Постанова 4804 № 263/15597/18

22-ц/804/953/21 263/15597/18 Головуючий у 1-й інстанції Федоренко Т.І. Суддя-доповідач: Попова С.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 березня 2021 року місто Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Попової С.А., суддів Зайцевої С.А., Пономарьової О.М., за участю секретаря Грішко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 лютого 2021 року, постановлену у складі судді Федоренко Т.І., повний текст ухвали складено 18 лютого 2021 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання довіреності та договору оренди приміщення недійсними, третя особа приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Танаджи Геннадій Геннадійович, В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом (т. 1 а.с. 1-4) про визнання недійсними: - довіреності № 6588 від 04.09.2002, посвідченої приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Танаджи Г.Г., за якою ОСОБА_3 був уповноважений розпоряджатися належними позивачці нежилими приміщеннями; - договору оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 01.03.2003 ОСОБА_3 на підставі вказаної довіреності, із орендарем ОСОБА_2 . Позивачка вказує, що вказану довіреність № 6588 вона не оформляла та не підписувала, оскільки на час її посвідчення була за межами України, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 588 від 06.09.2013 і відомостями її закордонного паспорту. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 лютого 2021 року (т. 2 а.с. 162-166) за клопотанням представника третьої особи ОСОБА_4 - адвоката Царьової О.С. закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Танаджи Г.Г. та зареєстрованої за № 6588 від 04.09.2002 року. Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про визнання довіреності недійсною, суд першої інстанції виходив з того, що за вимогами про визнання довіреності № 6588 від 04.09.2002, посвідченої приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Танаджи Г.Г., судами неодноразово вже були прийняті судові рішення щодо визнання цієї ж довіреності недійсною між тими самими сторонами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) та з приводу тих самих підстав (заявлене позивачкою непідписання цієї довіреності та перебування її знаходження поза межами України), що набрали законної сили, в тому числі рішення по суті і процесуальне рішення про закриття провадження у даній частині вимог ОСОБА_1 . Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 171-177), посилаючись на порушення норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції помилково ототожнено даний спір за позовом ОСОБА_1 із іншими спорами по справах № 266/1059/13-ц, № 266/3891/16-ц, № 266/383/14-ц, в яких містилось посилання на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03.10.202 у справі № 2-449/11. А між тим, у справі № 2-449/11, розгляд якої закінчився у 2012 році, не був підставою позову висновок почеркознавчої експертизи № 588 від 06.09.2013, що позивачка ставить у якості підстави і предмету в спорі по даній справі № 263/15597/18. У справі № 263/15106/17 суд апеляційної інстанції в своїй постанові від 21.03.2018 вже констатував нетотожність спорів. А це суд першої інстанції не врахував. Предмет позову (довіреність) та підстави позову (висновок експерта № 588 від 06.09.2013, дані Державної прикордонної служби України про перетинання позивачкою кордону) не були предметом дослідження судом, як і не досліджувався міжнародний паспорт ОСОБА_1 . Не існує жодного рішення суду, в якому б досліджувалися та надавався висновок стосовно вказаної експертизи № 588 та досліджувався міжнародний паспорт позивачки. Посилання суду на перелічені в оскаржуваній ухвалі судові рішення, нібито вони є доказом тотожності предмету позову, підстав позову, спору між тими самими сторонами по справі, яка зараз розглядається, є помилковим. Не зробивши висновок стосовно правомочності довіреності, суду неможливо надати висновок стосовно правомочності ОСОБА_3 при укладенні ним від імені позивачки договору оренди та його відповідності нормам законодавства. Якщо не розглядати позовну заяву стосовно довіреності, неможливо надати оцінку правомочності договору. По цій справі позивачка ставить під сумнів договір оренди від 01.03.2003, який ніколи не був предметом будь-якого позову. Відповідачем ОСОБА_3 поданий відзив на апеляційну скаргу позивачки (т. 2 а.с. 198-200), в якому викладена солідарна правова позиція щодо заявлених доводів скарги ОСОБА_1 і наголошено на тому, що дана справа не є тотожною із раніше розглянутими спорами. Просив задовольнити вимоги апеляційної скарги. Представником третьої особи ОСОБА_4 адвокатом Царьовою О.С. поданий відзив на апеляційну скаргу позивачки (т. 2 а.с. 202-209), в якому наголошується на наявності 16 судових рішень судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій, якими відмовлено у задоволенні вимог про визнання довіреності № 6588 від 04.09.2002 недійсною, вмотивованих не підписанням цієї довіреності ОСОБА_1 і перебуванням її за кордоном. Вказує на тотожність сторін, підстав і предмету спору саме в тій частині вимог (щодо визнання недійсною довіреності), в якій закрито провадження. Просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржену ухвалу, як законну і обґрунтовану, без змін. Процедура розгляду справи апеляційним судом Справа розглядається за участю ОСОБА_3 , який підтримав доводи скарги позивачки, представника третьої особи ОСОБА_4 - адвоката Царьової О.С., яка заперечувала проти вимог скарги, та у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи позивачки ОСОБА_1 , від якої надійшла заява про розгляд справи у її відсутність (т. 2 а.с. 201), відповідача ОСОБА_2 та третьої особи приватного нотаріуса Танаджи Г.Г. (т. 2 а.с. 193-196, 197), неявка яких згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України не є перешкодою до розгляду процесуального питання, пов`язаного із закриттям провадження по справі. Обставини справи, встановлені судом Як встановлено судом, ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10.12.2013 у справі № 266/1059/13-ц, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28.01.2014, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Танаджи Г.Г., Каронін Р.Є, про визнання недійсними довіреностей від 04.09.2002 та від 04.12.2003 закрито. Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 вказані ухвали суду першої та апеляційної інстанцій залишені без змін. Підставою закриття провадження стало рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02.10.2012 року у справі № 2-449/11, яке набрало законної сили, про відмову ОСОБА_1 у задоволенні її позову про визнання довіреностей № 6588 від 04.09.2002, № 3162 від 04.12.2003 року недійсними (т. 1 а.с. 41-45). Постановою Донецького апеляційного суду від 31.10.2018 у справі № 263/15106/17 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсною довіреності № 6588 від 04.09.2002 відмовлено. Постановою Верховного Суду від 25.03.2020 постанову апеляційного суду залишено без змін (т. 1 а.с. 35-40). 2.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Вивчивши доводи апеляційної скарги і відзивів на неї, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Закриття провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України може мати місце за наявності одночасно трьох складових: тотожності (ідентичних, однакових) предмета спору, сторін та підстав. З матеріалів справи вбачається, що з 2005 року судами неодноразово розглядались позови, в яких сторонами були ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до яких залучався у якості третьої особи приватний нотаріус Танаджи Г.Г., та в яких позивачкою оспорювалася довіреність № 6588 від 04.09.2002 (т. 1 а.с. 38-60, 91-96). Так, у цивільній справі № 263/15106/17, де позивачем є ОСОБА_1 , відповідачами - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 31.10.2018 Донецьким апеляційним судом прийнято постанову, що залишена без змін касаційним судом 25.03.2020, про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсною довіреності № 6588 від 04.09.2002, посвідченої приватним нотаріусом Танаджи Г.Г., що був вмотивований не підписанням позивачкою цієї довіреності і її знаходженням поза межами України, та не схваленням її змісту в подальшому (т. 1 а.с. 35-40). У цивільній справі № 266/1059/13-ц 10.12.2013 Приморським районним судом міста Маріуполя Донецької області прийнято ухвалу про закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України в редакції 2004 року за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , де у якості третіх осіб залучено ОСОБА_5 і приватного нотаріуса Танаджи Г.Г. про визнання недійсною довіреності від 04.09.2002 № 6588 з мотивів її непідписання і ненадання згоди на її оформлення через перебування за межами території України у зв`язку із наявністю судового рішення від 03.10.2012, що набрало чинності, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Ухвала суду першої інстанції залишена без змін судом апеляційної інстанції 28.01.2014 і судом касаційної інстанції 20.06.2018 (т. 1 а.с. 41-45). По даній цивільній справі № 263/15597/18 ОСОБА_1 знову пред`явлено позовні вимоги до ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , в числі інших (поряд із вимогою про визнання недійсним договору оренди приміщення від 01.03.2003), про визнання недійсною довіреності № 6588 від 04.09.2002 також з підстав її посвідчення не позивачкою, що знаходилась поза межами України, та не схвалення її змісту в подальшому (т. 1 а.с. 1-4). Отже, судом першої інстанції правильно встановлено повну тотожність сторін у даному спорі в частині, що стосується визнання недійсною довіреності № 6588 від 04.09.2002 з уповноваження ОСОБА_1 свого батька - ОСОБА_3 на розпорядження майном позивачки (позивачка ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_3 ) і спорах, що розглянуті раніше - справи № 263/15106/17, № 266/1059/13-ц, а також тотожність у цих справах предмету позову ця довіреність № 6588 від 04.09.2002, та повну тотожність підстав позову зокрема ст. 44, 48 ЦК України в редакції 1963р., ст.ст. 41, 43, 44, 45, 50 Закону України «Про нотаріат», що вмотивовані оформленням довіреності № 6588 без підпису ОСОБА_1 і за відсутністю її в Україні на день посвідчення цієї довіреності. Як в змісті позовної заяви, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 помилково ототожнює поняття підстав позову і доказів. Так, в позовній заяві і апеляційній скарзі позивачкою наголошується, що предметом спору є довіреність № 6588 від 04.09.2002, з чим колегія суддів цілком погоджується, а підставами позову є висновок експерта № 588 від 06.09.2013, дані Державної прикордонної служби України про перетинання позивачкою кордону і відомості її міжнародного паспорту, що не були предметом дослідження судом, з чим погодитись не можна, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Як наголошено в постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 761/41071/19: тлумачення пунктів 4 і 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України дає підстави зробити висновок, що предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Підставами заявленого ОСОБА_1 позову як у даній справі № 263/15597/18, так і по справах 263/15106/17, № 266/1059/13-ц, як наведено вище, є заявлені порушення вимог ст. 44, 48 ЦК України в редакції 1963р., ст.ст. 41, 43, 44, 45, 50 Закону України «Про нотаріат» (нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу), що полягають у дефекті волі позивачки, а саме не підписанні нею і не схваленні змісту довіреності № 6588 через перебування за кордоном (обставини, якими обґрунтовано спірні правовідносини). Разом з тим, доказами у справі в контексті ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами (п. 1), висновками експертів (п. 2). Саме на експертний висновок № 588 від 06.09.2013, дані Державної прикордонної служби України про перетинання позивачкою кордону і відомості її міжнародного паспорту, що віднесені до таких доказів, як висновок експерта і письмовий доказ (§ 3 і § 6 Глави 5 Докази та доказування ЦПК України), посилається в обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 . Натомість, позивачкою помилково відзначено докази у якості підстав позову. На цьому наголошено і в постанові Верховного Суду від 20.06.2018 (справа № 266/1059/13-ц за позовом ОСОБА_1 ), де суд касаційної інстанції відмітив: «Доводи касаційної скарги про те, що в цьому спорі вимога про визнання недійсними довіреностей (в цьому спорі, зокрема довіреність № 6588 від 04.09.2002) обґрунтовується іншими доказами, зокрема, результатами почеркознавчої експертизи та копією закордонного паспорту, є необґрунтованими, оскільки до підстави позову не можуть входити обставини, що виступають доказами у справі, оскільки з ними закон не пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав і обов`язків. Вказані обставини лише підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів». Вказані позивачкою докази, зокрема висновки експертизи № 588 від 06.09.2013 (т. 1 а.с. 12-17), були предметом дослідження справах №№№ 266/1059/13-ц, 266/3891/16-ц судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій (т. 1 а.с. 46-48, а.с. 80-87 справи № 266/1059/13-ц), чим спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 у відповідній частині. Довідка державної прикордонної служби від 24.02.2005 № 253/2790 (т. 1 а.с. 18), що була в розпорядженні позивачки з моменту її видання ще у лютому 2005 року, як і відомості її закордонного паспорту, мали бути представлені у передбачені процесуальним законом строки (в актуальній редакції) у всіх вищеокреслених багаточисельних спорах за участю ОСОБА_1 , на розсуд якої згідно із вимогами ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1-3 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України вирішується питання про коло (обсяг) і індивідуалізацію доказів, якими мають обґрунтовані заявлені позовні вимоги. Посилання позивачки на вказані докази не спростовують факту наявності рішення у справі № 263/15106/17, яке набрало законної сили, а також ухвали про закриття провадження у справі № 266/1059/13-ц. Вказані чинні судові рішення є правовими підставами для закриття провадження у даній справі № 263/15597/18 в частині вимог, що стосуються визнання недійсною довіреності № 6588 від 04.09.2002. При цьому, закриття провадження в частині вимог (щодо визнання недійсною довіреності) ґрунтується на вимогах процесуального закону і відповідає правовому висновку Верховного Суду в постанові від 10.01.2020 у справі № 757/31606/15ц, що суд першої інстанції і врахував з дотриманням вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України. У зв`язку із цим доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неможливість закриття провадження в частині вимог, в даному випадку безвідносно до інших вимог щодо визнання договору оренди недійсним, є необґрунтованими з правової точки зору. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, оскільки суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України, є підставою для залишення апеляційної скарги позивачки без задоволення, а оскарженої ухвали суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 17 березня 2021 року. Судді: С.А.Попова С.А.Зайцева О.М.Пономарьова