Ухвала КАС ВС № 280/2879/20

УХВАЛА про залишення касаційної скарги без руху 22 березня 2021 року м. Київ справа №280/2879/20 провадження №К/9901/7041/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 у справі № 280/2879/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування припису та постанови, у с т а н о в и в: До Запорізького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати припис відповідача про усунення виявлених порушень №ЗП3322/573/АВ/П від 24.10.2019 та постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП3322/573/АВ/П/ТД-ФС від 19.12.2019. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 14.09.2020, відмовив фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 02.02.2021, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнив. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 - скасував. Прийняв у справі №280/2879/20 нову постанову, якою позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування припису та постанови задовольнив. Визнав протиправним та скасував припис Головного управління Держпраці у Запорізькій області про усунення виявлених порушень №ЗП3322/573/АВ/П від 24.10.2019. Визнав протиправною та скасував постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП3322/573/АВ/П/ТД-ФС від 19.12.2019. Не погодившись з таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Держпраці у Запорізькій області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, натомість, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Дослідивши зміст касаційної скарги Головного управління Держпраці у Запорізькій області, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначену скаргу належить залишити без руху з огляду на таке. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що відповідач оскаржує постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021, ухвалену за результатами апеляційного перегляду справи № 280/2879/20. Імперативні приписи частини четвертої статті 328 КАС України закріплюють, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Колегія суддів наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися. У разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Із аналізу наведених положень процесуального закону в їхньому логічному взаємозв`язку можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, які ухвалені у справах, що не є справами незначної складності відповідно до закону, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Отже, касаційна скарга має містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом у процесі його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції. Дослідивши касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області щодо її відповідності зазначеним вище вимогам процесуального закону, колегія суддів установила, що у скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, однак не обґрунтовує щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку. Беручи до уваги зміни до КАС України, що внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює взяття її до розгляду і відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі, щодо якої розглядається питання про відкриття касаційного провадження, заявник не обґрунтовує, на підставі якого пункту частини четвертої статті 328 КАС України подається касаційна скарга, та не наводить належного обґрунтування відповідної підстави. Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу має вказувати особа, яка подає касаційну скаргу, з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій. Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Заявник не долучив до касаційної скарги документ про сплату судового збору. Частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Своєю чергою відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2102 гривні. Верховний Суд встановив, що оскарженою в цій справі постановою Головного управління Держпраці у Запорізькій області на позивача накладене як стягнення штраф в розмірі 1 377 090 грн. Отже, зазначена постанова породжує підстави для зміни майнового стану позивача, а її реалізація призведе до зменшення його майна. Відповідно оскарження такого рішення суб`єкта владних повноважень спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах для збереження належного позивачеві майна. Також за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, зокрема у спосіб безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою (зокрема, такий висновок ЄСПЛ виклав у рішенні від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»). З наведеного випливає, що позовна заява подана фізичною особою-підприємцем 2020 року та містила одну позовну вимогу немайнового характеру й одну позовну вимогу майнового характеру ціною 1 377 090 грн, тобто розмір судового збору, сплаченого під час подання зазначеного позову, становив 12 612 грн. [2102 + (1 377 090 грн. х 1%)]. Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду сплачується 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, за подання цієї касаційної скарги судовий збір має бути сплачений в розмірі 25 224грн (12 612 грн. х 200 %). За таких обставин касаційну скаргу треба залишити без руху та встановити заявнику строк для усунення її недоліків у спосіб надсилання на адресу суду документа про сплату судового збору в розмірі 25 224 грн. Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету: 22030102 Найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055) Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір. Верховний Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст.169 цього Кодексу. Беручи до уваги те, що касаційну скаргу подано без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі ст. 332 КАС України та надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених вище недоліків, а саме - надати суду платіжний документ, який підтверджує сплату судового збору в розмірі 25 224 грн.; - навести обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції відповідно до положень частини 4 ст. 328 КАС України. Керуючись приписами ст.ст. 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 у справі № 280/2879/20 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб