Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/5880/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5880/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 25 жовтня 2018 року о/р №835006/1 "Про пенсійне забезпечення" щодо відмови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2015 року та сплатити заборгованість; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 через підприємство поштового зв`язку №01001 Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" за місцем реєстрації ОСОБА_1 ; - допустити негайне виконання рішення в частині виплати ОСОБА_1 пенсії в межах суми стягнення за один місяць; встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві подати звіт про виконання судового рішення; стягнути судовий збір. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 25 жовтня 2018 року о/р №835006/1 "Про пенсійне забезпечення". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву позивача від 23 жовтня 2018 року про поновлення виплати пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних, а також щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення позивача, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про відновлення виплати пенсії жодним чином не відновлює порушених прав позивача, оскільки не призведе до виплати належних йому пенсійних виплат. Крім того, із вказаним рішенням суду, в частині задоволення позовних вимог не погодився відповідача, у зв`язку із чим Головним управлінням ПФУ у м. Києві також подано апеляційну скаргу, в якій вій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив зареєстрований 22.02.2021 р. за вх. № 7363, у якому позивач наголошує, що в апеляційній скарзі відповідач не наводить жодних підстав та доводів для спростування висновків та позиції суду. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу позивача до суду не подано. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року у справі №757/48006/15-к накладено арешт на майно позивача, а саме пенсію (грошові виплати) зараховані на особовий рахунок позивача в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва, заборонивши видаткові операції. Також, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2016 року накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках, відкритих в Публічному акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України" на ім`я ОСОБА_1 та заборонено здійснювати видаткові операції. Розпорядженням відповідача від 28 грудня 2015 року припинено виплату пенсії згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року у справі №757/48006/15-к. Постановою Апеляційного суду міста Києва від 11 лютого 2016 року скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року у справі №757/48006/15-к. Постановою Подільського районного суду міста Києва від 22 липня 2016 року у справі №758/8247/16-а позов ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві задоволено частково, визнано протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві вирішити питання щодо поновлення пенсії позивача по суті. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у названій вище справі постанову Подільського районного суду міста Києва від 22 липня 2016 року скасовано та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 25 травня 2016 року з приводу поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. За результатом розгляду заяви представника позивача від 25 травня 2016 року рішенням відповідача від 17 жовтня 2016 року відмовлено у поновленні виплати пенсії у зв`язку з порушенням вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та постанови Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 "Про затвердження змін до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 23 жовтня 2018 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про поновлення виплати пенсії. Листом від 17 грудня 2018 року №135575/02 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві надіслало представнику позивача копію рішення від 25 жовтня 2018 року №835006/1 "Про пенсійне забезпечення", яким відмовлено у поновленні виплати пенсії з огляду на те, що документи до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві подано представником за нотаріально посвідченою довіреністю, а не позивачем особисто або його законним представником. Вважаючи таке рішення протиправним, представник позивача звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV). Нормами частини 3 статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування. Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону. Відповідно до частини 1 статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Згідно із частини 1 статті 49 Закону №1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом. Відповідно до частини 2 статті 49 Закону №1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Згідно частини 1 статті 44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. На виконання положень Закону №1058-IV постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1), відповідно до пункту 1.1 якого, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). У разі якщо особа, якій призначається пенсія, не досягла повноліття або є недієздатною, заява подається батьками, усиновителями, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками за місцем їх проживання (реєстрації), представниками закладів (органів опіки і піклування), які виконують функції опікунів і піклувальників (далі - законні представники) за місцезнаходженням таких закладів (органів). Згідно з пунктом 1.2 Порядку №22-1, заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника. Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії (пункт 1.5 Порядку №22-1). Питання представництва врегульовано главою 17 розділом ІV книги першої Цивільного кодексу України. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частини 1, 3 статті 237 Цивільного кодексу України). Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (частина 1 статті 244 Цивільного кодексу України). Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, оскаржуваним рішенням від 25 жовтня 2018 року о/р №835006/1 "Про пенсійне забезпечення" відмовлено у поновленні виплати пенсії позивача з огляду на те, що документи до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві подано представником за нотаріально посвідченою довіреністю, а не позивачем особисто або його законним представником. Натомість, право особи звертатись до органів Пенсійного фонду через свого представника, повноваження якого підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю прямо передбачено положеннями частини 1 статті 44 Закону №1058-IV, які наведено вище. З огляду на викладене колегія суддів у повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного рішення від 25 жовтня 2018 року о/р №835006/1 та відповідно наявності підстав для скасування такого. При цьому, доводи Головного управління ПФУ у м. Києві жодним чином не спростовуються висновки суду першої інстанції та не наводять обставин, що могли б свідчити про правомірність оскаржуваного рішення. Поряд із цим, на переконання колегії судді також не підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги позивача. Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у поновленні позивачу виплати пенсії, відповідачем питання правомірності її зупинення досліджено не було, підставою для відмови слугували виключно формальні зауваження щодо форми самої заяви про відновлення виплат. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо протиправності таких дій та фактично не вирішення по суті питання щодо можливості поновлення позивачу пенсійних виплат, що власне є підставою для скасування такого рішення. Поряд із цим, суд не праві перебирати на себе повноваження органів пенсійного фонду щодо зупинення та/або відновлення виплати пенсії, а може лише перевірити правильність винесення такого. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку належним та допустимим способом захисту порушених прав позивача є саме зобов`язання Головного управління ПФУ у м. Києві повторно розглянути звернення позивача від 23 жовтня 2018 року про поновлення виплати пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі. Відтак, доводи апеляційних скарг не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А.Б. Парінов (Повний текст постанови складено 18.03.2021 року)