Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/1931/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/1931/20 пров. № А/857/2492/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Носа С. П., суддів Кухтея Р. В., Онишкевича Т. В.; за участю секретаря судового засідання Гром І. І.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення в справі № 140/17616/20 (головуючий суддя Махаринець Д. Є., м. Рівне) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із заявою у якій просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2020 у справі №460/1931/20. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2020 у справі № 460/1931/20 відмовлено. Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Рівненського окружного адміністративного суду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що всі дії боржника свідчать про умисне ухилення від виконання судового рішення, оскільки перерахунок пенсії здійснено із самовільним зниженням середнього заробітку для перерахунку пенсії до розміру 55845,00 грн., хоча згідно з інформаційною довідкою Прокуратури Рівненської області від 13 лютого 2020 року № 18-14вн-20 сума для перерахунку становить 80616,49 грн. також в апеляційній скарзі наголошено, що виплату різниці в розмірі пенсії за минулий час Головним управлінням ПФУ у Рівненській області не проведено. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу суду першої інтенції змінити в частині мотивів відмови у задоволенні заяви з огляду на наступне. Встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, викладене у листі від 06.03.2020 року № 3010-3414/М-02/8-1700/20 та рішення Управління застосування пенсійного законодавства - відділу з питань перерахунків пенсій №14 від 24.02.2020 р. № 17/0315-24 про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату з 13.12.2019 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII в первинній редакції, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати визначеної на підставі інформаційної довідки Прокуратури Рівненської області від 13 лютого 2020 року за № 18-14вн-20 без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулі 12 місяців, - за період з 13.12.2018 по 13.12.2019 року. Згідно з положеннями ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Згідно з ч.2 ст.382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Колегія суддів вказує, що твердження суду першої інстанції про те, що судовий контроль може бути встановлений лише під час прийняття рішення у справі не узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 800/592/17, де судовий контроль встановлений після прийняття рішення щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. Разом з тим, виходячи з положень ч.1 ст.382 КАС України, суд звертає увагу, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом суду, а не його обов`язком. Також встановлено, що відповідно до постанови від 23.10.2020 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Дудкою Ігорем Олександровичем відкрито виконавче провадження (ВП №63360372) з примусового виконання виконавчого листа виданого у справі №460/1931/20 виданого судом 09.10.2020. Апеляційний суд враховує, що, звертаючись до суду першої інстанції із заявою в порядку ст. 382 КАС України, позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем судового рішення у строк, встановлений державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження. Наведені у заяві обставини свідчать про те, що забезпечення виконання судового рішення реалізовано позивачем шляхом його примусового виконання і у даному випадку відповідно до приписів ч. 8 ст. 382 КАС України судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі має відбуватись у порядку, встановленому ст. 287 цього Кодексу. Оскільки звернення ОСОБА_1 не ґрунтується на обставинах щодо протиправності бездіяльності, дій чи рішень державного виконавця з виконання поданого ним виконавчого документа, колегія суддів доходить висновку про помилкове обрання заявником способу захисту порушених прав та інтересів під час виконання судового рішення та відсутність підстав для задоволення поданої заяви. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2ст.6 КАС Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, аст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. З огляду на наведене, оскільки висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають обставинам справи та нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає зміні в мотивувальній частині. Керуючись ст.ст. 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року змінити в частині мотивів відмови у встановленні судового контролю за виконанням рішення в справі № 140/17616/20. В решті ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення в справі № 140/17616/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 19 березня 2021 року.