Постанова 4851 № 440/5065/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2021 р. Справа № 440/5065/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Присяжнюк О.В. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2020, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, по справі № 440/5065/20 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області , Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС Укрїани по Полтавській області "Сектор із соціально-гуманітарних питань" за участю третьої особи Міністерство внутрішніх справ України Департамент забезпечення діяльності апарату про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі Ліквідаційна комісія МВС України в Полтавській області, перший відповідач), Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області» сектор із соціально-гуманітарних питань" (далі ДУ «ТМО МВС України по Полтавській області», другий відповідач), третя особа: Міністерство внутрішніх справ України Департамент забезпечення діяльності апарату (далі МВС України, третя особа), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 24.02.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ГУ-10303885; - визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області» сектору із соціально-гуманітарних питань" щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 24.02.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ГУ-10303885; - визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам викладеним у зверненні ОСОБА_1 від 24.02.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ГУ-10303885; - визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області» сектору із соціально-гуманітарних питань щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам викладеним у зверненні ОСОБА_1 від 24.02.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ГУ-10303885; - зобов`язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 24.02.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ГУ-10303885 та вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом; - зобов`язати Державну установу "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області» сектор із соціально-гуманітарних питань повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 24.02.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ГУ-10303885 та вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом; - зобов`язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області надати ОСОБА_1 статус «Ветерана органів внутрішніх справ», посвідчення і нагрудний знак; - зобов`язати Державну установу "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області» сектор із соціально-гуманітарних питань надати ОСОБА_1 статус «Ветерана органів внутрішніх справ», посвідчення і нагрудний знак. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 24.02.2020 року через Урядовий контактний центр подав звернення реєстраційний номер ГУ-10303885 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про вжиття заходів щодо надання йому статусу "Ветерана органів внутрішніх справ", посвідчення і нагрудного знаку. Проте, на даний час відповіді не отримав, а тому вважає, що відповідачі допустили протиправну бездіяльність. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м.Полтава, 36014; код ЄДРПОУ 08592276), Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області сектор із соціально-гуманітарних питань" (вул. С.Петлюри, 64, м. Полтава, 36039; код ЄДРПОУ 08733966), третя особа: Міністерство внутрішніх справ України Департамент забезпечення діяльності апарату (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 00032684) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 24.02.2020 року реєстраційний номер ГУ-10303885. Зобов`язано Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області розглянути звернення ОСОБА_1 від 24.02.2020 року реєстраційний номер ГУ-10303885 відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян". У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 по справі №440/5065/20 скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, прийняти рішення з урахуванням наданої позивачем практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції про права осіб з інвалідністю, Декларації про права інвалідів та захистити порушені права ОСОБА_1 на Національному рівні. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідачами в порушення вимог, зокрема, ст.ст. 19-20 Закону України «Про звернення громадян» та затвердженого Указом Президента України від 07.02.2008 №109/2008 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» порядку та алгоритму дій при розгляді звернень громадян, не надано відповіді на його звернення, направлене 24.02.2020 через Урядовий контактний центр, з приводу вжиття останніми заходів реагування в межах повноважень, направлених на надання позивачу статусу «Ветерана органів внутрішніх справ», посвідчення і нагрудного знаку. Вказує, що на його звернення відповідь було надано лише третьою особо МВС України, в якій було зазначено, що відповідно до вимог ч.3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення позивача було направлено до відповідачів. Також зазначає, що є пенсіонером МВС України за вислугою років, та, посилаючись на приписи ст.ст. 1, 12, 17, 18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вказує, що з урахуванням вислуги років, до якої слід враховувати період навчання та наявність у позивача статусу інваліда 2-ої групи, в силу положень Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» має право на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ. Однак, як вказує апелянт, вищевказаних обставин судом першої інстанції не було взято до уваги, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свобод (далі Конвенція). Вважає, що, не надавши на звернення позивача відповідей, відповідачі порушили принципи захисту обґрунтованих сподівань позивача, юридичної визначеності та відповідальності за свої дії, не врахувавши при цьому рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2002 від 20.03.2002, № 6-рп/2002 від 09.07.2007 згідно з якими позивач, згідно з положеннями ст. 17 Конституції України, відноситься до категорії осіб, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, як особа, яка перебувала на службі у правоохоронних органах та має право на пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для цієї категорії громадян, обсяг яких не може бути звужено. Враховуючи вищевикладене, посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997, в якому зазначено, що ст. 55 Конституції України зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист, вказує, що суд першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення не взяв до уваги всіх вищевикладених позивачем обставин, та виніс рішення, яке суперечить приписам ст.ст. 6, 13 Конвенції, що свідчить про відсутність ефективного захисту в національному праві прав апелянта. Другий відповідач, в надісланому до суду письмовому відзиві, просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Стверджує, що ДУ «ТМО МВС України по Полтавській області» не було допущено жодних порушень вимог чинного законодавства під час розгляду звернення ОСОБА_1 від 24.02.2020, оскільки, як встановив суд першої інстанції, досліджуючи матеріали справи, за результатами розгляду звернення позивача йому була надана відповідь по суті, в порядку та строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян». Також зазначив, що прийняття рішення про надання статусу ветерана органів внутрішніх справ, видача відповідних посвідчення і нагрудного знака не входить до повноважень другого відповідача. Відповідно до наказу МВС України № 206 від 02.03.2020 «Про внесення змін до Положення про Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області» остання здійснює лише прийом від колишніх працівників органів внутрішніх справ, зокрема, документів для отримання відповідного статусу. Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ДУ «ТМО МВС України по Полтавській області» щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 , невжиття відповідних заходів реагування, повторного розгляду його звернення та надання позивачу статусу ветерана органів внутрішніх справ є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Перший відповідач та третя особа правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 24.02.2020 року ОСОБА_1 через Урядовий контактний центр подав звернення, реєстраційний номер ГУ-10303885, до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про вжиття заходів щодо надання йому статусу "Ветерана органів внутрішніх справ", видачі посвідчення і нагрудного знаку. Листом Департаменту забезпечення діяльності апарату МВС України від 02.03.2020 року № Г-2709/09 ОСОБА_1 повідомлено про направлення його звернення за належністю до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області та Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області. Листом від 10.03.2020 року № 33/37-422 Державна установа "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області повідомила ОСОБА_1 , що згідно розрахунку вислуги років на пенсію, складеного 29.09.2011 року УКЗ УМВС України в Полтавській області, його звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 64 "ж" Положення про проходження служби у запас за власним бажанням наказом УМВС в Полтавській області № 299 о/с від 29.09.2011 року. Вислуга років складає: у календарному обчисленні - 12 років 06 місяців 24 дні; у пільговому обчисленні - 20 років 08 місяців 25,5 днів; період навчання - 02 роки 04 місяці 27,5 днів. Також заявнику роз`яснено, що при визначенні права на отримання статусу "Ветеран органів внутрішніх справ" періоди навчання у цивільних навчальних закладах до вислуги років не зараховується. Розрахунок вислуги років складається для визначення права на пенсію, а не для видачі посвідчення і нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ", а тому заявник не підпадає під категорію осіб, які визнаються ветеранами органів внутрішніх справ. Посилаючись на неналежний розгляд відповідачами його звернення від 24.02.2020, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 24.02.2020 року реєстраційний номер ГУ-10303885 суд першої інстанції, пославшись на приписи статті 7 Закону № 393/96, відхилив аргументи представника Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо відсутності повноважень на розгляд звернення позивача від 24.02.2020 року, та зазначив, що з огляду на ненадання доказів належного розгляду Ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області звернення позивача від 24.02.2020 року наявні підстави для зобов`язання Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області розглянути звернення ОСОБА_1 від 24.02.2020 року реєстраційний номер ГУ-10303885 відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" Відмовляючи в задоволенні інщої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами розгляду звернення позивача Державною установою "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області, якій, в тому числі, було направлено вказане звернення, надана відповідь по суті звернення в порядку та строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян», що підтверджується наявним в матеріалах справи листом Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області від 10 березня 2020 року № 33/37-422. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96 (далі - Закон № 393/96). Частиною 1 статті 1 Закону № 393/96 визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. За змістом статті 3 Закону № 393/96 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Статтею 4 Закону № 393/96 передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Згідно із положеннями статті 5 Закону № 393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Матеріалами справи підтверджено, що звернення ОСОБА_1 від 24.02.2020 року відповідало вимогам статті 5 Закону №393/96, а тому підлягало розгляду відповідачами у встановлені законом строки та порядку з наданням оцінки усім вимогам та аргументам заявника. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (частина 3 статті 7 Закону № 393/96) . Частиною 1 статті 15 Закону № 393/96 визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Статтею 18 Закону № 393/96 передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень. Згідно із статтею 19 Закону № 393/96 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 393/96 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Аналізуючи наведені норми Закону № 393/96 колегія суддів зазначає, що звернення, яке відповідає вимогам Закону №393/96 повинно бути прийнято, всебічно та повно розглянуто у встановлені законом строки, та за наявності для того підстав, суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого входить вирішення спірного питання, повинен вжити усіх передбачених законом заходів для поновлення порушеного права особи та усунення причин та умов, які сприяли порушенням. В порушення зазначених норм, відповідачами було здійснено неналежний розгляд звернення позивача, що полягав, зокрема, у порушенні строків розгляду звернення другим відповідачем та ненадання відповіді на звернення першим відповідачем. Так, матеріалами справи підтверджено, що 24.02.2020 року ОСОБА_1 через Урядовий контактний центр подав звернення реєстраційний номер ГУ-10303885 до голови Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про вжиття заходів щодо надання йому статусу "Ветерана органів внутрішніх справ", посвідчення і нагрудного знаку. Листом Департаменту забезпечення діяльності апарату МВС України № Г-2709/09 від 02.03.2020 ОСОБА_1 повідомлено, що, у зв`язку з тим, що викладені у зверненні питання відносяться до компетенції ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області та ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області, на підставі ч.3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» дане звернення надсилається за належністю для розгляду та інформування заявника в установлений законом строк. Так, позивач, не заперечуючи факт отримання вказаного листа від третьої особи, правомірно очікував надання відповіді на його звернення Ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області та ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області. Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що вищевказаний лист Департаменту забезпечення діяльності апарату МВС України № Г-2709/09 від 02.03.2020 надійшов до ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області 06.03.2020, що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції останньої на наявній в матеріалах справи копії даного листа. Також в матеріалах справи міститься копія листа Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області від 10 березня 2020 року № 33/37-422, в якому другим відповідачем розглянуто звернення ОСОБА_1 та надано відповідь по суті порушених питань, а саме, з посиланням на приписи Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», враховуючи розрахунок вислуги років позивача, повідомлено, що ОСОБА_1 не підпадає під категорію осіб, які визнаються ветеранами органів внутрішніх справ. Також роз`яснено умови надання статусу «Ветерана праці». Тобто, з наведеного вбачається, що другим відповідачем, у строки, визначені частиною 1 статті 20 Закону № 393/96, розглянуто звернення позивача по суті порушених ним питань. Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази направлення вказаної відповіді безпосередньо позивачу та відповідно докази отримання останнім такої відповіді. Наданою другим відповідачем до суду першої інстанції разом з відзивом на позов копією реєстру № 29 на відправлення, що направляється через Відділ урядового фельд`єгерського зв`язку Держспецзв`язку в м. Полтаві про направлення ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області» поштової кореспонденції підтверджується лише направлення другим відповідачем до Департаменту забезпечення діяльності апарату МВС України листа № 33/37-423, копія якого міститься в матеріалах справи, та в якій другий відповідач повідомляє, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 надана відповідь автору звернення. Однак, ані до суду першої, ані апеляційної інстанції доказів направлення безпосередньо позивачу відповіді Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області від 10 березня 2020 року № 33/37-422 не надано. При цьому слід зауважити, що в позовній заяві позивач звертав увагу суду, що станом на час звернення до суду з позовом, відповіді на його звернення, зокрема, від Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області, він так і не отримав. Однак, суд першої інстанції встановивши факт розгляду другим відповідачем звернення позивача, не дослідив обставин щодо повідомлення останнього про результати розгляду такого звернення. Отже, з наведеного слідує, що ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області» розглянувши у встановлений законом строк звернення позивача, в порушення вимог ст.ст. 15, 19 Закону № 393/96, відповідно до яких органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані, зокрема, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань), письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення, не довівши до відома позивача результати розгляду його звернення, шляхом письмового повідомлення останнього, порушила, передбачене ст. 18 Закону № 393/96 право позивача одержати письмову відповідь про результати розгляду його звернення. З огляду на викладене, враховуючи, що ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області» хоча і було розглянуто звернення позивача, однак, як встановлено вище, не було доведено до відома останнього про результати його розгляду шляхом направлення письмової відповіді, колегія суддів приходить до висновку про неналежність розгляду другим відповідачем звернення ОСОБА_1 від 24.02.2020 реєстраційний номер ГУ-10303885, що зумовлює задоволення вимог в цій частині. З приводу позовних вимог в частині належного розгляду звернення позивача Ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, колегія суддів зазначає наступне. Так, з матеріалів справи вбачається, що першим відповідачем до суду першої інстанції подано відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування неможливості розгляду звернення позивача, посилаючись на п. 18 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074, вказує, що з 07.11.2015 УМВС України в Полтавській області перебуває у стані припинення і не здійснює жодних публічно-владних управлінських функцій, лише функції щодо забезпечення здійснення заходів, пов`язаних з реорганізацією або ліквідацією. Таким чином, у Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області відсутні повноваження для прийняття рішень щодо надання позивачу статусу ветерана органів внутрішніх справ. Разом з цим колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч.3 статті 7 Закону № 393/96 якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. Отже, перший відповідач отримавши звернення ОСОБА_1 , не маючи відповідних повноважень щодо його розгляду, відповідно до вказаної норми, зобов`язаний був у встановлений законом термін переслати таке звернення за належністю відповідному органу, про що повідомити позивача. Однак, вказаних дій перший відповідач не вчинив, що призвело до порушення права позивача на одержання письмової відповіді про результати розгляду його звернення, яке гарантоване наведеними вище приписами ст. 18 Закону № 393/96, що в свою чергу свідчить про неналежний розгляд Ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області звернення ОСОБА_1 . Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області» сектору із соціально-гуманітарних питань" щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 24.02.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ГУ-10303885 та зобов`язання Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області» сектор із соціально-гуманітарних питань повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 24.02.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ГУ-10303885. Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області» сектору із соціально-гуманітарних питань щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним у зверненні ОСОБА_1 від 24.02.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ГУ-10303885, зобов`язання Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області» сектор із соціально-гуманітарних питань вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом та надати ОСОБА_1 статус «Ветерана органів внутрішніх справ», посвідчення і нагрудний знак, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на таке. Аналізуючи наведені вище норми Закону № 393/96 колегія суддів зазначає, що відповідачі за результатами розгляду звернення позивача зобов`язані прийняти рішення або про задоволення відповідного звернення позивача або відмову у задоволенні, з викладенням мотивів, з яких вони виходить при цьому. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У справі, що переглядається, повноваження відповідачів щодо задоволення скарги позивача чи наданні мотивованої відмови у її задоволенні, регламентовано Законом № 393/96. Умови, за яких орган відмовляє у наданні відповіді на письмовий запит, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен задовольнити відповідний запит заявника. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - задовольнити відповідне звернення або відмовити у його задоволенні. Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для отримання позитивної відповіді на порушене у його зверненні питання. Колегія суддів зауважує, що зобов`язання судом відповідачів надати позитивну відповідь щодо надання ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ з наданням відповідного посвідчення та нагрудного знаку, може мати місце лише у випадку, якщо встановлено відсутність підстав для відмови у наданні такого статусу. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності вказаних підстав, у випадку, якщо відповідачі цього не здійснили, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Прийняття судом рішення про зобов`язання відповідачів надати відповідь та вжити відповідних заходів реагування, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у задоволенні його звернення, в даному випадку, є необґрунтованим та може призвести до вчинення відповідачами відповідних дій з порушенням закону. З огляду на викладене, враховуючи, що в ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції встановлено, що звернення від 24.02.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ГУ-10303885 належним чином не розглянуто, та те, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам викладеним у його зверненні від 24.02.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ГУ-10303885, зобов`язання останніх вжити заходи реагування та надати позивачу статус «Ветерана органів внутрішніх справ», посвідчення і нагрудний знак, є похідними та нерозривно пов`язані з фактом розгляду по суті звернення ОСОБА_1 від 24.02.2020, колегія суддів приходить до висновку, що такі вимоги є передчасними, а їх задоволення не призведе до відновлення порушеного права позивача. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення. Беручи до уваги вищенаведене, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 по справі № 440/5065/20 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 24.02.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ГУ-10303885 та зобов`язання Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 24.02.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ГУ-10303885, з прийняттям постанови про задоволення позову в цій частині. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 по справі № 440/5065/20 - скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" Сектор із соціально-гуманітарних питань щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 24.02.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ГУ-10303885 та зобов`язання Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" Сектор із соціально-гуманітарних питань повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 24.02.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ГУ-10303885. Прийняти в цій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області» сектор із соціально-гуманітарних питань", третя особа: Міністерство внутрішніх справ України Департамент забезпечення діяльності апарату про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області» Сектор із соціально-гуманітарних питань" щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 24.02.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ГУ-10303885. Зобов`язати Державну установу "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області» Сектор із соціально-гуманітарних питань повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 24.02.2020 поданого через Урядовий контактний центр реєстраційний номер № ГУ-10303885. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 по справі № 440/5065/20 в частині відмови в задоволенні позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді О.В. Присяжнюк С.П. Жигилій