Ухвала КАС ВС № 440/3173/19

УХВАЛА про залишення касаційної скарги без руху 22 березня 2021 року м. Київ справа №440/3173/19 провадження №К/9901/7492/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2021 у справі № 440/3173/19 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Теплоенерго" про визнання протиправним та скасування рішення, у с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Теплоенерго", в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 606 від 25 травня 2018 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством "Теплоенерго" м.Кременчука" з додатком з моменту його прийняття; - визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1385 від 29 жовтня 2018 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством "Теплоенерго" м.Кременчука" з додатком з моменту його прийняття; - визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1658 від 10 грудня 2018 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються комунальним підприємством "Теплоенерго" м.Кременчука" з додатком з моменту його прийняття; - визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1092 від 10 жовтня 2017 року "Про погодження Інвестиційної програми комунальному підприємству "Теплоенерго" на 2018 рік" з додатком з моменту його прийняття; - визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1752 від 28 грудня 2018 року "Про погодження Інвестиційної програми комунальному підприємству "Теплоенерго" на 2019 рік" з додатком з моменту його прийняття; - визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №138 від 01 лютого 2019 року "Про затвердження Порядку проведення відкритих слухань" з моменту його прийняття; - зобов`язати Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області за винесені протиправні рішення виплатити заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 500000,00 грн. Ухвалою від 20.08.2019 роз`єднано поєднані в одне провадження позовні вимоги у справі № 440/2240/19 шляхом виділення у самостійне провадження позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Теплоенерго" м.Кременчука" про: - визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1092 від 10 жовтня 2017 року "Про погодження Інвестиційної програми комунальному підприємству "Теплоенерго" на 2018 рік" з додатком з моменту його прийняття; - визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1752 від 28 грудня 2018 року "Про погодження Інвестиційної програми комунальному підприємству "Теплоенерго" на 2019 рік" з додатком з моменту його прийняття. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 прийнято до провадження адміністративну справу № 440/3173/19 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Теплоенерго" про визнання протиправними та скасування рішень. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 позовну заяву ОСОБА_1 у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1092 від 10 жовтня 2017 року залишено без розгляду, у зв`язку з визнанням неповажними підстав подання позову в цій частині з пропущенням встановленого строку звернення до суду. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2020, яке було залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2021, у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, натомість, прийняти нове судове рішенням, яким її позовні вимоги задовольнити. Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку, що зазначену скаргу належить залишити без руху з огляду на таке. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що позивачка оскаржує рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2021, ухвалену за результатами апеляційного перегляду справи № 440/3173/19. Імперативні приписи частини четвертої статті 328 КАС України закріплюють, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Колегія суддів наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися. У разі, якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права і неналежно дослідили зібрані у справі докази, неповно встановили обставини справи або встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які суд не дослідив, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Із аналізу наведених положень процесуального закону в їхньому логічному взаємозв`язку можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, які ухвалені у справах, що не є справами незначної складності відповідно до закону, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Отже, касаційна скарга має містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом у процесі його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції. Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1 щодо її відповідності зазначеним вище вимогам процесуального закону, колегія суддів установила, що у скарзі заявниця як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, однак не обґрунтовує щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку. Беручи до уваги зміни до КАС України, що внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює взяття її до розгляду і відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу має вказувати особа, яка подає касаційну скаргу, з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій. Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. На порушення вимог вказаної норми, заявник до касаційної скарги не додала доказів сплати судового збору. Водночас ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги з огляду на свій скрутний майновий стан та з огляду на те, що судовий збір за подання касаційної скарги у даній справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік. На підтвердження вказаної обставини скаржниця надала довідку з АТ «КБ «Приватбанк» про стан рахунків станом на 15.11.2020, довідку від 02.03.2020, яка містить дані про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2019 по 4 квартал 2019, довідки про доходи ОСОБА_1 від 02.03.2020 № 2341 9324 0733 5313 та № 3848 8789 4566 1801 (за період з січня по грудень 2019 року), сформовані засобами автоматизованих систем Пенсійного фонду України, які містять відомості про те, що заявниця перебуває на обліку в Кременчуцькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області й отримує пенсію за віком. За приписами частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Також положеннями частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин. До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря тих судових витрат, яких зазнає сторона. Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами. Тлумачення положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить про те, що під час надання оцінки майнового стану особи, яка звертається до суду (позивача, скаржника), відповідний суд має брати до уваги докази, що підтверджують розмір доходів заявника впродовж усього календарного року, який передує моменту звернення до суду з відповідним позовом (скаргою). Верховний Суд наголошує, що наданих скаржницею доказів недостатньо для розв`язання питання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» (у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік) і таке питання не може бути розглянуте на підставі відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2019 по 4 квартал 2019, довідки про доходи ОСОБА_1 від 02.03.2020 № 2341 9324 0733 5313 та № 3848 8789 4566 1801 (за період з січня по грудень 2019 року), тому що заявниця не надала доказів, які б підтверджували розмір її доходів за 2020 рік - календарний рік, який передує моменту звернення до суду з цією касаційною скаргою. Отже, скаржниця має надати до суду докази на підтвердження нарахованої та виплаченої її пенсії за період з січня по грудень 2020 року та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за вказаний період. Отже, зважаючи на вищевикладене, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору належить відмовити. За таких обставин ОСОБА_1 має сплатити судовий збір за подання касаційної скарги. Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Своєю чергою відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також за правилами підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1921 гривню. Позовна заява була подана фізичною особою 2019 року та містила дві позовні вимоги немайнового характеру, тобто розмір судового збору, належного до сплати під час подання зазначеного позову, становив 1536,80 грн [(1921 грн х 0,4) + 1921 грн х 0,4)]. Водночас за правилом частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Беручи до уваги те, що заявниця оскаржує судові рішення тільки щодо однієї позовної вимоги (так як позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1092 від 10 жовтня 2017 року "Про погодження Інвестиційної програми комунальному підприємству "Теплоенерго" на 2018 рік" з додатком з моменту його прийняття, ухвалою від 04.12.2019 була залишена без розгляду), за подання цієї касаційної скарги ОСОБА_1 має сплатити судовий збір у розмірі 1536,80 грн (768,40 грн х 200 %). За таких обставин касаційну скаргу треба залишити без руху та встановити заявниці строк для усунення її недоліку в спосіб надсилання на адресу суду документа про сплату судового збору в розмірі 1536,80 грн. Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету: 22030102 Найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055) Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір. Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Одночасно правилами частини другої статті 169 КАС України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Беручи до уваги те, що касаційну скаргу подано без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі частини другої статті 332 КАС України та надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених вище недоліків, а саме: - надати суду оригінал документа про сплату судового збору в розмірі 1536,80 грн або зазначити підстави (обставини) для звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, та надати на їх підтвердження належні докази; - навести обґрунтування підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції відповідно до положень частини 4 ст. 328 КАС України. Керуючись приписами статей 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2021 у справі № 440/3173/19 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб