Постанова Київський апеляційний суд № 761/39312/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження №33/824/1577/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 березня 2021 року місто Київ справа № 761/39312/20 Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В., за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Шевченка Олександра Борисовича, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника -адвоката Шевченка Олександра Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , за ч.1 ст.130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 454 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник -адвокат Шевченко О.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 рокускасувати, а провадження по справі закрити, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що протокол серії ДПР18 №030899 від 10 листопада 2020 року фактично є незаконним, так як його зміст не відповідає вимогам КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні пра­вопорушення в органах поліції. Вказував, що на момент розгляду справи про вчинення ОСОБА_1 адміністратив­ного правопорушення, була чинною редакція диспозиції статті 130 КУпАП, в якій відсутній такий суб`єкт як «особа, що керує транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння», тобто юридично, на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови, була відсутня норма матеріального права, яка дозволяла вбачати склад адміністративного правопору­шення в діях ОСОБА_1 , так як вона не керувала річковими, морськими або маломі­рними суднами, тобто не була судноводієм, тобто не була суб`єктом складу зазначеного адмініс­тративного правопорушення. Зазначав, що судом першої інстанції було проігноровано та не надано належної оцінки нелогіч­ним, упередженим та незаконних діям інспектора патрульної поліції ОСОБА_5 . Посилався на те, що з матеріалів справи вбачається, що фактично через декілька хвилин, після отримання по­відомлення про подію, інспектор ОСОБА_5 вже прибув на місце ДТП та поспілкувавшись із ОСОБА_1 інспектор ОСОБА_5 будучи впевне­ним (за його особистим переконанням) в тому, що в ОСОБА_1 є ознаки перебування у стані алкогольного сп`яніння, діючи всупереч Інструкції, не відомо з яких підс­тав, маючи (з його ж слів) всі підстави для проведення огляду ОСОБА_1 цього не зробив. Однак, при цьому при наданні показів в судовому засіданні 02 лютого 2021 року, інспек­тор ОСОБА_5 зазначив: «Я пропонував пройти освідування, вона була не проти». Ці обставини підтвердили як свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , так і наявний у матеріалах справи відеозапис, на якому зафіксовано що ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, і вона погодилася на його проходження. Вказував на те, що не дивлячись на вищезазначене, діючи всупереч вимог Конституції України, КУпАП, Закону України «Про національну поліцію», Інструкції з оформ­лення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції та Інструкції «Про поря­док виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» інспектор поліції ОСОБА_5 більш ніж через 2 години склав протокол про нібито вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого части­ною 1 статті 130 КУпАП, а саме те, що вона нібито відмовилась від проходження огляду. При цьому інспектор Михайленко В.М. наполягав на тому, що ОСОБА_1 зни­кла з місця ДТП. Зазначав, що суд першої інстанції не з`ясував причини, що стали підставою для того, щоб ОСОБА_1 через дві з половиною години після настання пригоди покинула місце ДТП. Посилався на те, що належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 відмовилась від огляду на стан сп`яніння матеріали справи не містять, а отже, прийняте рішення про винуватість останньої у порушенні пункту 2.5 ПДР України є безпідставним та незаконним. У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її захисник Шевченко О.Б. доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити з вищевказаних підстав. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника Шевченка О.Б., проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №030899, 10 листопада 2020 року о 18.36 год. в місті Києві по вул. Шолуденка, №3, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем «Land Rover», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, нерозбірлива мова). Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовилася в присутності трьох свідків, та з місця пригоди ДТП зникла, чим порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. З свідоцтва про шлюб вбачається, що ОСОБА_1 зареєструвавши шлюб з ОСОБА_11 , змінила прізвище на ОСОБА_1 . Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме: Відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 10 листопада 2021 року серії ДПР18 №030899; письмовими поясненнями свідків: ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 від 10 листопада 2021 року, в яких зазначено, що водій автомобіля «Land Rover», д.н.з. НОМЕР_1 була з ознаками алкогольного сп`яніння. Під час оформлення ДТП остання зникла з місця пригоди; актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 10 листопада 2021 року; рапортами інспектора 3 взводу 2 роти БЗС ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 та поліцейського 3 взводу 2 роти ДПП сержанта поліції Бундур І.; відеозаписом з камери №2М0575. Крім того у судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_14 підтвердили той факт, що вони були присутні під час оформлення ДТП і у водія ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, також вони були присутні при тому, як водію ОСОБА_1 пропонували пройти огляд на стан сп`яніння, на який особа погодилась. Вказані свідки вказали, що під час оформлення матеріалів ДТП ОСОБА_1 зникла з місця ДТП і коли приїхав другий екіпаж поліції з алкотестером «Драгер» - ОСОБА_1 не було. У судовому засіданні апеляційного суду на питання суду: «Де була ОСОБА_1 коли оформлялися матеріали ДТП?», - ОСОБА_1 відповіла, що вона була на іншій стороні дороги та розмовляла по телефону з чоловіком. З відео з камери №2М0575 вбачається, що водій ОСОБА_1 не заперечувала проти проходження медичного огляду з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності трьох свідків. Однак двічі зникала з місця ДТП, спочатку при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП, після якого повернулась, і дурний раз, після того як їй запропонували пройти огляд на стан сп`яніння і після чого не повернулась. Таким чином, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку у присутності трьох свідків підтверджується наведеними вище доказами, оскільки особа безпосередньо не заперечувала проти проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку, проте своїми діями, а саме зникненням з місця ДТП, фактично ухилилась від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, відповідні дії водія унеможливили проходження відповідного огляду на стан сп`яніння. Відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а за змістом п.8 Порядку №1103 від 17 грудня 2008 року у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Сукупність наведених доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та порушення нею п.2.5 Правил дорожнього руху України. З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду. Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не з`ясував причини, що стали підставою для того, щоб ОСОБА_1 через дві з половиною години після виникнення пригоди покинула місце ДТП, а саме, що остання мала погане самопочуття внаслідок отримання нервового зриву та наслідків перенесеної хвороби COVID-19 не спростовує винуватість останньої у порушенні п.2.5 ПДР. При цьому, саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що на момент розгляду справи про вчинення ОСОБА_1 адміністратив­ного правопорушення, була чинною редакція диспозиції статті 130 КУпАП, в якій відсутній такий суб`єкт як «особа, що керує транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння», тобто юридично, на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови, була відсутня норма матеріального права, яка дозволяла вбачати склад адміністративного правопору­шення в діях Штепи (Кіжаєвої) В.В., так як вона не керувала річковими, морськими або маломі­рними суднами, тобто не була судноводієм, тобто не була суб`єктом складу зазначеного адмініс­тративного правопорушення, слід зазначити наступне. Згідно з ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. 22 листопада 2018 року прийнято Закон України №2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», яким внесено зміни до статті 130 КУпАП та доповнено КК України статтею 2861. Вказаний Закон набрав чинності 01 липня 2020 року. Разом з цим, 17 червня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», яким внесено зміни до Закону №2617-VIII, відповідно до яких із Закону №2617-VIII вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1. Вказаний Закон був опублікований 03 липня 2020 року. Отже, на час складання протоколу про адміністративне правопорушення стаття 130 КУпАП знову діяла в попередній редакції, тому ОСОБА_1 є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Будь-яких порушень норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції не встановлено. Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні нею п.2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття справи за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП апеляційним судом не встановлено. Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника - адвоката Шевченка Олександра Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: Борисова О.В.