Постанова 4856 № 560/2178/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2178/20 Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К. Суддя-доповідач: Залімський І. Г. 22 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року (ухвалене у м. Хмельницькому 23.10.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області про визнання дій, бездіяльності протиправними та стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області, в якій, урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні та невиплати в день виключення зі списків Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області 21.02.2019 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2018 роки; - стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 22.02.2019 по день фактичного розрахунку - 27.03.2020 у розмірі 213397,17 грн. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.10.2020 позов задоволено частково, ухвалено: - визнати протиправними дії Управління СБ України у Хмельницькій області щодо затримки нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки, встановленої рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.12.2019 у справі №560/3465/19; - стягнути з Управління СБ України у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати при звільненні зі служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки в сумі 7966,80 грн, з відрахуванням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів; - в задоволенні решти позовних вимог відмовити. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням у частині відмови задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.10.2020 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що застосування судом першої інстанції пропорційного розрахунку середнього заробітку за затримку розрахунку є безпідставним та таким, що суперечить нормам статей 116 та 117 КЗпП України, адже у ст.117 КЗпП України законодавець установив лише одну підставу для зменшення розміру середнього заробітку за затримку розрахунку, а саме, якщо спір вирішено на користь працівника частково. Водночас, у даному спір вирішено повністю на користь працівника. Відповідач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2021, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу в органах СБ України з 14.07.1998 по 21.02.2019. Згідно з наказом Служби безпеки України №137-ос від 08.02.2019 позивач звільнений з військової служби в СБ України за підпунктом "а" пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, підпунктом "б" (за станом здоров`я - непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний до військової служби у воєнний час) пункту 2 частини п`ятої статті 26 закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у запас Служби безпеки України. Наказом начальника УСБУ у Хмельницькій області № 27-ос "По особовому складу" від 21.02.2019 позивач виключений зі списків особового складу Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області з 21.02.2019. У зв`язку з неотриманням грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2018 роки, позивач в листопаді 2019 звернувся до суду з позовом щодо виплати. Рішенням від 19 грудня 2019 року у справі №560/3465/19 Хмельницький окружний адміністративний суд адміністративний позов позивача задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність Управління СБ України у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати йому грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016 - 2018 виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 21.02.2019. Зобов`язав Управління СБ України у Хмельницькій області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористанні календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 21.02.2019. Зазначене рішення набрало законної сили 03 березня 2020 року. На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року у справі №560/3465/19 Управління Служби безпеки в Хмельницькій області нарахувало позивачу компенсацію за невикористанні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в сумі 17823,89 грн та виплатило її 27.03.2020, що підтверджується випискою по картці/рахунку АТКБ "Приватбанк". Вважаючи протиправною бездіяльність Управління СБУ в Хмельницькій області щодо несвоєчасної виплати при звільненні зі служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку у розмірі 213397,17 грн за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.02.2019 по день фактичного розрахунку 27.03.2020. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії Управління СБ України у Хмельницькій області щодо затримки нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки є протиправними, а позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні зі служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки в сумі 7966,80 грн. Колегія суддів частково погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів апеляційної скарги встановлено, що відповідач фактично погодився із висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а тому, керуючись положеннями ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача. Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 2340/4192/18 міститься висновок про те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 по справі №821/1083/17 зазначає, що частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору. Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). У цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення. За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Враховуючи те, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати належних йому при звільненні сум на підставі статті 117 КЗпП України за період з 21.02.2019 по 27.03.2020, а не за період з 03.03.2020 по 27.03.2020 як зазначає суд першої інстанції. Визначаючись щодо належної до виплати позивачу суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, апеляційний суд враховує наступне. Згідно статті 27 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України. Пунктами 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середньомісячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Встановлено, що грошове забезпечення позивача за два останні календарні місяці служби перед звільненням складає 33159,48 грн, у тому числі за грудень 2019 року 16579,74 грн, за січень 2020 року 16579,74 грн. Протягом цих двох місяців було 62 календарні дні. Виходячи з наведеного, середньоденний заробіток позивача за два останні календарні місяці служби перед звільнення становить 534,83 грн (33159,48 грн /62). За період з 21.02.2019 по 27.03.2020 було 399 календарних днів, а тому, середній заробіток за час затримки виплати позивачу при звільненні зі служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, складає 213397,17 грн (534,83 грн х 399). Разом з цим, Верховний Суд України у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16 дійшов висновку, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. У постанові від 18.07.2018 у справі №825/325/16 Верховний Суд зауважив, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету, та інших обставин справи. Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності зазначена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 по справі №524/1714/16-а, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №761/9584/15-ц. Апеляційний суд враховує, що при розмірі компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в сумі 17823,89 грн, позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 213397,17 грн, що набагато перевищує розмір невиплаченої індексації, а тому до даних правовідносин необхідно застосувати принцип співмірності з урахуванням таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати тощо. Оскільки, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 0,0835 (17823,89 грн/213397,17 грн), сума, яка підлягає відшкодуванню становить 17823,89 грн (534,83 грн х 0,0835 х 399). Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі № 806/345/16, у постанову Верховного суду від 03.10.2019 у справі №813/1180/18. У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, однак судом неправильно розраховано розмір належної до виплати позивачу суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, рішення суду першої інстанції належить змінити у цій частині, а в решті залишити без змін. Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, виходить з того, що позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат позивачем не понесено, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області про визнання дій, бездіяльності протиправними та стягнення коштів змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у наступній редакції: Стягнути з Управління СБ України у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати при звільненні зі служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки в сумі 17823,89 грн, з відрахуванням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.10.2020 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.