Ухвала КАС ВС № 1.380.2019.006260

УХВАЛА 18 березня 2021 року Київ справа №1.380.2019.006260 адміністративне провадження №К/9901/8365/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.006260 за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів, УСТАНОВИВ : Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також судових рішень, ухвалених у даній справі судами попередніх інстанцій, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що 13 січня та 15 лютого 2021 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надходили касаційні скарги відповідача, які ухвалами від 29 січня та 17 лютого 2021 року відповідно були повернуті, адже в останніх не було зазначено передбаченої (передбачених) статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстави (підстав) касаційного оскарження, на якій (яких) вони подаються. 09 березня 2021 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.006260. При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно ж частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Отже зміст наведених положень КАС України свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Недослідження судами зібраних у справі доказів, як порушення норм процесуального права і підстава для скасування судових рішень, може бути підставою для касаційного оскарження судового рішення (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України) за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, про що прямо зазначено в пункті 1 частини другої статті 353 цього Кодексу. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. У касаційній скарзі скаржник лише зазначає норму права, яку, на думку митного органу, застосовано судами неправильно, й фактично остання зводиться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. У касаційній скарзі не наведено висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, якому б суперечили судові рішення у цій справі Слід зазначити, що в залежності від підстави касаційного оскарження судового рішення додаткові вимоги до касаційної скарги встановлені нормами абзаців другого - четвертого пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. Так, згідно з абзацом третім пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Однак, у касаційній скарзі також не вказано, від якого висновку Верховного Суду та щодо застосування якої норми права відповідач вважає, що необхідно відступити, при цьому відсутні й посилання на норми права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. Відтак, наведені скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень не свідчать про виконання ним положень частини четвертої статті 328 КАС України, що виключає підстави для оцінки касаційної скарги як такої, що відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Галицької митниці Держмитслужби підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. Враховуючи вищенаведене та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.006260 повернути скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. ........................... С.С. Пасічник, Суддя Верховного Суду