Ухвала КАС ВС № 640/1337/20

УХВАЛА 22 березня 2021 року м. Київ справа № 640/1337/20 адміністративне провадження № К/9901/7068/21 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е., перевіривши касаційну скаргу Апарату Верховної Ради України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Апарату Верховної Ради України, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати розпорядження керівника Апарату Верховної Ради України Штучного В.В. від 19.12.2019 року №3560-п про звільнення ОСОБА_1 ; - поновити ОСОБА_1 на посаді головного консультанта Секретаріату Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики в Апараті Верховної Ради України; - стягнути з Aпapaту Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 70714,50 грн.; - стягнути з Aпapaту Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 80700,90 грн.; - стягнути з Aпapaту Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 судові витрати. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України від 19 грудня 2019 року №3560-п "Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного консультанта" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного консультанта секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики у зв`язку з реорганізацією визначеного секретаріату. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного консультанта секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, з 20 грудня 2019 року. Стягнуто з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 грудня 2019 року по 10 червня 2020 року в розмірі 144981,44 грн. (сто сорок чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят одна гривня 44 копійки) з відрахуванням з цієї суми податків та обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, відповідачем подано касаційну скаргу. Ухвалами Верховного Суду від 05.01.2021 року та 04.02.2021 року касаційну скаргу Апарату Верховної Ради України повернуто скаржнику. 23 лютого 2021 року Апарат Верховної Ради України повторно подав касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Отже, після перевірки змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона містить посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу касаційного оскарження, відповідно до якої, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку Проте, у випадку посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму, яку застосував суд апеляційної інстанції без врахування висновку щодо застосування цієї норми права саме у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, з посиланням на конкретну постанову Верховного Суду, у якій такий висновок викладено. Разом з тим, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, однак відповідачем не зазначено норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. В решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. В контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу Апарату Верховної Ради України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя В. Е. Мацедонська