отже, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягненню в солідарному порядку підлягає заборгованість у розмірі 175715,94 грн. В іншій частині позовні вимоги до поручителя, задоволенню не підлягають. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Щодо позовних вимог банку до основного боржника ОСОБА_2 , колегія суддів приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову про стягнення заборгованості в солідарному порядку з боржника та поручителя, колегія суддів вважає, що приходить до висновку, що інша частина заборгованості підлягає стягненню лише з боржника, тобто з ОСОБА_2 у розмірі 2459196,06 грн., з яких: 387427,08 грн. непогашена сума кредиту; 403176,65 грн. несплачені проценти; 1668592,56 нарахована пеня. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягненню заборгованості із відповідачів на користь позивача в вищезазначеному порядку. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги та позовних вимог, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову та касаційне оскарження рішення суду у розмірі 5481,00 грн. в свою чергу із позивача на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2009,33 грн. за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2015 року - скасувати. Позов публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", заборгованість за кредитним договором №014/125889/3161/73 від 13 березня 2007 року у сумі 175715,94 грн., з яких: 153190,93 грн. непогашена сума кредиту; 14606,81 грн. несплачені проценти; 7918,20 грн. нарахована пеня. Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", заборгованість за кредитним договором №014/125889/3161/73 від 13 березня 2007 року у сумі 2459196,06 грн., з яких: 387427,08 грн. непогашена сума кредиту; 403176,65 грн. несплачені проценти; 1668592,56 нарахована пеня. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", судовий збір у розмірі 5481,00 грн. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2009,33 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: І.А. Єлізаренко М.М. Пищида