Постанова 4857 № 1.380.2019.004674
від 10.03.2021 ·ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004674 пров. № А/857/828/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А., з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.004674 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бродівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: керівник апарату Бродівської районної державної адміністрації Львівської області Родін Мар`яна Павлівна про скасування наказу, поновлення на державній службі, стягнення заробітної плати,- суддя в 1-й інстанції - Грень Н. М., час ухвалення рішення - 20.11.2020 року, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - 30.11.2020 року, в с т а н о в и в: Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Бродівської районної державної адміністрації Львівської області, в якому просив скасувати наказ Бродівської районної державної адміністрації Львівської області №69-к від 01 липня 2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновити його на державній службі; стягнути з відповідача його зарплату за час розгляду справи в якості грошового забезпечення військовослужбовця. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі №1.380.2019.004674 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Бродівської районної державної адміністрації Львівської області №69-к від 01 липня 2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організаційної роботи з питань цивільного захисту, інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю апарату райдержадміністрації Бродівської районної державної адміністрації Львівської області з 02 липня 2019 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу 119631, 30 грн. 03 липня 2020 року до суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій позивач просив здійснити розподіл судових витрат, стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 108725,00 грн та витрати пов`язані з прибуттям до суду. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі №1.380.2019.004674 повернуто заявнику без розгляду. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі №1.380.2019.004674 та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. 20 листопада 2020 року Львівським окружним адміністративним судом винесено додаткове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнено з Бродівської районної державної адміністрації Львівської області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн 00 коп. Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням в частині визначення розміру судових витрат, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення в цій частині прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що суд безпідставно дійшов висновку про не підтвердження витрат на правничу допомогу, оскільки в матеріалах справи наявні докази оплати вартості правової допомоги згідно з договором. Вважає помилковою критичну оцінку судом кількості годин, потрачених його адвокатом на надання йому правничої допомоги в цілому. Зазначає, що на вивчення такої кількості документів, поданих в судовому засіданні відповідачем та третьою стороною, потрачено значно більше часу ніж зазначено в розрахунку гонорару адвоката. У матеріалах справи є наявні усі документи, які доводять розмір витрат на правничу допомогу. Також зауважив, що вимога про відшкодування вартості палива, використаного для прибуття до суду в судове засідання є обґрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки факт придбання підтверджено квитанціями, які є належними доказами та вказують на реальність потрачених коштів. Крім того, зауважив, що суд без клопотання відповідача з власної ініціативи зменшив розмір судових витрат. Просить скасувати оскаржуване рішення в частині визначення розміру стягнення судових витрат та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про стягнення судових витрат у повному обсязі. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що сума витрат на надання правничої допомоги у вказаному позивачем розмірі є неспівмірною із складністю цієї справи, обсягом виконаних робіт (наданих послуг), не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру. Вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив надані позивачем докази та врахував усі обставини у справі в частині судових витрат. Таким чином просить додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач та його представник - Темех І. Т. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просять скасувати оскаржуване рішення в частині визначення розміру стягнення судових витрат та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву позивача про стягнення судових витрат у повному обсязі. Представник відповідача та третя особа, у судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, подали клопотання про розгляд справи без їх участі, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення позивача і його представника, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення про присудження частини судових витрат на користь позивача суд виходив із того, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є частково співмірним з складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та підлягає розподілу за наслідками судового розгляду справи; щодо витрат пов`язаних з прибуттям до суду, то відмовляючи у їх задоволенні, суд виходив з того, що явка позивача обов`язковою не визнавалася, крім того, надані докази не є належними. Надаючи правову оцінку вказаним висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить із наступного. Ч.1 ст.132 КАС України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду. За правилами ч. 1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Приписи ч.3 ст.134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому згідно з положеннями ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Матеріалами справи стверджується, що на підтвердження понесених витрат у суді першої інстанції позивачем надані суду договір про надання правничої допомоги від 19 липня 2019 року; ордер про надання правничої допомоги; розрахунок гонорару за 2019 рік відповідно до договору про надання правничої допомоги від 19 липня 2019 року; акт приймання наданих послуг від 26 грудня 2019 за 2019 рік; розрахунок гонорару за 2020 рік відповідно до договору про надання правничої допомоги від 21 січня 2020 року; акт приймання наданих послуг від 22 червня 2020 року за 2020 рік. Із розрахунку гонорару за 2019 рік вбачається, що представник позивача витратив на надання такої всього 34 години з розрахунку 1 год = 50% від 4173 грн. (мінімальна зарплата з 01 січня 2019 року) = 2086,5 грн 34 год х 2086,5 грн = 70 941 грн, а саме: 19 липня 2019 року-первинна правнича консультація, вивчення та аналіз документів тривалістю 2 год; 19 -20 липня 2019 - дослідження чинного законодавства, правових позицій ВС, рішень ЄСПЛ тривалістю 4 год; 09 вересня 2019 року- підготовка позовної заяви тривалістю 2 год.; 15 жовтня 2019 року - участь у попередньому судовому засіданні тривалістю 1 год; 15 жовтня 2019 року - проїзд до суду й повернення (4год х 0,5 год=2год) тривалістю 2 год; 22 жовтня 2019 року - участь у попередньому судовому засіданні тривалістю 1,5 год; 22 жовтня 2019 року - проїзд до суду й повернення (4год х 0,5 год=2год) тривалістю 2 год; 14 листопада 2019 року- участь у попередньому судовому засіданні тривалістю 0,5 год; 14 листопада 2019 року - проїзд до суду й повернення (4год х 0,5 год=2год) тривалістю 2 год; 28 листопада 2019 року - участь у попередньому судовому засіданні тривалістю 1 год; 28 листопада 2019 року - проїзд до суду й повернення (4год х 0,5 год=2год) тривалістю 2 год; 26 грудня 2019 року - участь у попередньому судовому засіданні тривалістю 1 год; 26 грудня 2019 року - проїзд до суду й повернення (4год х 0,5 год=2год) тривалістю 2 год; 15 жовтня 2019 - 26 грудня 2019 - вивчення та аналіз документів, поданих стороною відповідача та третьою особою - 11 год. Також із розрахунку гонорару за 2020 рік вбачається, що представник позивача витратив на надання такої всього 16 годин з розрахунку 1 год = 50% від 5000 грн. (мінімальна зарплата з 01 січня 2020року) = 2361,5 грн 16 год х 2361,5 грн = 37784 грн, а саме: 21 січня 2020 року - участь у попередньому судовому засіданні тривалістю 0,5год; 21 січня 2020 року - проїзд до суду й повернення (4год х 0,5 год=2год) тривалістю 2 год; 06 лютого 2020 року - участь у попередньому судовому засіданні тривалістю 0,5год; 06 лютого 2020 року - проїзд до суду й повернення (4год х 0,5 год=2год) тривалістю 2 год; 28 квітня 2020 року - участь у попередньому судовому засіданні тривалістю 0,5год; 28 квітня 2020 року - проїзд до суду й повернення (4год х 0,5 год=2год) тривалістю 2 год; 19 травня 2020 року - участь у попередньому судовому засіданні тривалістю 1 год; 19 травня 2020 року - проїзд до суду й повернення (4год х 0,5 год=2год) тривалістю 2 год; 18 червня 2020 року - участь у судовому засіданні тривалістю 1,5 год; 18 червня 2020 року - проїзд до суду й повернення (4год х 0,5 год=2год) тривалістю 2 год. На підтвердження оплати цих послуг до матеріалів справи долучено квитанції прибуткових касових ордерів без номера від 26 грудня 2019 року та від 22 червня 2020 року на суму 70941 грн та 37784 грн, відповідно. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права з врахуванням заперечень іншої сторони, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію необхідності, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18, від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18. З системного аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, заперечення відповідачем таких витрат, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, не є належним чином обґрунтованим у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. З розрахунку гонорару за 2019-2020 роки вбачається, що позивачем зазначена кількість сукупно 50 год., разом з тим, якщо проаналізувати участь у судових засіданнях, то така становить сукупно близько 6 год. 30 хв. Щодо витраченого часу на складання позовної заяви, вивчення та аналізу документів. судової практики та рішень ЄСПЛ, то колегія суддів погоджується з критичною оцінкою суду першої інстанції про витрачення часу саме такого обсягу, і доводи апелянта в цій частині колегія суддів також відхиляє, виходячи з оціночних критеріїв необхідності, реальності, розумності та доцільності. Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на те, що суд першої інстанції з власної ініціативи зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі спростовуються матеріалами справи, зокрема, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у ході розгляду цієї заяви, починаючи з самого початку, заперечував проти заявленої вимоги щодо стягнення таких витрат, а подання окремої заяви, на думку колегії суддів, не є обов`язковим виходячи з системного аналізу вказаних правових норм. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України. Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу у розмірі 108 725 грн є не достатньо обґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з Бродівської районної державної адміністрації Львівської області становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період провадження в суді першої інстанції, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, сума витрат у розмірі 10000 грн буде достатньою та співмірною сумою витрат за надання правової допомоги із обсягом наданих адвокатом послуг. Щодо доводів апелянта на понесення ним витрат на пальне, то, як правильно зазначив суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи докази (квитанції), не є належними доказами понесення таких витрат позивачем та його представником, з таких неможливо встановити хто саме здійснював оплату за вказаними квитанціями та яким чином вони пов`язані із розглядом даної справи, тому правильно відмовив у стягненні цієї суми витрат. Що стосується витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, то колегія суддів зауважує на такому. Відповідно до статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з пункту 5 Додатку до постанови Кабміну України №590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження. При цьому відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення, підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими та безпосередньо пов`язаними із реалізацією особою права на захист шляхом звернення до суду. Водночас сторона, яка заявляє до відшкодування ці витрати, зобов`язана довести належними та допустимими доказами обґрунтованість цих витрат, зокрема їх розмір. Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав суду на підтвердження понесення витрат на прибуття до суду квитанції на суму 3821,40 грн, разом з тим, квитки, які ідентифікують позивача з прив`язкою до судових засідань, тобто належні докази на підтвердження таких витрат, колегія суддів визнає лише на суму 2775,85 грн, яка і підлягає стягненню на його користь. Колегія суддів враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.317 КАС України підлягає зміні. Керуючись ст. 242, 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.004674 змінити. Стягнути з Бродівської районної державної адміністрації Львівської області (код ЄДРПОУ 04056440, місцезнаходження: 80600, Львівська обл., м. Броди, площа Ринок 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. та витрати, пов`язані з прибуттям до суду в розмірі 2775 (дві тисячі сімсот сімдесят п`ять) грн. 85 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 22 березня 2021 року.