Постанова 4855 № 320/7750/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7750/20 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Федотова І.В., Коротких А.Ю. за участю секретаря Ковтун К.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанову від 11 серпня 2020 року №210197 про застосування адміністративно-господарського штрафу. Київський окружний адміністративний суду своїм рішенням від 21 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовив. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що його не було проінформовано належним чином про розгляд його справи щодо порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що позбавило його можливості права бути присутнім під час розгляду справи, надати відповідні докази, висловити заперечення тощо. Крім того апелянт зазначив, що судом було поверхнево досліджено матеріли справи, а також проігноровано надані позивачем докази. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим. У свою чергу позивач надіслав до суду відповідь на відзив. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Одеській області було зупинено транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Вказаний автомобіль належить позивачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 було встановлено, що навантаження на здвоєну вісь склало 18,59 т при нормативно допустимому - 16 т. Контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю №038295 від 11.06.2020 та складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 041156 від 11.06.2020. Повідомленням від 06.08.2020 № 5044 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 11.08.2020. 11.08.2020 заступником начальника Київського міжрегіонального управління Укртраснбезпеки було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу та накладено на позивача штраф у розмірі 17000 грн. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Абзацом 2 частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац п`ятнадцятий частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»). Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - Положення). Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення). Згідно пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Пунктом 3 Правил № 30 передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879). Пунктом 2 Порядку № 879 передбачено, що вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов. Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль (пункт 15 Порядку № 879). У п. 18 Порядку № 879 зазначено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. Також за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (пункт 20 Порядку № 879). В даному випадку, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідачем в межах повноважень та з дотриманням процесуальної процедури було проведено документальний габаритно-ваговий контроль. Під час вказаного контролю відповідачем встановлено факт перевезення, за яким осьове навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу становила 18,59 т при нормативно допустимому - 16 т. Вказані обставини підтверджуються талоном зважування від 11.06.2020, час зважування 15:29. При цьому, водій транспортного засобу, який належить позивачу на праві власності, не мав дозволу, який дає право на рух автодорогами України, виданого уповноваженим компетентним органом. На підставі здійснення габаритно-вагового контролю складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 224079, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 041156, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 038295, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та видано чек зважування. За результатами розгляду справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, на підставі досліджених документів, постановою від 11 серпня 2020 року №210197 на позивача накладено штраф в сумі 17000 грн. за правопорушення, передбачене абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Таким чином, матеріалами справи підтверджено дотримання з боку відповідача процедури здійснення контролю, а також порядку прийняття оскаржуваного рішення про накладення штрафу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним оскаржуваного в даній справі рішення (постанови). Доводи апелянта про те, що ним здійснювалось перевезення дрібного товару у ящиках, який не повністю заповнював напівпричіп та міг переміститися під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, не свідчать про дотримання останнім допустимого осьового навантаження передбаченого законодавством про автомобільний транспорт. Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси до 40 т, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами. Наявна ж у позивача товарно-транспортна накладна не є належним доказом, який підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться. Щодо доводів апелянта про відсутність відомостей щодо справності вимірювального обладнання, яким могло бути проведено перевірку габаритно-вагового контролю, колегія суддів зазначає наступне. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно-вагового контролю та надаються всім водіям для ознайомлення. У матеріалах справи наявна копія Свідоцтва про повірку законодавчо регулятивного засобу вимірювальної техніки №П33874705820 видане 27.04.2020. У вказаному свідоцтві зазначено, що прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів при русі та вимірювання навантаження вісі відповідають вимогам ДСТУ. Вказане свідоцтво чинне до 22.04.2021. Вказані обставини свідчать про те, що зважування транспортного засобу здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки про що свідчить Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки відповідно до п. 11 Порядку

879. Доводи апелянта про відсутність на момент проведення контролю в даній справі Методики зважування транспортних засобів з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл ваги на осі транспортного засобу у русі, як підставу для визнання неправомірною оскаржуваної в даній справі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. ст. 4, 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги», визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач. Колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно складено відповідні акти за наслідками проведеного контролю та, як наслідок, оскаржуване рішення про накладення штрафу, яке ґрунтувалося на даних вищевказаних актів. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду у справі № 820/1420/17. Доводи апелянта про те, що його не було вчасно повідомлено про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне. Як свідчать матеріали справи відповідачем було направлено на адресу позивача повідомлення від 28.07.2020 № 55507/18/24-20 в якому зазначалось, що розгляд справи про порушення вимог законодавства відбудеться 11 серпня 2020 року з 09:30 до 16:00 год. Згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» повідомлення направлено на адресу позивача 06.08.2020, 08.08.2020 повідомлення надійшло на сортувальний центр. Суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 08.08.2020, проте вказаним правом не скористався. Відповідно до вимог статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 Щодо інших доводів апелянта суд зазначає, що вони спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: І.В. Федотов А.Ю. Коротких