Постанова Кропивницький апеляційний суд № 385/1231/20
від 17.03.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДПОСТАНОВА Іменем України 17 березня 2021 року м. Кропивницький справа № 385/1231/20 провадження № 22-ц/4809/340/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», відповідач - ОСОБА_1 ; розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2020 року у складі судді Ханас М.М. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову посилався на те, що відповідач з метою отримання банківських послуг підписав заяву № б/н від 14.08.2013. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ними Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві. 14.06.2018 відбулася державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості і зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 22.09.2020 останній має заборгованість - 11962,50 грн, з яких: 8608,54 грн - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 8608,54 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 569,98 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 2783,98 грн - нараховано пені. Позивач просив стягнути суму боргу та сплачений судовий збір. Короткий зміст рішення суду Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що в анкеті-заяві позичальника від 14.08.2013 процентна ставка не зазначена, не вказано тип кредитної карти, а також відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки ( пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Суд не взяв до уваги надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи банку, оскільки матеріали справи не містять відомостей, що саме з наданими документами був ознайомлений відповідач. Суд вважає, що анкета-заява від 14.08.2013 не містить відомостей про строки кредитування, позивачем не надано доказів, що банком направлялася вимога про повернення коштів та умови договору не містять терміну «прострочене тіло кредиту». Також, суд зазначає, що відсутні підстави вважати, що окрім тіла кредиту з відповідача може бути стягнуто прострочене тіло кредиту. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення суду прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказує, що платіж за умовами договору включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесеним щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Зазначає, що відповідно до анкети-заяви, відповідач з Умовами та правилами, Тарифами банку ознайомлений та зобов`язується неухильно дотримуватись їх положень, самостійно знайомитися з усіма змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів на сайті банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК», отже був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати процентів та штрафу. Зокрема, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення боргу відповідач фактично погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами. Позивач також вважає, що у суду не було правових підстав повністю відмовляти у стягненні заборгованості за відсотками і суд повинен був вирахувати борг по відсоткам на рівні облікової ставки Національного банку України. Вказує, що суд допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків викладених у рішенні фактичним обставинам справи, не встановив дійсних прав та обов`язків сторін які випливають з кредитного договору. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення. Суд першої інстанції встановив такі обставини В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 14.08.2013 (а.с. 15). У вказаній заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банком відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку (а.с. 13) та встановлено кредитний ліміт у розмірі 6000 грн. (а.с. 14). До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та копію Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 17). Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим станом на 22.09.2020 має заборгованість 11962,50 грн, яка складається з наступного: 8608,54 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 8608,54 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками;0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 569,98 грн - заборгованість за простроченими відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 2783,98 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до положень ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Так, судом встановлено, що 14.08.2013 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Частиною 1 статті 1054 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт, або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) (ч. 1 ст. 633 ЦК України). За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001). Відповідно до ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону, фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Звертаючись до суду з позовом банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка підписана сторонами, й умов та правил надання банківських послуг, які погоджені з відповідачем, між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір із встановленням кредитного ліміту на картку, який у подальшому був збільшений до 6470 грн. Однак, розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій). Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних, крім прізвища, адреси та підпису відповідача. Проте, відповідно до довідки про зміну умов кредитування кредитний ліміт було змінено: 14.08.2013 - 6000 грн; 27.10.2015 - 5010 грн; 23.11.2015 - 4200 грн; 28.12.2015 - 3360 грн;18.01.2016 - 3000 грн; 22.01.2016 - 3000 грн; 12.07.2016 - 6000 грн; 26.10.2016 - 7000 грн; 27.02.2019 - 6470 грн; 01.03.2019 - 6470 грн. (а.с. 14). Також, вбачається, що після чергового збільшення кредитного ліміту позичальник користувався кредитними коштами (а.с.10). Тобто, зазначене свідчить про інформованість позичальника про збільшення його кредитного ліміту, а його активні дії щодо використання кредитних коштів - про згоду на таке збільшення. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що виписка по рахунку відповідача не містить жодних даних щодо збільшення кредитного ліміту за межі 6470 грн. Ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті колегія суддів вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Стосовно вимог про стягнення відсотків колегія суддів виходить з наступного. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За наявності простроченої заборгованості по кредиту в позивача виникло право вимагати сплати процентів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, що було ним і зроблено. І в позовній заяві, і в розрахунку заборгованості позивач вказав, що він просить стягнути з відповідачки проценти на підставі ст. 625 ЦК України. Отже, суд першої інстанції належним чином не з`ясував підстави вимог позивача про стягнення процентів, не перевірив їх належним чином, неправильно визначив закон, який регулює правовідносини сторін в цій частині. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачені нею індекс інфляції та проценти є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Зокрема, проценти від простроченої суми зобов`язання забезпечують захист майнового інтересу кредитора, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Розмір таких процентів встановлено законом і становить три проценти річних від простроченої суми, але цей розмір може бути змінений за домовленістю сторін договору. Позивач у своєму розрахунку просив стягнути з відповідача проценти у розмірі 84 % річних. На підтвердження того, що сторони договору визначили самостійно розмір процентів річних на випадок застосування ст. 625 ЦК України, позивач надав витяг з Умови та Правила надання банківських послуг, як частину укладеного між ним і відповідачем кредитного договору та які розмішено в мережі Інтернет за адресою: www.privatbank.ua. Проте, витяг із Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», витяг Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог не підписані відповідачем, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Умов та Тарифів розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Наданий позивачем витяг не містить відомостей про підписання відповідачем саме таких Умов надання кредиту. Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного суду робить висновок, що позивач має право вимагати стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с. 12), банк розрахував і вимагав стягнути проценти на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 01 лютого 2020 року по 22 вересня 2020 року, а тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зробити свій розрахунок за цей період. Аналізуючи розрахунок заборгованості, наданий банком, заборгованість за процентами виникла за 235 днів, та оскільки суд задовольняє тіло кредита в розмірі 6470 грн, тому стягненню за 3 відсотка річних підлягає 124,96 грн (6470 х 3: 100 : 365 х 235 = 124,96, де 6470 сума простроченої заборгованості, 235 - кількість днів прострочення з 01.02.2020 по 22.09.2020) Отже, всього сума трьох процентів річних за визначений позивачем час прострочення виконання зобов`язання становить 124,96 грн і підлягає стягненню з відповідача. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив стягнути окрім тіла кредиту ще пеню. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, позивач посилається на витяг з Умов та Правил, а також на Тарифи, однак як колегія суддів вже зазначила, що надані документи не беруться до уваги, оскільки останні не містять підпису відповідача. За відсутності визначення в укладеному сторонами кредитному договорі розміру пені за порушення умов договору і видів порушень, за які ця неустойка має бути сплаченою, колегія суддів не може дійти висновку, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» правомірно нараховувало ОСОБА_1 неустойку. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. До того ж, у даному випадку, необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв`язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, колегія суддів зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК», дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2020 року у справі № 759/5029/18. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 61-28582ск18. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Враховуючи викладене, позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6470,00 грн та заборгованість за відсотками - 124,96 грн. Судові витрати понесені відповідачем документально підтверджуються в матеріалах справи: за подачу позовної заяви в розмірі 2102,00 грн, за подачу апеляційної скарги в розмірі 3153,00 грн (а.с. 5; а.с.89). Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 2890,25 грн із розрахунку: 11962,50 грн (заявлені вимоги): 6594,96 грн (задоволені позовні вимоги) = 55% від 5255,00 грн сплаченого судового збору = 2890,25 грн. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухвалення нового рішення про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 6470 грн та заборгованість за відсотками - 124,96 грн. Також, згідно положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2890,25 грн в рахунок компенсації понесених ним судових витрат в суді першої та апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2020 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором за тілом кредиту у розмірі 6470 (шість тисяч чотириста сімдесят) гривень 00 копійок, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - у розмірі 124 (сто двадцять чотири) гривні 96 копійок та 2890 (дві тисячі вісімсот дев`яносто) гривень 25 копійок в рахунок компенсації понесених витрат по сплаті судового збору. В задоволенні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про стягнення пені - 2783 гривень 98 копійок відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко С.І. Мурашко