Постанова 4854 № 400/3435/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 березня 2021 р.м. ОдесаСправа № 400/3435/20 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Миколаїв; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 27.11.2020 року; Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Димерлія О.О. Танасогло Т.М. За участю: секретаря Черкасової Є.А. представника апелянта Радчич О.А. представника позивача Голубенко Д.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 11.08.2020 року № 00004670508, №00004680508. В обґрунтування позову зазначено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на додану вартість є необґрунтованими і безпідставними. Позивачем під час перевірки у повній мірі підтверджено реальність господарських операцій з підприємством-постачальником товару належним чином оформленими документами первинного та бухгалтерського обліку. З огляду на те, що під час перевірки відповідачем не надано належної оцінки специфіки господарської діяльності позивача, необґрунтовано не враховано первинні, бухгалтерські і розрахункові документи, а висновки перевірки ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо неможливості виконання контрагентом цих операцій та їх нереальності, визначення зобов`язань відбулось не у відповідності до норм податкового законодавства, що є безумовною підставою для задоволення адміністративного позову та скасування рішень суб`єкта владних повноважень. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 11.08.2020 року №00004670508, №00004680508. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до абз. 3 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, для покупця таких товарів/послуг є достатньою підставою для нарахування сум податку, що належать до податкового кредиту. З огляду на те, що на підтвердження реальності угоди, укладеної з контрагентом, позивач надав належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, ці операції використано в господарській діяльності підприємства, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій платника податку, а визначення зобов`язань згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень відбулось необґрунтовано та не у відповідності до чинного законодавства. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що відповідно до наданих до перевірки первинних документів, аналізу даних податкової звітності позивача, відомостей комп`ютерних автоматизованих систем, а також аналізу податкової звітності контрагента, контролюючим органом встановлено, що підприємство-постачальник не є виробником придбаного позивачем товару та не відображав у звітності придбання аналогічного товару. Водночас, усі операції, які були предметом дослідження під час перевірки, не підтверджуються транспортними документами, з яких можливо встановити місце постачання товару, порядок його постачання, а також технічними паспортами та сертифікатами якостями, наявністю права у контрагента здійснювати роботи підвищеної небезпечності. Наведені обставини у сукупності свідчать про правильність висновків акту перевірки, необґрунтованість адміністративного позову та те, що у суду першої інстанції не виникли підстави для скасування податкових повідомлень-рішень відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, у період з 30.06.2020 року по 13.07.2020 року Головним управлінням ДПС у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ», за результатом якої складено акт від 20.07.2020 року №333/14-29-05-08/31096185. Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2020 на суму ПДВ 82 143 грн., завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за квітень на суму ПДВ 566 013 грн. На підставі виявлених порушень відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.08.2020 року №00004670508, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 81 143 грн. та за штрафними (фінансовими) у сумі 41 071,5 грн.; №00004680508, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення за квітень 2020 у сумі 566 013 грн. Згідно акту перевірки, підставою для висновків контролюючого органу про заниження об`єкту оподаткування податком на додану вартість та завищення податкового кредиту стало не підтвердження господарських операцій з ТОВ «СВЄТСТРОЙ» з постачання товару товарно-транспортними документами, технічними паспортами та сертифікатами якості товару, у звязку із чим не прослідковується фактичне одержання позивачем товару, придатність товару до використання у межах господарської діяльності. У тому числі, контролюючим органом зазначено, що аналіз баз даних та інтернет ресурсів підтверджує відсутність у контрагента технічної можливості, дозволів на здійснення діяльності підвищеної небезпеки та унеможливлює встановити законне джерело походження товару, документально оформленного на адресу позивача. За наведених обставин у сукупності контролюючий орган дійшов висновку про те, що операції позивача із вказаним контрагентом направлені на штучне формування податкового кредиту, документальне оформлення безтоварних (нереальних) операцій по ланцюгу постачання з метою введення в обіг (легалізації) товарів невідомого походження. Встановив проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, посилаючись на їх неправомірність та необґрунтованість, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішень суб`єкта владних повноважен. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. За правилами п. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно приписів п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. За правилами п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Згідно із п. 200.7 вказаної статті Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності базуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. За правилами ч. 5 вказаної статті Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що податковий кредит з податку на додану вартість має бути підтверджений фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника. Отже, проведення будь-якої господарської операції підприємства має бути зафіксоване у порядку, встановленому правилами податкового та бухгалтерського законодавства, підтверджуватись первинними і розрахунковими документами, на підставі яких відбувається ведення бухгалтерського обліку платника. Таким чином, на переконання апеляційного суду, визначальним для визначення наявності податкових наслідків за результатом вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин із даними первинних документів, які можуть підтверджувати реальність господарських операцій. Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено під час документальної перевірки, 21.04.2020 року між ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» та ТОВ «СВЄТСТРОЙ» укадено Договір поставки, за яким ТОВ «СВЄТСТРОЙ» передає у власність ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» товар, зазначений в асортименті, кількості та ціні згідно рахунків та видаткових накладних, а ТОВ «МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених даним Договором. Відповідно до п. 2.1 Договору ціна товару кожного найменування зазначається у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною Договору. Згідно із п.п. 3.1, 3.2 Договору платежі за цим Договором здійснюються в національній валюті гривні. Розрахунки за Товар здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «СВЄТСТРОЙ» протягом 10-ти банківських днів з моменту поставки Товару. Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору поставка товару здійснюється на умовах FCA згідно з Правилами «Інкотермс-2010». Умови поставки можуть бути змінені за згодою сторін. ТОВ «СВЄТСТРОЙ» несе відповідальність за якість поставленного ним товару і гарантує його якість в цілому, включаючи складові частини та комплектуючі. Пунктом 9.2 визначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 року, в частині виконання зобов`язань сторонами до повного його виконання. На виконання умов вказаного Договору ТОВ «СВЄТСТРОЙ» виставлено позивачу рахунок від 27.04.2020 року №18 про оплату товару Блок Двигуна 12VFE. Вказаний рахунок оплачений позивачем згідно платіжного доручення від 05.05.2020 року. Фактичне постачання товару та його одержання позивач підтвердив видатковими накладними від 27.04.2020 року №178, від 28.04.2020 року №179, реєстром довіреностей про відповідальних осіб на одержання товару, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281, інвентаризаційним описом за вереснь 2020 року №1 та актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей на підприємстві від 30.09.2020 року. В межах цих операцій ТОВ «СВЄТСТРОЙ» виписало податкові накладні від 27.04.2020 року №178, від 28.04.2020 року №179, суми ПДВ по яким позивачем включено у складі податкового кредиту відповідного періоду. Перевіривши вказані обставини та матеріали, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що операції з контрагентом позивач підтвердив документами, обумовленими умовами договору та за якими вбачається зміст операцій, вид товару, що постачається, його вартість, оплата, відповідальну особу на одержання товару, учасників цих операції та ідентифікацію їх даних. За вказаними первинними матеріалами з урахуванням положень Договору можливо встановити місце постачання товару та узгодженість умов постачання безпосередньо на адресу позивача. Наведені матеріали у повній мірі були представлені контролюючому органу під час перевірки, чим спростовуються доводи контролюючого органу про не підтвердження операцій із контрагентом у повному об`ємі та про їх недостатність. У тому числі, апеляційний суд враховує, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише передбачають права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортні накладні, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Сертифікат якості та технічний паспорт на товар не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, не містять відомостей про господарську операцію. Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що вказані первинні документи містять відомості про підстави їх складання, підписи уповноважених осіб, необхідні реквізити, що дозволяють встановити їх оформлення на виконання господарських операцій, визначених у змісті цих операцій. Таким чином, з огляду на норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, та характер спірних господарських операцій, позивач зобов`язаний був сформувати податковий кредит, відповідно, виконати податковий обов`язок з декларування податку на додану вартість, що в свою чергу здійснено позивачем у повному обсязі. Всі зобов`язання, а також стан розрахунків позивача за цими операціями належним чином відображено позивачем у своєму податковому та бухгалтерському обліку, що в тому числі, не заперечується відповідачем. Зазначені обставини свідчать про те, що висновки контролюючого органу про не підтвердження операцій за цими документами є оціночними, не спрямовані на виявлення фактичного допущення порушень у сфері оподаткування податком на додану вартість. На момент виконання операцій контрагент позивача є діючим суб`єктом господарювання, платником податку на додану вартість. Крім того, реальність операції з придбання товару у контрагента-постачальника додатково підтверджується використанням результатів цієї операції для цілей господарської діяльності позивача. Правовідносини у сфері господарської діяльності контрагента самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару /робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. При цьому, такий висновок контролюючого органу не ґрунтується дослідженні первинних документів відповідного суб`єкта господарювання, а виключно на підставі даних, що містяться в електронних базах органів податкової служби. Водночас, важливою є необхідність вивчення специфіки діяльності підприємства та безпосередньо змісту операцій контрагента, що контролюючим органом не здійснено. Фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту, що спростовує висновок відповідача про виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства. Враховуючи викладене, з огляду на підтвердження правомірності дій позивача під час визначення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість, недоведеність відповідачем обґрунтованості своїх висновків про допущення позивачем порушень у податковій сфері, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність безумовних обставин для задоволення адміністративного позову та скасування рішень суб`єкта владних повноважень. З огляду на те, що висновки суду про наявність підстав для задоволення позову відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено та підписано 19.03.2021 року. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: О.О. Димерлій Т.М. Танасогло