Окрема думка КЦС ВС № 760/5425/17-ц

ОКРЕМА ДУМКА судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Тітова М. Ю. на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2021 року в справі № 760/5425/17 (провадження № 61-18392св19) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила встановити факт її проживання разом з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2008 року до 25 лютого 2014 року та факт, що вона перебувала на утриманні ОСОБА_3 до дня його смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2008 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 лютого 2019 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року. Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, оскільки дійшов висновку про те, що вона не пред`явила будь-яких вимог щодо вирішення спору про право. У оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції не зазначено, що саме стало підставою для скасування рішення суду першої інстанції, не зроблено посилань на відповідні норми закону. Постановою Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 03 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що апеляційний суд безпідставно виходив з того, що разом із вимогою про встановлення факту позивач під час розгляду справи у порядку позовного провадження не пред`явила вимогу щодо права, для реалізації якого було необхідно встановити факт. Суд апеляційної інстанції не навів відповідної норми права, яка зобов`язувала б позивача разом із вимогою про встановлення факту, що розглядалась судом у порядку позовного провадження, пред`явленої після залишення судом без розгляду заяви, поданої в порядку окремого провадження, у зв`язку з наявністю спору про право, заявляти вимогу про визнання, зміну чи припинення права, яке пов`язане із встановленням юридичного факту. З такими висновками колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погодитися не можу і відповідно до вимог статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів(частина перша статті 4 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Позовне провадження - вид провадження у судовому процесі, у якому розглядається спір двох сторін (позивача та відповідача), який виникає з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України). Суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, перебування фізичної особи на утриманні, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (пункти 2, 5 частини першої статті 315 ЦПК України). Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України). Установлено, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 червня 2016 року скасовано рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 квітня 2016 року в справі № 760/1802/15-ц, яким встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 у період з 2008 року до 25 лютого 2014 року, а заяву ОСОБА_1 , подану в порядку окремого провадження, залишено без розгляду в зв`язку із наявністю спору про право, який має розглядатися в порядку позовного провадження. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 серпня 2016 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 червня 2016 року відмовлено. У зв`язку з наведеним, у березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з відповідними позовними вимогами про встановлення зазначеного юридичного факту до суду в порядку позовного провадження. Однак, звертаючись до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу ОСОБА_1 , вказуючи мету встановлення факту - отримання нею спадщини, будь-яких позовних вимог щодо вирішення спору про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 не пред`явила, що унеможливлює встановлення того, чи дійсно факт є юридичним і чи зумовлює він правові наслідки. З цих же підстав неможливо встановити, чи має юридичне значення факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 . За таких обставин, вважаю, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки ухвалення рішення лише про встановлення факту, що має юридичне значення, без одночасного вирішення спору про право, не призведе до захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав позивача, а тому постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року необхідно було залишити без змін. Суддя М. Ю. Тітов