Постанова Київський апеляційний суд № 754/7618/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 березня 2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 754/7618/18 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4895/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В., за участю секретаря судового засідання - Гребнєва Є.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року, постановлену під головуванням судді Клочко І.В., по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки, - в с т а н о в и в : У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати іпотечний договір № 1603 від 19 січня 2006 року укладеним під впливом обману та визнати його недійсним. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_3 19 січня 2006 року уклад договір кредиту № 1603 з ПАТ «Укрсоцбанк», за умовами якого отримав 250 000,00 грн. під 16 % річних з терміном повернення до 18 січня 2016 року. Для забезпечення повного і своєчасного виконання зобов`язань за договором кредиту позивач уклав з ПАТ «Укрсоцбанк» іпотечний договір № 1603 від 19 січня 2006 року, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , що належить позивачу та ОСОБА_1 на праві спільної власності. Вказував, що при укладенні договору іпотеки позивача та третю особу з самостійними вимогами було введено в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Зокрема відповідачі не повідомили про можливі ризики під час виконання зобов`язань ОСОБА_3 , не ознайомили з умовами договору іпотеки. Сам зміст договору іпотеки суперечить вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (а.с. 2-5). Представник ПАТ «Укрсоцбанк» Костюк Ю.В. подала заперечення проти позову, в яких просила у задоволенні позову відмовити та застосувати строк позовної давності (а.с. 61-65). Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки закрито (а.с. 83-84). Не погодившись з ухвалою районного суду, 31 січня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чертков І.В. подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити цивільну справу для продовження розгляду згідно з територіальною підсудністю (а.с. 91-95). В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_1 не знала та не могла знати про оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі за позовом її сина, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказував, що ОСОБА_1 , як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, мала право заявити самостійні вимоги на боці позивача, але з невідомої причини це право їй не надали. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, проте, були сповіщені на зазначену ними адресу повідомленнями та телефонограмами із забезпеченням фіксації таких повідомлень, про що у справі наявні докази. Представник ОСОБА_1 - адвокат Чертков І.В. направив до суду заяву, в якій просив проводити засідання без участі апелянта та її представника (а.с. 110-116). Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06). Зважаючи на вищезазначене та положення ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав. Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Колегія суддів не погодилась з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки . Предметом спору у справі є визнання недійсним договору іпотеки № 1603 від 19 січня 2006 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як іпотекодавцями. Встановлено, що до закінчення розгляду справи та ухвалення судового рішення по справі позивач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 01 лютого 2019 року, що видане Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції в місті Києві (а.с. 81). Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Згідно з вимогами ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК). За правилами ч. 1 ст. 1219 ЦК не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати іпотечний договір № 1603 від 19 січня 2006 року, укладений між ним та ОСОБА_1 з ПАТ «Укрсоцбанк», недійсним у зв`язку з укладенням його під впливом обману. Зобов`язання, які виникли з іпотечного договору щодо передачі в іпотеку нерухомого майна, яке належить на праві спільної власності позивачу та ОСОБА_1 , не є такими, що нерозривно пов`язані з особою позивача і у зв`язку з цим допускають правонаступництво. Крім того, за змістом ст. 17 Закону України «Про іпотеку» смерть іпотекодавця не є підставою для припинення іпотеки. Слід зазначити, що підставою для заміни сторони у справі, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разісмерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, постановивши ухвалу про закриття провадження у справі у зв`язку зі смертю позивача, не врахував, що дані правовідносини щодо визнання договору іпотеки недійсним допускають правонаступництво, що є підставою для зупинення провадження у справі до залучення правонаступників позивача у справі. Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права та норми матеріального права, колегія суддів вважає, що підстави для закриття провадження у справі були відсутні, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про закриття провадження з підстав, передбачених ст. 255 ЦПК України. Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила. Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року постановлена з порушенням норм цивільного процесуального законодавства, а тому за правилами ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-382, 384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року скасувати. Справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 18 березня 2021 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець В.М. Ратнікова О.В. Борисова