Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/7540/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/7540/20 Головуючий у 1-й інстанції: Липа Володимир Анатолійович Суддя-доповідач: Моніч Б.С. 22 березня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, скасування протоколу та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії; - скасувати протокол Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 01.12.2017 пенсію та виплачувати надалі пенсію. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, однак відповідач повідомив про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю страхового стажу. Зазначив, що відповідачем порушено норми, встановлені Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, зокрема, щодо розгляду та прийняття рішення в 10-денний термін з моменту отримання заяви. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2017 року неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявами щодо призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Листами Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомлялось позивачу про направлення запитів на всі організації, які вказувались у заявах та про відсутність підстав для призначення пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного загального трудового стажу (15 років). Чергову заяву ОСОБА_1 від 06.12.2017 року щодо призначення йому пенсії розглянуто управлінням як звернення згідно Закону України "Про звернення громадян". Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26.12.2017 №Х-685 повідомило позивача про те, що звернення по питанню призначення пенсії розглянуто згідно Закону України "Про звернення громадян". Також повідомило, що відповідно до довідок, які надійшли на адресу управління згідно проведених запитів та довідок, надісланих позивачем на адресу управління, його страховий стаж становить 13 років 11 місяців 12 днів, тому права на призначення пенсії позивач не має в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. На думку позивача, діями відповідача порушено його право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не дотримано порядку звернення до органу пенсійного фонду про призначення пенсії, тому відповідачем правомірно розглянуто заяви позивача, зокрема заяву від 06.12.2017 в порядку Закону України "Про звернення громадян". V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів апеляційної скарги полягають у тому, що судом при винесенні рішення неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, що зумовило прийняття неправильного судового рішення, та позбавлено позивача можливості захисту порушеного права. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Згідно із частиною п`ятою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Статтею 122 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення. Відповідно до ч.3 ст.122 Кримінально-виконавчого кодексу України пенсії засудженим за наявності відповідного права призначаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання. Особа, яка під час відбування покарання набула право на пенсію, надає адміністрації виправного закладу клопотання про забезпечення необхідних умов для призначення їй пенсії за місцезнаходженням цього виправного закладу, у тому числі щодо виклику представників Пенсійного фонду України з метою подання у встановленому порядку необхідних документів безпосередньо особою, яка відбуває покарання, або представником особи, яка відбуває покарання, за нотаріальним дорученням. Адміністрація виправного закладу не більш як протягом 30 днів з дня реєстрації клопотання забезпечує зустріч засудженого з представником Пенсійного фонду України та всебічно сприяє належному оформленню і поданню ним відповідних документів або забезпечує умови для оформлення і подання необхідних документів через представника особи, яка відбуває покарання. Виплата особам, засудженим до позбавлення волі, призначених пенсій здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на рахунок установи за місцем відбування покарання. Згідно із пунктом 1.4 Розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок №22-1) заява про призначення пенсії засудженим до позбавлення (обмеження) волі подається через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, до органу, що призначає пенсію за місцезнаходженням установи виконання покарань. За бажанням зазначених осіб відповідні документи для призначення пенсії можуть подаватися ними безпосередньо відповідно до статей 60-1 та 122 Кримінально-виконавчого кодексу України. У пункті 2 Порядку № 22-1 міститься перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший. Відповідно до пункту 3.3 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення. Згідно з підпунктом 4.1 пункту 4 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі. Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; Пунктом 4.3 Порядку № 22-1, передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (пункт 4.7 Порядку № 22-1). Частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що заява та документи про призначення пенсії підлягають розгляду територіальним органом Пенсійного фонду, який не пізніше не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. Як свідчать матеріали справи, позивач неодноразово впродовж тривалого часу, а саме з 2017 року, звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявами щодо призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак, всі заяви позивача, зокрема й останню від 06.12.2017 року щодо призначення йому пенсії, відповідач розглянув у порядку Закону України "Про звернення громадян" та не прийняв відповідного рішення про призначення/відмову у призначенні пенсії. Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на те, що позивач не звертався із заявою встановленої форми, адже зміст заяв, з якими звертався позивач, очевидно дає змогу оцінити намір заявника щодо призначення пенсії. Крім того, важливим є те, що позивачем було долучено документи, які подаються саме для призначення пенсії. Отже, у відповідача виник обов`язок розглянути заяву позивача щодо призначення пенсії у порядку, визначеному Законом України №1058-IV та Порядком №22-1. Проте відповідачем розглянуто заяви ОСОБА_1 , в тому числі й заяву від 06.12.2017 року щодо призначення пенсії та надано відповідь у формі листа, натомість, рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії за результатами розгляду такої заяви не прийнято. Зазначений лист не може оцінюватись як належна правова відмова у призначенні пенсії, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку. Відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, без прийняття відповідного рішення, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача. Таким чином, ГУ ПФУ в Житомирській області не розглянуло належним чином заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії у спосіб, що визначений законом, а тому суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом №1058-ІV та Порядком №22-1, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданої позивачем заяви. Висновки суду у цій справі відповідають правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 27.11.2019 у справі №748/696/17, від 18 червня 2020 року у справі №265/4170/17. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v.Ukraine), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v.Ukraine), заява №20390/07). Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав позивача, суд, керуючись частиною 2 статті 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Житомирській області області стосовно неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.12.2017 року щодо призначення пенсії, а також зобов`язати Головне управління ПФУ в Житомирській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2017 року щодо призначення пенсії, згідно з вимогами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, із прийняттям відповідного рішення. Водночас, позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем не здійснено дії щодо відмови у призначенні пенсії, натомість надано відповідь на заяву про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасувння протоколу про відмову у призначенні, оскільки ні протоколу ні рішення про відмову у призначенні пенсії відповідачем не приймалось. Позовні вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області призначити з 01.12.2017 року та виплачувати пенсію також не підлягають задоволенню як передчасні, оскільки відповідачем не здійснено розгляд поданої позивачем заяви відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку № 22-1 та не прийнято жодного рішення з числа тих, які відповідач повинен був ухвалити за законом, а суд не може перебирати повноваження іншого органу та вирішувати самостійно питання про наявність підстав для призначення пенсії. З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Питання про розподіл судових витрат суд не вирішує з огляду на те, що позивача було звільнено від сплати судового збору. VII. ВИСНОВКИ СУДУ У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, скасування протоколу та зобов`язання вчинити дії скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області області стосовно неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.12.2017 року щодо призначення пенсії. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.12.2017 року щодо призначення пенсії згідно з вимогами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 , із прийняттям відповідного рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 22 березня 2021 року. Головуючий Моніч Б.С. Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.