Постанова 4857 № 500/2609/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2609/20 пров. № А/857/260/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Макарика В.Я., при секретарі судового засідання: Мельничук Б.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року ( суддя Шульгач М.П., ухвалене в м. Тернополі) у справі № 500/2609/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 15.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд в з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, а саме: 1)визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з суми 113 508,00 грн. відповідно до довідки виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Тернопільській області №102 від 10 березня 2020 року, протиправними; 2) зобов`язати Головне управляння Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020р. в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з суми 113 508,00 грн. відповідно до довідки виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Тернопільській області №102 від 10 березня 2020 року, з врахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано дії Головного управляння Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Тернопільській області №102 від 10 березня 2020 року, протиправними. Зобов`язано Головне управляння Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Тернопільській області №102 від 10 березня 2020 року без обмеження граничного розміру, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020р. в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з врахуванням раніше виплачених сум. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ПФУ у Тернопільській області подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 у справі №1-15/2018(4086/16) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402), положення п. 25 розділу ХІІ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Даним Рішенням не визначено порядок його виконання. З 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється ст. 142 Закону №1402, згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду. Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм ч. 4 ст. 142 Закону №1402 - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Суддям у відставці, яким за зверненням до 18.02.2020 перерахунок проведено з 01.01.2020 виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2020 №2453-VI (далі Закон №2453) перерахунок здійснюватиметься при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020. Також питання перерахунку може бути розглянуте при збільшенні розміру суддівської винагороди після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 включно на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, наданих відповідними судами. Апелянт зазначає, що питання проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці може бути розглянуто тільки у разі збільшення розміру суддівської винагороди, після винесення рішення Конституційного суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020, а саме після 18.02.2020. Натомість, після 18.02.2020 не приймались нормативно-правові акти щодо зміни розміру складових такої винагороди. Крім цього, апелянт зазначає, що судді які виходили у відставку до 30.09.2016, не розраховували і не могли розраховувати на поширення на них нового розміру довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки не працювали за новими правилами, не отримували суддівську винагороду у розмірі, визначеному Законом № 1402. Також апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції на відсотки грошового забезпечення діючого судді в розмірі 90 % є необгрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства. Позивач ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, вважає їх безпідставними та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Апелянт будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі. Позивач в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача та пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 з 04.10.2016 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та одержує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди. 12.03.2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання суддів у відставці, до якої додав у тому числі довідку видану ТУ ДСА в Тернопільській області № 102 від 10.03.2020 року. Згідно з вказаною довідкою, виданою ТУ ДСА в Тернопільській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №102 від 10.03.2020, розмір такої для позивача складає 113508,00 грн. Відповідно до листа № 1900-0313-9/5103 від 30.04.2020 року відповідач відмовив в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1402-VIII). Згідно з п. 2 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIIІ визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом Закон України від 07.07.2010 №2453-VI Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон №2453-VI), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 01.01.1954 по 31.12.1954; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 01.01.1955 по 31.12.1955. При цьому суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (ч. 2 ст. 142 Закону №1402-VIII). Згідно ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частинами 4, 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Проте, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII визначено певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Зокрема, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIIІ визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI (п. 23 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень №1402-VIII). Разом з тим, Законом України Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського самоврядування №193-IX від 16.10.2019 (набрав чинності 07.11.2019) виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI. Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (п. 24 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII). Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Як вірно зазначено судом першої інстанції, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, зауважив, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Конституційний Суд України також неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення в інших своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 №6-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 №10-рп/2008 та у рішенні від 18.02.2020 №2-р/2020. Зокрема, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 25 р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами. У вказаному рішенні (п.п. 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Отже судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. З огляду на викладене Конституційний Суд України визнав неконституційним пункт 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України Про Конституційний Суд України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Згідно із статтею 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Відтак з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Колегія суддів зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 23 години 59 хвилин цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє. Таким чином, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 року у зразковій справі №620/1116/20. Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить перерахувати йому довічне грошове утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки ТУ ДСА в Тернопільській області № 102 від 10.03.2020. Колегія суддів вважає, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі зазначеної довідки з 19.02.2020, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність. З огляду на викладене позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Тернопільській області № 102 від 10.03.2020 з 19.02.2020, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені п. 25 р. XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій та статус суддів, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Разом з тим позивач, відповідно до прохальної частини позовної заяви, просив зобовязати ГУ ПФУ у Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року у розмірі 90 % суддівської винагороди на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №102 від 10.03.2020 року виданої ТУ ДСА в Тернопільській області та здійснити виплату з урахуванням фактично сплачених сум. Судом першої інстанції визнано протиправними дії відповідача щодо не проведення позивачеві перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді відповідно до довідки №102 від 10.03.2020 року виданої ТУ ДСА в Тернопільській області та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Тернопільській області від 10.03.2020 № 102 без обмеження граничного розміру, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Однак колегія суддів вважає, що в даному випадку, при перерахунку довічного грошового утримання судді слід застосовувати норму закону, яка визначає суддівську вислугу і є чинною на час виникнення спірних правовідносин. Як вже зазначалось судом, згідно ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Однак дана обставина залишилась поза увагою суду першої інстанції. Відтак вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у розмірі 90% суддівської винагороди на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №102 від 10.03.2020, виданої ТУ ДСА в Тернопільській області та здійснити його виплату, з врахуванням фактично сплачених сум, в частині у розмірі 90% суддівської винагороди задоволенню не підлягає. Відповідно до п.1ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне зясування обставин, що мають значення для справи. З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ГУ ПФУ у Тернопільській області підлягає частковому задоволенню. Оскаржуване судове рішення від 12.11.2020 року слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою ТУ ДСА в Тернопільській області №102 від 10.03.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. В решті вимог відмовити. Керуючись статтями 308, 310,315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі №500/2609/20 скасувати та прийняти нове яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Тернопільській області №102 від 10 березня 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. В решті вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга В. Я. Макарик Повне судове рішення складено 19.03.2021