Ухвала КЦС ВС № 243/6391/15-ц

Ухвала 17 березня 2021 року м. Київ справа № 243/6391/15-ц провадження № 61-3014ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 27 січня 2021 року про відмову в задоволені клопотання про зупинення провадження у справі та постанову Донецького апеляційного суду від 27 січня 2021 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У липні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 183 528,77 грн, з яких: 132 921,53 грн заборгованість по кредиту, 32 029, 52 грн заборгованість по процентам, 17 320, 05 грн пеня, 761, 41 грн 3 % від простроченої заборгованості по кредиту та 426,26 грн 3 % від простроченої заборгованості по процентам. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 150102036369015 від 06 червня 2012 року в сумі 164 951, 05 грн, яка складається з заборгованості по кредиту - 132 921,53 грн; заборгованості по процентам - 32 029, 52 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 27 січня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі. Постановою Донецького апеляційного суду від 27 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 вересня 2020 року залишено без змін. 24 лютого 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на вказані ухвалу та постанову Донецького апеляційного суду від 27 січня 2021 року у справі № 243/6391/15-ц, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані ухвалу та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. ОСОБА_1 реалізувала своє право на апеляційний перегляд справи № 243/6391/15-ц. Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії», № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії». Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову у розглядуваній справі становить 183 528,77 грн, тобто суму, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн). Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, є малозначною в силу закону. Заявник вважає, що наявний випадок, передбачений підпунктом б) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі, оскільки вона позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженою постановою апеляційного суду при розгляді іншої справи № 243/9374/20 за її позовом до АТ «Дельта Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: акціонерне товариство «Агропросперіс Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, визнання незаконними, скасування та вилучення запису про іпотеку та про обтяження. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Також з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 61-65 постанови від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) колегія суддів вважає, що відсутні передбачені підпунктом б) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі. Незгода позивача із оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі; позивач реалізував своє право на апеляційний перегляд справи; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, а наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судом не встановлена, то відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 27 січня 2021 року про відмову в задоволені клопотання про зупинення провадження у справі та постанову Донецького апеляційного суду від 27 січня 2021 року в цивільній справі № 243/6391/15-ц. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта