Постанова КЦС ВС № 523/4905/13-ц

Постанова Іменем України 17 березня 2021 року м. Київ справа № 523/4905/13-ц провадження № 61-17829 св 20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: відкрите акціонерне товариство «Одеський домобудівельний комбінат», виконавчий комітет Одеської міської ради, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах і в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2018 року у складі судді Шепітка І. Г. та постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Комлевої О. С., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до відкритого акціонерного товариства «Одеський домобудівельний комбінат» (далі - ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат»), виконавчого комітету Одеської міської ради, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах і в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання договору про співробітництво по інвестуванню будівництва, актів та ордеру недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності. Позовна заява мотивована тим, що 18 червня 2004 року між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» було укладено інвестиційно-підрядний договір, за умовами якого сторони домовилися про співробітництво по будівництву та інвестуванню десятиповерхового п`яти секційного житлового будинку № 10 (будівельний № 19 , мікрорайон ІІІ-4-1), загальною площею квартир 13 588,21 кв. м у мікрорайоні Ш-4-1 житлового масиву імені Котовського у м. Одесі. Пунктом 5.2.2 зазначеного договору передбачено, що ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» забезпечує залучення інвестицій в об`ємі 80 % від вартості та загальної площі квартир об`єкту, відповідно до протоколу розподілення загальної площі квартир об`єкту та направляє їх на виконання будівельно-монтажних робіт, але не пізніше строку закінчення будівництва об`єкту. 09 листопада 2004 року головою ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» ОСОБА_8 надано директору дочірнього підприємства «Жилбуд» (далі - ДП «Жилбуд») ОСОБА_7 право на укладення договорів інвестування з третіми особами на квартири № 17 , 18 , 34 , 36 , 51 , 59 , 73 , 75 , 85 , 89 , 125 , 140 , 142 , 177 , 179 , 180, 183 у будинку будівельний номер АДРЕСА_5 . 31 січня 2005 року між директором ДП «Жилбуд» ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» ОСОБА_7 , що діяв на підставі Статуту підприємства, та ним був укладений договір про співпрацю по інвестуванню будівництва житлових будинків, за умовами якого він зобов`язався здійснити інвестування будівництва трикімнатної квартири № 180, площею 86,53 кв. м, по АДРЕСА_5 на суму 264 782 грн. Він повністю виконав свої обов`язки за вищевказаним договором про співпрацю по інвестуванню будівництва житлових будинків, сплативши 31 січня 2005 року ДП «Жилбуд» 264 782 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 31/01-4. Відповідно до сертифікату від 21 грудня 2011 року серії ОД № 16411110220 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта: будівництво 10-ти поверхового п`яти секційного житлового будинку АДРЕСА_5 . Розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 18 січня 2012 року «Про встановлення нумерації завершеному будівництвом десятиповерховому п`яти секційному житловому будинку АДРЕСА_5 було надано нумерацію - АДРЕСА_5 . Після звернення до ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» він дізнався про те, що укладений з ним інвестиційний договір анульовано, а квартира АДРЕСА_5 передана виконавчому комітету Одеської міської ради відповідно до розпорядження керівництва ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» за 2007 рік і право власності на цю квартиру зареєстровано за іншою особою. Вищевказані обставини підтверджуються листом директора ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» № 01/14 начальнику Управління капітального будівництва Одеської міської ради, згідно з яким для погашення заборгованості ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» передає територіальній громаді квартири № 17 , 114 , 180 у будинку АДРЕСА_5 . Крім того, він довідався, що 16 червня 2005 року між ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат», в особі ОСОБА_8 , який діяв на підставі Статуту, та ОСОБА_6 укладено договір про співробітництво по інвестуванню будівництва житлових будинків № 180/19 , за умовами якого ОСОБА_6 зобов`язався передати ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» інвестиції на загальну суму 327 732 грн, а товариство зобов`язалося після вводу до експлуатації житлового будинку АДРЕСА_5 передати у власність останнього трикімнатну квартиру № 180 , загальною площею 86,53 кв. м, що підтверджується дублікатом договору про співробітництво по інвестуванню будівництва житлових будинків від 16 червня 2005 року № 180/19. Згідно з актом прийому-передачі квартири від 02 серпня 2011 року № 180 ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» передало ОСОБА_6 трикімнатну квартиру АДРЕСА_5, яку раніше оплатив він. Протоколом розподілення загальної житлової площі квартир за 2010 рік, укладеним між Управлінням капітального будівництва Одеської міської Ради та ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» визначено, що ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» передає безкоштовно у комунальну власність територіальної громади м. Одеси через управління капітального будівництва 8 % житла. Відповідно до ордеру на жиле приміщення від 27 листопада 2012 року № 009320, виданого на підставі розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 листопада 2012 року № 730р, квартиру АДРЕСА_5 передано ОСОБА_2 із сім`єю (а.с. 207, т. 1). Таким чином, ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» без належних правових підстав тричі розпорядилося спірною квартирою, чим порушило його майнові права. Він звертався до відповідних установ з метою реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_5 , проте йому було відмовлено у вчиненні таких дій, оскільки право користування зазначеною квартирою зареєстровано за ОСОБА_2 та членам її родини. З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними: договір про співробітництво по інвестуванню будівництва житлових будинків від 16 червня 2005 року № 180/19, укладений між ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат», в особі ОСОБА_8 та ОСОБА_6 ; акт прийому-передачі квартири від 02 серпня 2011 року № 180; ордер на жиле приміщення від 27 листопада 2012 року № 009320, що був виданий Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради; розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 листопада 2012 року № 730р; протокол розподілення загальної житлової площі квартир за 2010 рік, що був укладений між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат», у частині розподілення квартири № 180 Управлінням капітального будівництва; акт прийомки-передачі, укладений між ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» та Управлінням капітального будівництва Одеської міської Ради. Також просив визнати за ним право приватної власності на квартиру АДРЕСА_5 ; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , квартиру АДРЕСА_5 та передати її останньому. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2018 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 07 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсними: договір про співробітництво по інвестуванню будівництва житлових будинків від 16 червня 2005 року № 180/19, укладений між ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат») в особі ОСОБА_8 , який діяв на підставі Статуту, з однієї сторони, та ОСОБА_6 , з іншої сторони; протокол розподілення загальної житлової площі квартир, укладений між Управлінням капітального будівництва та ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» у 2010 році - у частині розподілення квартири № 180 Управлінню капітального будівництва , та акт прийомки-передачі квартири, укладений між ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради; акт прийому-передачі квартири № 180 від 02 серпня 2011 року; розпорядження від 23 листопада 2012 року № 730р та ордер на жиле приміщення від 27 листопада 2012 року № 009320, видані Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради. Витребувано квартиру АДРЕСА_5 із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , і передано на користь ОСОБА_1 . У частині визнання права власності відмовлено. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що директор ДП «Жилбуд» ОСОБА_7 діяв у межах наданих йому повноважень та на законних підставах при укладенні договору про співпрацю по інвестуванню будівництва житлових будинків з ОСОБА_1 . Разом з тим, посадові особи ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» не мали правових підстав для укладення з ОСОБА_6 договору про співробітництво по інвестуванню будівництва житлових будинків від 16 червня 2005 року № 180/19 на ту саму квартиру. Таким чином, обґрунтованими є вимоги позивача про визнання договору про співробітництво по інвестуванню будівництва житлових будинків від 16 червня 2005 року № 180/19 з похідними від нього документами недійсним. Протокол розподілення загальної житлової площі квартир, укладений між Управлінням капітального будівництва та ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» у 2010 році, у частині розподілення квартири № 180 Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради та акт прийомки-передачі квартири, укладений між ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради; розпорядження від 23 листопада 2012 року № 730р та ордер на жиле приміщення від 27 листопада 2012 року № 009320, видані Суворовською районною державною адміністрацією Одеської міської ради є недійсними, так як ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» неправомірно передано Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради спірну квартиру у рахунок погашення заборгованості товариства. На користь позивача підлягає витребуванню спірна квартира із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах і в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Позивачем не надані докази укладення акту прийняття-передачі об`єкта інвестування, тому вимоги про визнання права власності за ОСОБА_1 на спірну квартиру задоволенню не підлягають. ОСОБА_1 не пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено ОСОБА_2 , оскільки про порушення своїх прав він довідався у 2012 році, а з позовом звернувся у квітні 2013 року. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка приєдналась до апеляційної скарги, та яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін. Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що укладений між ДП «Жилбуд» та ОСОБА_1 договір про співпрацю по інвестуванню будівництва житлових будинків від 31 січня 2005 року є чинним, у встановленому законом порядку не скасований, директор ДП «Жилбуд» ОСОБА_7 діяв у межах наданих йому повноважень та на законних підставах уклав вказаний договір з позивачем, який зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Посадові особи ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» не мали достатніх правових підстав для укладення з ОСОБА_6 договору про співробітництво по інвестуванню будівництва житлових будинків від 16 червня 2005 року № 180/19, унаслідок чого правильним є висновок суду першої інстанції про визнання цього правочину разом з похідними документами недійсним та витребування спірного нерухомого майна із чужого незаконного володіння на користь позивача. Лист директора ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» від 18 січня 2007 року про передачу в комунальну власність спірної квартири, не є документом і не може свідчити про виникнення у товариства права власності на спірну квартиру, тобто у товариства було відсутнє право на розпорядження цією квартирою, у частині її передачі Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради, тому що спірна квартира повністю збудована на інвестиційні кошти позивача. Оскільки відповідно до положень статті 19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» для проведення державної реєстрації права власності на закріплений за довірителем об`єкт інвестування забудовник та довіритель підписують складений забудовником акт прийняття-передачі об`єкта інвестування, то вимоги позивача у частині визнання за ним права власності на спірну квартиру задоволенню не підлягають. Позивачем строк позовної давності, про застосування якого заявлено ОСОБА_2 , не пропущено, оскільки про порушення своїх прав він довідався у 2012 році. Щодо здійснених відповідачами поліпшень та ремонту у спірній квартирі, то ці витрати можуть бути відшкодовані особам, які їх понесли при наявності для того правових підстав та за позовом цих осіб. Судом питання виселення неповнолітніх дітей ОСОБА_3 не вирішувалось, а тому посилання останньої та ОСОБА_2 на порушення прав неповнолітніх дітей є безпідставними. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 523/4905/13-ц з Суворовського районного суду м. Одеси. У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 березня 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем лише 21 жовтня 2020 року у судовому засіданні в апеляційному суді було надано для огляду квитанцію до прибуткового касового ордеру № 31/01-4, відповідно до якої він нібито вніс на рахунок ДП «Жилбуд» грошові кошти у розмірі 264 782 грн, виконавши вимоги інвестиційного договору. Проте у період розгляду справи з 2013 року він не надавав квитанцію для огляду, чим порушив права відповідачів на призначення експертизи або витребування доказів щодо достовірності такої квитанції. Позивач не надав суду апеляційної інстанції доказів неможливості подачі квитанції до прибуткового касового ордеру № 31/01-4 до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а тому такий доказ не повинен був прийматись апеляційним судом відповідно до вимог частини третьої статті 367 ЦПК України. Позивач право власності на спірну квартиру не набув, тому відсутні правові підстави для її витребування із чужого незаконного володіння. Договір про співпрацю по інвестуванню будівництва житлових будинків від 31 січня 2005 року, укладений між ДП «Жилбуд» та ОСОБА_1 , анульований, а квартира АДРЕСА_5 передана виконавчому комітету Одеської міської ради відповідно до розпорядження керівництва ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» і право власності на цю квартиру зареєстровано за іншою особою. Відзив на касаційну скаргу не надійшов. Фактичні обставини справи, встановлені судами 18 червня 2004 року між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» було укладено інвестиційно-підрядний договір, за умовами якого сторони домовилися про співробітництво по будівництву та інвестуванню десятиповерхового п`яти секційного житлового будинку АДРЕСА_5. Пунктом 5.2.2 зазначеного договору передбачено, що ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» забезпечує залучення інвестицій в об`ємі 80 % від вартості та загальної площі квартир об`єкту, відповідно до протоколу розподілення загальної площі квартир об`єкту та направляє їх на виконання будівельно-монтажних робіт, але не пізніше строку закінчення будівництва об`єкту (а.с. 123-131, т. 4). 09 листопада 2004 року головою ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» ОСОБА_8 надано директору ДП «Жилбуд» ОСОБА_7 право на укладення договорів інвестування з третіми особами на квартири № 17 , 18 , 34 , 36 , 51 , 59 , 73 , 75 , 85 , 89 , 125 , 140 , 142 , 177 , 179 , 180, 183 у будинку будівельний номер АДРЕСА_5 , що підтверджується довіреністю від 09 листопада 2004 року (а.с. 188, т. 1). 31 січня 2005 року між директором ДП «Жилбуд» ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» ОСОБА_7 , що діяв на підставі Статуту підприємства, та ОСОБА_1 був укладений договір про співпрацю по інвестуванню будівництва житлових будинків, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язався здійснити інвестування будівництва трикімнатної квартири АДРЕСА_5 на суму 264 782 грн (а.с. 157-159, т. 5). ОСОБА_1 повністю виконав свої обов`язки за вищевказаним договором про співпрацю по інвестуванню будівництва житлових будинків, сплативши 31 січня 2005 року ДП «Жилбуд» 264 782 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 31/01-4 (а.с. 156, т. 5). Відповідно до сертифікату від 21 грудня 2011 року серії ОД № 16411110220 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта: будівництво 10-ти поверхового п`яти секційного житлового будинку АДРЕСА_5 (а.с. 212, т. 3). Розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 18 січня 2012 року «Про встановлення нумерації завершеному будівництвом десятиповерховому п`яти секційному житловому будинку АДРЕСА_5» вищевказаному будинку було надано нумерацію - АДРЕСА_5 (а.с. 211, т. 3). Відповідно до листа ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» № 01/14 начальнику Управління капітального будівництва Одеської міської ради для погашення заборгованості ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» передає у власність Одеської територіальної громади, у тому числі квартири № 17 , 114 , 180 у будинку АДРЕСА_5 (а.с. 5, т. 1). 16 червня 2005 року між ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат», в особі ОСОБА_8 , який діяв на підставі Статуту, та ОСОБА_6 укладено договір про співробітництво по інвестуванню будівництва житлових будинків № 180/ 19 , за умовами якого ОСОБА_6 зобов`язався передати ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» інвестиції на загальну суму 327 732 грн, а товариство зобов`язалося після вводу до експлуатації житлового будинку АДРЕСА_5 передати у власність останнього трикімнатну квартиру № 180 , загальною площею 86,53 кв. м, що підтверджується дублікатом договору про співробітництво по інвестуванню будівництва житлових будинків від 16 червня 2005 року № 180/19 (а.с. 203-205, т. 1). Згідно з актом прийому-передачі квартири від 02 серпня 2011 року № 180 ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» передало ОСОБА_6 трикімнатну квартиру АДРЕСА_5 (а.с. 206, т. 1). Протоколом розподілення загальної житлової площі квартир за 2010 рік, що був укладений між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради та ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» визначено, що ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» передає безкоштовно у комунальну власність територіальної громади м. Одеси через управління капітального будівництва 8 % житла (а.с. 9-10, т. 1). Відповідно до ордеру на жиле приміщення від 27 листопада 2012 року № 009320, виданого на підставі розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 листопада 2012 року № 730р, квартиру АДРЕСА_5 передано ОСОБА_2 із сім`єю (а.с. 207, т. 1). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. За положеннями частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В абзаці 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що відповідно до статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що укладений між ДП «Жилбуд» та ОСОБА_1 договір про співпрацю по інвестуванню будівництва житлових будинків від 31 січня 2005 року є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, директор ДП «Жилбуд» ОСОБА_7 діяв у межах наданих йому повноважень та на законних підставах уклав цей договір з позивачем, який зобов`язання за зазначеним правочином виконав у повному обсязі, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 31/01-4 (а.с. 156, т. 5). Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що посадові особи ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» не мали достатніх правових підстав для укладення договору про співробітництво по інвестуванню будівництва житлових будинків від 16 червня 2005 року № 180/19, за умовами якого ОСОБА_6 інвестував кошти в будівництво квартири АДРЕСА_5, також ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» неправомірно передано Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради спірну квартиру у рахунок погашення заборгованості товариства. Отже, обґрунтовано визнано зазначений правочин разом з похідними документами недійсними та витребувано спірне нерухоме майно із чужого незаконного володіння на користь позивача. Аналогічні за змістом висновки у подібній справі містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року у справі № 1527/13896/12 (провадження № 61-1055 св 18). Доводи касаційної скарги про те, що позивач лише 21 жовтня 2020 року у порушення вимог ЦПК України надав до апеляційного суду для огляду квитанцію до прибуткового касового ордеру № 31/01-4, відповідно до якої він нібито вніс на рахунок ДП «Жилбуд» грошові кошти у розмірі 264 782 грн, виконавши вимоги інвестиційного договору, чим порушив права відповідачів, не є підставою для скасування судового рішення, оскільки на правильне вирішення спору не впливають, так як зазначені докази були наявні у ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» і вони не оспорювалися. Посилання касаційної скарги на те, що договір про співпрацю по інвестуванню будівництва житлових будинків від 31 січня 2005 року, укладений між ДП «Жилбуд» та ОСОБА_1 , анульовано, належними та допустимими доказами не підтверджені, оскільки судами встановлено чинність цього правочину. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець