Постанова 4857 № 260/1894/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/1894/19 пров. № А/857/1918/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року, ухвалене о 12:24 год. у м. Ужгород, головуючий суддя - Гебеш С.А., повний текст якого складено 14.12.2020 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И В: В грудні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ № 2097 від 25 жовтня 2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_1 та накладення дисциплінарного стягнення - звільнення з органів поліції; визнати незаконним та скасувати наказ ГУ НП в Закарпатській області № 221 о/с від 26 жовтня 2019 року в частині звільнення ОСОБА_1 з Національної поліції; поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області з виплатою середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що кримінальна та дисциплінарна відповідальності є різними видами відповідальності. Виходячи з даного твердження, факти які вважаються встановленими стороною обвинувачення не є фактами встановленими при притягненні до дисциплінарної відповідальності, тобто при проведенні службового розслідування уповноважені посадові особи повинні належними та допустимими доказами довести наявність вчинення особою дисциплінарного проступку. У відповідності до матеріалів дисциплінарного провадження будь-якого доказу вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку не встановлено. Єдиним документом, який вказує на, ніби то вчинення кримінального правопорушення, є виключно підозра по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за № 42019070000000309. Однак, ніяк не вказано отримання вказаної підозри, тобто ким вона надана і для якої мети. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано п. 2 Наказу Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області № 2097 від 25.10.2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді звільнення із служби в поліції; визнано протиправним та скасовано Наказ Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області № 221 о/с від 26.10.2019 року в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого лейтенанта поліції оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області - з 29 жовтня 2019 року; стягнуто з Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 186 416,88 грн. (сто вісімдесят шість тисяч чотириста шістнадцять грн. вісімдесят вісім коп.); рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого лейтенанта оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області допущено до негайного виконання; рішення в частині стягнення на середньомісячного заробітку за один місяць в розмірі 14 179,03 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят дев`ять грн. 03 коп.) допущено до негайного виконання; в задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції у Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що матеріалами службового розслідування встановлено безвідповідальне відношення до своїх обов`язків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме - у доставленні без відповідної реєстрації в журналі до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 та залишені його без нагляду у адміністративній будівлі Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, що в подальшому призвело до отримання ОСОБА_4 13 вересня 2019 року тілесних ушкоджень під час перебування в Ужгородському відділі поліції, що стало наслідком низьких ділових та моральних якостей ОСОБА_1 , недотримання ним вимог статей 1, 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VII, статті 18 Закону України від 02.07.2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" та п.п. 1-7 розділу 11 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179. При цьому, апелянт звертає увагу на те, що під час службового розслідування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 починаючи з 19.09.2019 року по 23.09.2019 року на неодноразові виклики для надання пояснень не реагували, уникаючи зустрічі з дисциплінарною комісією. Крім того, апелянт зазначив, що це надзвичайна подія за участю поліцейських, яка викликала суспільний резонанс і була широко висвітлена в засобах масової інформації. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУНП в Закарпатській області) "Про створення дисциплінарної комісії та проведення службового розслідування" від 18.09.2019 року № 1810 було призначено службове розслідування за фактом перевищення службових повноважень окремими працівниками Ужгородського ВП ГУНП по відношенню до затриманого гр. ОСОБА_4 , який 13.09.2019 року звернувся за медичною допомогою до Центральної міської лікарні м. Ужгорода з діагнозом: перелом променевої кістки із зміщенням, забійна рана підборіддя, тупа травма живота. Окрім цього, на своїй сторінці у соціальній інтернет мережі "Facebook" громадський активіст ОСОБА_10 опублікував відомості щодо неправомірних дій працівників Ужгородського ВП ГУНП по відношенню до ОСОБА_4 (а.с. 71). За результатами проведеного службового розслідування складено Висновок про результати службового розслідування за фактом неправомірних дій з боку окремих працівників Ужгородського ВП ГУНП відносно гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 від 25 жовтня 2019 року, який затверджено т.в.о. начальника ГУНП в Закарпатській області І. Пеняк (а.с. 284-310). Згідно вказаного висновку, за результатами дисциплінарного провадження судом встановлено наступне. 13 вересня 2019 року о 05:08 год зі служби "102" до Ужгородського відділу поліції надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , про те, що на вид знайома особа нанесла йому тілесні ушкодження (ЄО Ужгородського ВП ГУНП № 20322). Цього ж дня о 06:52 год. зі служби "102" до Ужгородського відділу поліції надійшло повідомлення від лікаря (Тимчук) Центральної міської клінічної лікарні м. Ужгород про те, що ОСОБА_4 був доставлений з АДРЕСА_1 з діагнозом: перелом променевої кістки із зміщенням, забійна рана підборіддя, тупа травма живота (ЄО Ужгородського ВПТУНП № 20324). 13.09.2019 року за фактом отримання "тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_4" працівниками слідчого відділу Ужгородського ВП ГУНП відомості внесено в ЄРДР № 12019070030002935 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження). 13.09.2019 року за даним фактом заступник начальника-начальник відділу - кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП підполковник поліції ОСОБА_6 доповів рапортом начальникові Ужгородського ВП ГУНП полковнику поліції ОСОБА_7 про те, що близько 04.30 год. на виконання доручення слідчого СВ Ужгородського відділу поліції старшого лейтенанта поліції Василя Ухаля від 29 серпня 2019 року № 10007/106/25/1-2019 у рамках кримінального провадження від 14 серпня 2019 року №1201.9070030002529 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (скоєння крадіжки, шляхом проникнення до приміщення підприємства "Євроімекс-інвест" за адресою: м. Ужгород, вул. Гранітна, 48) до Ужгородського відділу поліції працівниками ВКП, а саме старшим оперуповноваженим ВКП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області майором поліції ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, та старшим оперуповноваженим цього ж відділу кримінальної поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було запрошено невідомого громадянина для встановлення особи та перевірки на предмет причетності до вчинення крадіжок на території м. Ужгорода. У відділі поліції було встановлено анкетні дані запрошеного громадянина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених статтями 185, 186, 187,190 КК України. У рапорті зазначено, що ОСОБА_4 під час спілкування з оперуповноваженим ОСОБА_2 повідомив останньому про його причетність до скоєння крадіжки з приміщень офісу розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Гранітна, 48 . В подальшому ОСОБА_4 з метою уникнення відповідальності здійснив втечу через відкрите вікно в службовому кабінеті № 55, який розташований на четвертому поверсі адмінприміщення Ужгородського відділу поліції, в результаті чого впав на землю та втік в невідомому напрямку. В ході моніторингу системи ITC ІПНП України було встановлено, що ОСОБА_4 звернувся за медичною допомогою до Ужгородської міської лікарні зі тілесними ушкодженнями, отриманими внаслідок падіння. Наказом Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області від 13 вересня 2019 року №197 за даним фактом, призначено службове розслідування. 16.09.2019 року о 11:06 год.зі служби "102" до Ужгородського відділу поліції надійшло повідомлення від лікаря (Дітковський) Центральної міської клінічної лікарні м. Ужгород за фактом побиття 14 вересня 2019 року гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_3 . Зокрема, лікарями встановлено діагноз у вигляді: забою грудної клітки зліва, множинних забоїв та саден верхніх кінцівок, навколо орбітальної гематоми справа. На місце події виїхали працівники слідчо-оперативної групи Ужгородського відділу поліції у складі слідчого СВ Ужгородського ВП ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_17 та старшого оперуповноваженого цього ж відділу кримінальної поліції ОСОБА_1. Від надання пояснень за вказаним фактом гр. ОСОБА_5 відмовився (ЄО Ужгородського ВП ГУНП № 20622). 16.09.2019 року за даним фактом працівниками прокуратури Закарпатської області відомості внесено в ЄРДР № 42019070000000309 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України за фактом перевищення службових повноважень окремими працівниками Ужгородського ВП ГУНП. 17.09.2019 року працівниками Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові у рамках зазначеного кримінального провадження було проведено огляд місця події та невідкладний обшук на території та в адмінприміщеннях Ужгородського відділу поліції, зокрема в службових кабінетах № 55, 57, розташованих на четвертому поверсі та в черговій частині. У ході зазначених слідчих дій було вилучено журнал обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Ужгородського ВП ГУНП, а також сервер, на якому зберігається інформація з камер відеоспостереження, які встановлені в Ужгородському відділі поліції. Встановлено, що під час службового розслідування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 починаючи з 18 вересня 2019 року по 23 вересня 2019 року на неодноразові виклики для надання пояснення не реагували, уникаючи зустрічі з дисциплінарною комісією. 23 вересня 2019 року відмовилися від надання пояснень, посилаючись на ст. 63 Конституції України. У подальшому 08 жовтня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 самостійно з`явилися до представників дисциплінарної комісії для з наміром надати пояснення. Згідно вимоги УІАП ГУНП в Закарпатській області встановлено, що ОСОБА_4 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності і був засуджений, а саме в 2017 році за ч. 2 ст. 187, в 2012 році за ч. 2 ст. 186, в 2013 році за ч. 2 ст. 190, а також в 2018 за ч. 3 ст. 185 КК України. Згідно вимоги УІАП ГУНП в Закарпатській області встановлено, що ОСОБА_5 також притягувався до кримінальної відповідальності в 2018 році за ч. 3 ст. 408 КК України (дезертирство). З даного приводу було опитано ОСОБА_19 , яка зазначила, що в її присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фізичну силу та спецзасоби до громадян не застосовували. Чому ОСОБА_5 доставлявся до Ужгородського відділу поліції їй невідомо. Також були опитані начальник Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області полковник поліції ОСОБА_7 , заступник начальника - начальник Ужгородського ВП ГУНП полковник поліції ОСОБА_7 , заступник начальника ВКП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , заступник начальника ВКП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_26, старший інспектор чергової частини сектору моніторингу Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_23 , інспектор СІП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області О.Середич, старший інспектор-черговий цього ж ГУНП А. Мигальчинець, оперуповноважений ВКП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_24 , та інші працівники Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області. Згідно наданої відповіді (вих. № 11615/106/25/1-2019 від 15 жовтня 2019 року) із Ужгородського відділу поліції встановлено, що відповідно до записів в книзі обліку озброєння Ужгородського ВП ГУНП поліцейські ОСОБА_2 та ОСОБА_1 13 вересня 2019 року спецзасоби "кайданки" не отримували, на постійне зберігання вказаний спецзасіб їм не видавався. Під час службового розслідування довести факт неправомірних дій з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в частині заподіяння 13 вересня 2019 року вказаними громадянами тілесних ушкоджень на момент їх перебування в Ужгородському відділі поліції без проведення слідчих дій не видалось можливим. На підставі вказаного, комісійне службове розслідування закінчено та зокрема, за грубе порушення вимог статей 1, 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, статті 18 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VІІІ "Про Національну поліцію", пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом МВС України від 07.11.2018 року № 893, підпунктів 1,2,3,5,6,7 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, що проявилося у безпідставному затриманні та доставленні до відділу поліції ОСОБА_4, застосуванні спецзасобу "кайданки", діях, які призвели до отримання 13 вересня 2019 року вказаним громадянином тілесних ушкоджень під час перебування в Ужгородському відділі поліції, перешкоджанню проведенню службового розслідування та скоєнні вчинку, який компрометує його, як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому, оперуповноваженого ВКП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , відповідно до підпунктів 7 пункту 3 статті 13 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції", звільнено із служби в поліції. За наслідками розгляду даного службового розслідування 25 жовтня 2019 року Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області було винесено наказ № 2097 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Ужгородського ВП ГУНП" (а.с. 311). Вказаним наказом, за грубе порушення вимог ст.ст. 1, 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", статті 18 Закону України від 02.07.2015 № 580-УІІІ "Про Національну поліцію", пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом МВС України від 07.11.2018 року № 893, підпунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, що проявилося у безпідставному затриманні та доставленні до відділу поліції ОСОБА_4, застосуванні спецзасобу "кайданки", діях, які призвели до отримання 13 вересня 2019 року вказаним громадянином тілесних ушкоджень під час перебування в Ужгородському відділі поліції, перешкоджанню проведенню службового розслідування та скоєнні вчинку, який компрометує його, як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому, оперуповноваженого ВКП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , відповідно до підпунктів 7 пункту З статті 13 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції", звільнено із служби в поліції. Наказом № 221 о/с від 26 жовтня 2019 року відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - з 28 жовтня 2019 року. Не погоджуючись із винесеним наказом та вважаючи його протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у ході службового розслідування будь - якого доказу вчинення позивачем дисциплінарного проступку не отримано. Вирішення питання про звільнення позивача зі служби в поліції за відсутності ознак вчинення ним дисциплінарного поступку у зв`язку з відсутності обставин, на які суд вказав вище, можливе тільки після встановлення обставин причетності його до скоєного злочину по кримінальному провадженню. На день розгляду справи вина позивача у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України не доведена. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначені Законом №580-VIII, який набув чинності 07.11.2015 року (далі Закон № 580). У відповідності до пунктів 1, 2 ст. 18 Закону №580 у разі вчинення протиправних діянь, поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ст. 19 Закону № 580). Згідно із ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Частиною 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України Про Національну поліцію, зобов`язує поліцейського, зокрема, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону. За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ст. 11 Дисциплінарного статуту). Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Наказом Міністерства внутрішніх справ України №893 від 07.11.2018 року затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок). Як встановлено пунктом 2 розділу IV Порядку поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України "Про захист персональних даних", «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має інші права, визначені статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п. 5 розділу IV Порядку № 893). Пунктом 1 розділу V Порядку передбачено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Згідно із п. 4 розділу V Порядку службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Отже, мета службового розслідування полягає в тому, щоб повно, об`єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв`язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника НП і його ставлення до вчиненого. Зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу (п. 1 розділу V Порядку). Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Також наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179 затверджені Правила етичної поведінки поліцейських, відповідно до яких під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: - неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; - професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; - поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; - у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; - неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України Про Національну поліцію, Про запобігання корупції та іншими актами законодавства України; - виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; - поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; - контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; - мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; - дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; - зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; - інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами відповідача ініційоване службове розслідування, результати якого, стали підставою для прийняття оскаржуваних наказів. Зі змісту оскарженого наказу ГУ НП в Закарпатській області від 25.10.2019 року № 2097 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Ужгородського ВП ГУНП видно, що до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за грубе порушення вимог ст.ст. 1, 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", статті 18 Закону України від 02.07.2015 № 580-УІІІ "Про Національну поліцію", пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, підпунктів 1,2,3,5,6,7 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179. Також колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами службового розслідування не встановлено порушення позивачем підпунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, про що вказано в оскаржених наказах. Колегія суддів зазначає, що матеріалами службового розслідування не доведено наявності вчинення позивачем саме дисциплінарного проступку та не конкретизовано, в чому ж саме полягає порушення позивачем вимог Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, Інструкції порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, які дії в їх порушення вчинив чи не вчинив позивач. Висновок службового розслідування містить лише опис вчиненого позивачем діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, а причини та умови вчинення дисциплінарного проступку не встановлені. В оскарженому Наказі № 2097 від 25.09.2019 року зазначено, що прокуратурою Закарпатської області відомості про дану подію внесено до ЄРДР під № 42019070000000309 за ч. 2 ст. 365 КК України. Колегія суддів вказує, що вирішення питання про звільнення позивача зі служби в поліції за відсутності ознак вчинення ним дисциплінарного поступку, можливе тільки після встановлення обставин причетності його до скоєного злочину по кримінальному провадженню Вина позивача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, наразі не доведена. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що окрім підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365 ККУ, не підтвердженої у встановленому законом порядку, ознак будь-якого іншого діяння, яке б підпадало під ознаки проступку, що дискредитує звання органів внутрішніх справ, та могло б бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, висновок службового розслідування не містить, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню. Крім цього, колегія суддів погоджується з висновками суду попередньої інстанції щодо розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі № 260/1894/19 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді Р. Й. Коваль В. В. Святецький Повний текст постанови складено 22.03.2021 року.