Постанова 4824 № 754/5248/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 року місто Київ. Справа 754/5248/18 Апеляційне провадження № 22-ц/824/557/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Желепи О.В., суддів: Мазурик О.Ф., Кулікової С.В. при секретарі Міщенко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відео-конференції, цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року (у складі судді Зотько Т.А., інформація щодо дати складення повного тексту відсутня) в справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання зобов'язання за договором поруки припиненим,- ВСТАНОВИВ: ПАТ АБ «Укргазбанк» у квітні 2018 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 21.06.2013 між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ФОП ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №98/2013, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_2 отримав від банку кредит у розмірі 343680 грн. для придбання транспортного засобу, зі сплатою 19,3% річних, з кінцевим строком повернення до 29.06.2018. З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов`язань за кредитним договором №98/2013, 21.06.2013 року між ПАТ АК «Укргазбанк», позичальником та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №1, за умовами якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору №98/2013 від 21.06.2013 року . При цьому, згідно п. 1.2 Договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов`язань по кредитному договору та відповідає за повернення заборгованості у тому ж обсязі, що і позичальник. Однак, позичальник взяті на себе зобов`язання не виконав належним чином, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 14.03.2018 року становить 688095 грн. 16 коп., яку позивач просив суд стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.04.2018 року було визначено підсудність цивільної справи за позовною заявою ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - Деснянському районному суду м. Києва. Відповідно до заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16.08.2018 року, було задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №98/2013 від 21.06.2013 в загальному розмірі 688095 грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 10321 грн. 43 коп. 13.11.2019 року ОСОБА_1 , в особі свого представника - Адвоката Бовкун В.І., звернулась до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16.08.2018 року Ухвалою судді від 04.12.2019 року було задоволено заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м.Києва від 16.08.2018 року, та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні. Відповідно до ухвали судді, постановленої шляхом внесення до протоколу судового засідання від 19.02.2020 року було прийнято до розгляду заяву представника АТ «Укргазбанк» -Адвоката О.С. Ніценко від 18.02.2020 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», заборгованість за Кредитним договором №98/2013 від 21.06.2013 року та Договором поруки № 1 від 21.06.2013 року, яка виникла станом на 21.03.2018 року у сумі 687 125, 51, з яких: заборгованість по кредиту поточна - 17 184,00 грн.; заборгованість по кредиту прострочена 268 016, 45 грн.; заборгованість (поточна) по процентам за користування кредитом в період з 01.03.2018 року по 21.03.2018 року - становить 3 933, 99 грн.; заборгованість (прострочена) по процентам за користування кредитом в період з 22.03.2015 року по 21.03.2018 року - 185 907, 89 грн.; неустойку (пені) за несвоєчасну сплату кредиту - 63 909, 27 грн.; неустойку (пені) за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом 59 719,41 грн.; суму індексу інфляції на прострочену заборгованість по кредиту - 48 957, 22 грн.; суму індексу інфляції нараховану на несплачені проценти - 43 431, 27 грн.; судовий збір у розмірі 10 306, 88 грн., та повернути налоишково сплачений судовий збір в сумі 14, 55 грн. Відповідно до ухвали судді, постановленої шляхом внесення до протоколу судового засідання від 19.02.2020 року було прийнято до спільного розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання зобов`язання за договором поруки припиненим. Вимоги зустрічного позову вмотивовані тим, що 21.06.2013 року між ПАТ «Укргазбанк» та ФОП ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 98/2013, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 343 680 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами 19,3% річних, з кінцевим строком повернення - до 20.06.2018. Відповідно до п. 1.2 договору було визначено, що цільовим використанням (метою) кредиту є придбання транспортного засобу. У відповідності до п. 1.3.2. Кредитного договору позичальник зобов`язався у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі у строки (терміни) та у сумі, які зазначені в графіку погашення кредиту (Додаток № 1 до цього договору). Згідно до п. 3.7 Кредитного договору за користування кредитними коштами, що не повернені у строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється у розмірі 24,3 % річних. Нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті у строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки, зазначеної в першому абзаці цього пункту договору. Згідно п. 1.3.1. Кредитного договору, кредит надавався строком з 21.06.2013 року по 20.06.2018 року. З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов`язань за вказаним вище кредитним договором №98/2013, 21.06.2013 року між ПАТ «Укргазбанк», ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №1, за умовами якого поручитель зобов`язалась перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору №98/2013 від 21.06.2013 року укладеного між кредитором та позичальником. Згідно п. 1.2., 1.3. Договору поруки визначено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов`язань по кредитному договорі та відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник. Так, у відповідності до п. 1.1. Договору поруки, визначено, що поручитель відповідно зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору, згідно якого позичальник зобов`язаний в порядку та на умовах викладених в Кредитному договорі не пізніше 20.06.2018 року сплатити всі зобов`язання за Кредитним договором. Пунктом 2.1. Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання позичальником зобов`язання по кредитному договору кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов`язання по Кредитному договору до позичальника та поручителя. Положеннями п. 2.2., 2.3. Договору поруки зазначено, що поручитель зобов`язаний не пізніше 2-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги кредитора, перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором на рахунок(ки), номер(а), якого(их) зазначається(ються) в письмовій вимозі кредитора. Таким чином відповідач вважає, що її зобов`язання, зазначені в договорі поруки №1 від 21.06.2013, підлягають визнанню припиненими з огляду на те, що у банка настає право вимоги від позичальника виконання основного зобов`язання не з моменту закінчення строку дії договору, а з моменту прострочення повернення чергової частини грошових коштів. При цьому необхідно враховувати, що у разі неналежного виконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, у банку виникає право на звернення до суду, щодо стягнення всієї суми заборгованості саме з моменту прострочення боржником хоча б одного платежу. ОСОБА_1 зазначила, що як слідує з матеріалів справи, останнім платежем позичальника за кредитним договором було 04.04.2014 року, а тому враховуючи графік погашення кредиту, прострочення позичальника по кредитному договору почалось з 06.05.2014 року, отже саме з 06.05.2014 необхідно обраховувати строк на пред`явлення вимоги (позову), як позичальнику, так і поручителю відповідно до укладеного договору поруки. Крім того, як слідує із Єдиного державного реєстру судових рішень, 23.03.2018 року ПАТ «Укргазбанк» звернувся з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 98/2013 від 21.06.2013 та договором застави транспортного засобу від 21.06.2013 року, тобто використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 року справа № 911/563/18, позовні вимоги банку до ФОП ОСОБА_2 були задоволені в повному обсязі. Вказане рішення набрало законної сили. А відтак відповідачка зазначає, що у зв`язку із зверненням банку до суду безпосередньо до боржника, кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання, щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, із чим погодився суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ «Укргазбанк». Враховуючи встановлену законодавцем правову природу поручительства, як додаткового (акцесорного) зобов`язання до основного договору та пряму залежність від його умов, відповідачка вважає, що з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості безпосередньо з боржника, таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії основного договору. У зв`язку з цим на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки. На підставі вищевикладеного та враховуючи наявність рішення суду, яке набрало законної сили, про стягнення кредитної заборгованості безпосередньо з ФОП ОСОБА_2 , яке на думку позивача за зустрічним позовом свідчить про закінчення строку дії основного договору, а тому зобов`язання відповідачки за договором поруки №1 від 21.06.2013 року, котрий укладений між ПАТ «Укргазбанк», ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягають визнанню судом припиненим. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання зобов`язання за договром поруки припиненим - залишено без задоволення . Не погоджуючись із таким рішенням, 19.11. 2020 року згідно поштової відмітки, ПАТ АК «УКРГАЗБАНК» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ АК «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає зокрема про те, що відповідачем не доведено вжиття ним усіх залежних від нього заходів належного виконання зобов`язання та неможливості запобігти збиткам Позивача. Окупація АР Крим Російською Федерацією та пов`язана із цим неможливість Відповідачем здійснювати платежі на умовах Кредитного договору № 98/2013 від 21.06.2013 року та Договору поруки № 1 від 21.06.2013 року не мають ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання своїх обов`язків , вони не перебувають у причинному зв`язку із неповерненням грошей за даним договором та не свідчить про настання підстав звільнення Відповідача від відповідальності за кредитними зобов`язаннями перед Позивачем. При цьому посилаються на правову позицію Верховного Суду України в постанові від 10.06.2015 року по справі № 904/6463/14 (провадження 3-216гс15). 10 грудня 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, обґрунтований тим, що суд вірно та правомірно дійшов висновку, що у задоволені вимог позивача слід відмовити, посилаючись на обставини передбачені п.п. 6.6., 6.7. Кредитного договору №98/2013 від 21.06.2013 року. Зазначає, що після початку тимчасової окупації АР Крим Російською Федерацією, всі відділення ПАТ «Укргазбанк» були зачиненні на території півострова. Куди переїхали ці відділення і яким способом сплачувати кредит згідно договору поруки, банк не повідомив. До кредитного договору і до договору поруки повинні були бути внесенні відповідні зміни з ініціативи позивача, оскільки саме в нього відбулась зміна його місцезнаходження (реквізитів), однак про це ні я, ні ОСОБА_2 не були належним чином повідомлені, що призвело до неможливості оплачувати кредит в порядку визначеному договором. Тому у задоволенні апеляційної скарги просила відмовити. 30 грудня 2020 року від ПАТ АБ «Укргазбанк» надійшла відповідь на відзив де позивач за основним позовом вказує, що відповідачем не доведено порушення позивачем п, 6.4. Договору поруки, а також відсутні підстави для застосування до Позивача наслідків ст.ст. 613-614 ЦК України. В судові засідання апеляційного суду ОСОБА_1 повторно не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином. Представник ПАТакціонерний банк «Укргазбанк»в режимі відео-конференції з Херсонським міським судом Херсонської області підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити вимоги банку у повному обсязі. Рішення в частині вирішення зустрічних вимог апеляційним судом не переглядається, так як ОСОБА_1 його не оскаржила. Заслухавши пояснення представника позивача, доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення районного суду в повній мірі не відповідає. Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом. Згідно вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку, Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель-відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2013 року між ПАТ АК «Укргазбанк» та ФОП ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №98/2013, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 343680 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 19,3% річних, з кінцевим строком повернення - до 20.06.2018. Банк виконав умови кредитного договору надавши позичальнику кредитні кошти, а позичальник в свою чергу не виконує вз`яті на себе зобов`язання з повернення позичених коштів. У зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором №98/2013 станом на 21.03.2018 року виникла заборгованість у розмірі 688095 грн. 16 коп., з яких: -285200 грн. 45 коп. - заборгованість за тілом кредиту (поточна - 17184 грн., прострочена - 268016 грн. 45 коп.); -3933 грн. 99 коп. - поточна заборгованість по процентам; -185907 грн. 89 коп. - прострочена заборгованість по процентам за період з 22.03.2015-21.03.2018; -61868 грн. 40 коп. - неустойка (пені) за несвоєчасну сплату кредиту; -56719 грн. 41 коп. - неустойка (пені) за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; -50199 грн. 03 коп. - сума індексу інфляції на прострочену заборгованість по кредиту; -44265 грн. 99 коп. - сума індексу інфляції на прострочену заборгованість по нарахованим процентам. Таким чином, судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК позичальник не виконав свої зобов`язання за кредитним договом. З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов`язань за вказаним вище кредитним договором №98/2013, 21.06.2013 року між ПАТ АК «Укргазбанк», ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №1, за умовами якого поручитель зобов`язалась перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору №98/2013 від 21.06.2013 року укладеного між кредитором та позичальником. При цьому, згідно п. 1.2., 1.3. Договору поруки визначено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов`язань по кредитному договорі та відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник. У відповідності до п. 1.1. Договору поруки, визначено, що поручитель відповідно зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору, згідно якого позичальник зобов`язаний в порядку та на умовах викладених в Кредитному договорі не пізніше 20.06.2018 року сплатити всі зобов`язання за Кредитним договором. Пунктом 2.1. Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання позичальником зобов`язання по кредитному договору кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов`язання по Кредитному договору до позичальника та поручителя. Згідно п.6.6. кредитного договору сторони погодили, що у випадку форс-мажорних обставин, що не залежать від волі сторін, такі як: війни, військові дії, блокади, ембарго, інші міжнародні санкції, валютні обмеження, інші дії держави, що створюють неможливість виконання сторонами своїх зобов`язань, пожежі повені інші стихійні лиха або сезонні природні явища. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень цього договору на період дії зазначених обставин. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя, суд першої інстанції встановив, що відповідач є громадянкою України, яка зареєстрована та постійно проживає в АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, що наразі належить до тимчасово окупованої території, внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Договір поруки випливає із кредитного договору, згідно якого сторони в письмовому вигляді обумовили, що у випадку форс -мажорних обставин сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь-якого з положень цього Договору на період дії зазначених обставин, а відтак суд дійшов висновку, що в задоволенні вимог Банку слід відмовити, оскільки вимоги пред`явлені передчасно, до унення обставин, передбачених п.п. 6.6., 6.7., Кредитного договору № 98/2013 від 21.06.2013. Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до п.6.7. кредитного договору доказом дії форс-мажорних обставин є документ виданий відповідним державним органом. У відповідності до ч. 1 ст. 614 ЦК України - особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Поняття форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Цивільний кодекс України не містить, лише є посилання в ст. 617 ЦК України на обставини непереборної сили. Господарський кодекс України також не дає визначення форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), і лише зазначає в ст. 218, що таким є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності. Визначення поняття форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дається в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні». Так, в ч. 2 ст. 14-1 даного Закону, зазначається, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Також, варто звернути увагу на визначення форс-мажору в ч. 1 ст. 79 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 року (набула чинності для України 01.02.1991 року) - сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого із своїх зобов`язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза Ті контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків. Крім того, в ч. 4 ст. 79 даної Конвенції встановлено, що сторона, яка не виконує свого зобов`язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на здатністьздійснити виконання. Якщо це повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо не виконуючій свого зобов`язання стороні, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане. Виходячи із вищенаведеного, Позивач звертає увагу, що сторони, укладаючи договір, вільні у визначенні таких обставин форс-мажору, оскільки визначений у законодавчих актах перелік є лише прикладом для більш точного орієнтування сторонами під час закріплення своїх відносин у відповідній формі. Так, в п. 6.6. Кредитного договору, сторони визначили випадки виникнення форс-мажорних обставин: війна, військові дії, блокади, ембарго, інші міжнародні санкції, валютні обмеження, інші обмеження держави, що створюють неможливість виконання сторонами своїх зобов`язань, пожежі, повені, інші стихійні лиха або сезонні явища. Виходячи із змісту Відзиву на апеляційну скаргу Позивача, Відповідач не вказав до якого саме випадку з переліку, зазначеного в п. 6.6. Кредитного договору, відноситься окупація АР КРИМ російською федерацією. Крім того, за приписами п. 6.7. Кредитного договору - підтвердження випадку настання форс - мажорних обставин має відбутися на підставі документу виданого відповідним державним органом. За змістом ч. 1 ст. 14і Закону України «Про торгово-промислові палати України» - торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. У відповідності до п. 6.9. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 15.07.2014 року № 40 (3) для визнання та підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) уповноважена особа повинна впевнитись, що надані заявником документи свідчать про: надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); непередбачуваність обставин (їх настання та наслідки неможливо було передбачити, зокрема, на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання податкового обов`язку); невідворотність (непереборність) обставини (неминучість події та/або її наслідків); причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо). Відповідач не надав до матеріалів цивільної справи № 754/5248/18 сертифікат ТПП України про настання у Відповідача форс-мажорних обставин з 20.02.2014 року, а отже сама по собі окупація російською федерацією території АР КРИМ не є форс-мажорною обставиною в розумінні неможливості виконання Відповідачем кредитних зобов`язань перед Позивачем. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України в постанові від 10.06.2015 року по справі № 904/6463/14 (провадження 3-216гс15) від якої не відступив новостворений Верховний Суд, за якою непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності. Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками. Відповідно до постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 року по справі № 911/563/18, за позовом АБ «УКРГАЗБАНК» до ФОП ОСОБА_2 про стягнення боргу за тим же договором з боржника, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що окупація АР Крим Російською Федерацією та пов`язана із цим неможливістьвідповідачем здійснювати платежі на умовах кредитного договору тільки у відділенні АБ «УКРГАЗБАНК» № 311/11 не мають ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання обов`язку за кредитним договором. В постанові Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 року по справі № 911/563/18 суд відзначив, що з дати початку тимчасової окупації РФ території АР Крим та до теперішнього часу перетин громадян адміністративного кордону між материковою частиною України та тимчасово окупованою РФ територією АР Крим не припинявся. Протягом цього часу відповідач мав змогу перебувати на материковій частині України без обмежень у часі та місці. В даній постанові судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач ФОПОСОБА_2 після 20.02.2014 року жодного разу не звертався до Позивача з питань порядку подальшого обслуговування кредиту тощо. Доводи відповідача про те, що позивач не направляв їй як поручителю вимогу про погашення заборгованості в порядку передбаченому договором, не можуть бути підставою для звільнення поручителя від обов`язку погашати кредит та платити відсотки за його користування . При вирішенні спорів про стягнення боргу з поручителів, суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов`язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання у повному обсязі або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред`явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред`явлення до нього позову. З даним позовом банк звернувся в квітні 2018 року, який апеляційний суд розцінює як вимогу. З листопада 2019 року відповідачу в даній справі достовірно відомо про висунуті вимоги. В матеріалах справи міститься надана Позивачем Відповідь на Відзив на Позовну заяву від 12.02.2020 року вих. № 516/118/2020, в якій зазначалось, що на день укладення Договору поруки Відповідач перебувала в шлюбі з ФОП ОСОБА_2 (позичальником), що підтверджується змістом 10 сторінки паспорту Відповідача, копія якої додана до позовної заяви Позивачем та перебуває в матеріалах справи № 754/5248/18, а тому була обізнана, про стан виконання ФОП ОСОБА_2 своїх кредитних зобов 'язань перед Позивачем. З дати початку тимчасової окупації РФ території АР Крим та до теперішнього часу перетин громадян адміністративного кордону між материковою частиною України та тимчасово окупованою РФ територією АР Крим не припинявся. Протягом цього часу Відповідач мала змогу перебувати на материковій частині України без обмеження у часі та місці. Відповідач не довів про існування заборони, введеною Україною та/або РФ стосовно вільного перетину фізичними особами адміністративної межі між Херсонською областю та АР Крим. Будь-яких доказів тому, що у відповідача існували непереборні обставини, для перетину кордону з метою внесення в найближчому відділенні банку позивача на материковій території України коштів на погашення боргу, апеляційному суду надано не було. Відносини між Позивачем та Відповідачем виникли на підставі Договору поруки № 1 від 21.06.2013 року, в тексті якого взагалі відсутнє положення про форс-мажорні обставини. Пункт 6.6. Кредитного договору № 98/2013 від 21.06.2013 року не містить таку форс-мажорну обставину як окупація частини території України тощо, а зміст п. 6.7. цього Кредитного договору передбачає наявність документа відповідного державного органу про настання форс мажорних обставин , який ні до суду першої інстанції ні до апеляційного суду наданий не був. Крім того, положення п. 6.6. Кредитного договору № 98/2013 від 21.06.2013 року стосуються лише відповідальності у вигляді пені/штрафів, але вони не можуть стосуватись обов`язку повернути кредит, та відсотків за користування кредитними коштами . Строк повернення кредиту, визначений в договорі це червень 2018 року, а тому на даний час вже не йде мова про дострокове стягнення всієї суми кредиту. Суд враховує, що строки погашення кредиту закінчились більш ніж два роки тому, і відповідач будучи обізнаним про вимоги позивача не вчинив жодних дій з метою виконання своїх обов`язків як поручителя, та не довів, наявність невідворотних обставин, які перешкоджають йому це зробити. Доводи відповідача про те, що позивач не ініціював зміни до кредитного договору, після окупації Криму, щодо визначення установи банку, через яку здійснюється повернення боргу, суд не приймає з огляду на таке. Зазначення в тексті Кредитного договору та Договору поруки «відділення № 331/11 АБ «УКРГАЗБАНК» не зобов`язує здійснювати платежі по кредиту тільки в цьому відділенні Позивача. Умовами Кредитного договору не заборонено Відповідачу здійснити платежі по кредиту в будь-якому відділенні Позивача, розташовані на не окупованій частині території України, і не тільки в відділеннях Позивача, а і в інших банківських установах. Законодавством України встановлено порядок погашення кредитної заборгованості особами, постійним місцем проживання яких є територія ВЕЗ "Крим", за укладеними до окупації АР КРИМ рф кредитними договорами перед банками, який не передбачає обов`язку банківських установ України повідомляти про порядок оплати заборгованості за кредитними зобов`язаннями. У відповідності до ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» - особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території визначаються законом. Преамбулою Закону України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» встановлено, що цей Закон є спеціальним законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності па тимчасово окупованій території України згідно із статтею 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", створює вільну економічну зону "Крим" (далі - БЕЗ "Крим"), та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться па тимчасово окупованій території або за її межами. Статтею 9 та підпунктом 1 пункту 12.8. статті 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» передбачено, що: на території БЕЗ "Крим" може застосовуватися мультивалютний режим, за яким в оплату вартості товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) у межах БЕЗ "Крим", приймається як гривня, так і валюти іноземних країн, включені Національним банком України до 1-2 груп Класифікатора іноземних валют та банківських металів. Будь-які безготівкові платежі (перекази) з території БЕЗ "Крим " на іншу територію України чи з іншої території України на територію БЕЗ "Крим" здійснюються виключно у гривні або у вільно конвертованій валюті. Особливості режиму таких платежів (переказів) встановлюються Національним банком України; система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжни ми організація ми яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території України. За приписами абзацу 1 пункту 3 Постанови Правління НБУ від 03.11.2014 року № 699 із змінами та доповненнями «Про застосування окремих норм валютного законодавства під час режиму тимчасової окупації на території вільної економічної зони «Крим» - виконання в гривнях зобов`язань суб`єктами Криму/фізичними особами, постійним місцем проживання яких є територія БЕЗ ''Крим", за укладеними до набрання чинності Законом кредитними договорами перед банками здійснюється через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях, що відкриті в банках, або з поточних рахунків клієнтів у банках. Умовами Кредитного договору та Договору поруки визначено порядок погашення боргу, в якому також не міститься обов`язку Позивача додатково повідомляти Позичальника та/або Відповідача про порядок оплати заборгованості за кредитним договором. Відсутність підтвердження в матеріалах цивільної справи звернення Позичальника та/або Відповідача до будь-яких підрозділів Позивача, розташованих на материковій частині України після 20.02.2014 року стосовно порядку оплати кредитної заборгованості, свідчить про їх обізнаність із встановленим порядком погашення кредитної заборгованості. Крім того суду не подані докази, які підтверджували відмову Позичальнику та/або Відповідачу у прийнятті від них платежів на користь Позивача іншими банківськими установами після окупації АР КРИМ російською федерацією. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів встановила, що відповідачем не доведено вжиття ним усіх залежних від нього заходів належного виконання зобов`язання та неможливості запобігти збиткам Позивача. Окупація АР КРИМ російською федерацією та пов`язана із цим неможливість Відповідачем здійснювати платежі на умовах Кредитного договору № 98/2013 від 21.06.2013 року та Договору поруки № 1 від 21.06.2013 року не мають ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання своїх обов`язків перед Позивачем, вони не перебувають у причинному зв`язку із неповерненням грошей за даним договором та не свідчить про настання підстав звільнення Відповідача від обов`язку повернути кредит та відсотки за його користування. Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності підстав для відмови в частині позовних вимог про стягнення неустойки, оскілки така неустойка нарахована за період з 22 березня 2017 року до 06 березня 2018 року. Матеріали справи не містять доказів, того що поручитель отримувала до подачі позову вимогу про погашення боргу, направлення якої передбачено п.2.1. договору поруки, а тому притягнення останньої до відповідальності у виді пені за вищевказаний період не узгоджується з вимогами договору поруки, за яким стягненню боргу з поручителя має передувати відповідна вимога. Разом з тим відсутність такої вимоги не звільняє поручителя від обов`язку повертати кредит, відсотки за його користування, та втрати, яких зазнав позивач через знеціненням грошової одиниці гривні через інфляцію. При цьому , колегія виходить з того, що за умовами договору кредит мав бути повернутий в повному обсязі до червня 2018 року, а відповідач знаючи про свій обов`язок поручителя, до цього часу борг не повернула без поважних причин. Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на вищевикладене, порушення судом норм матеріального права, не повне встановлення тих обставин, які мали значення для вирішення спору, не відповідність висновків суду встановленим обставинам справи, рішення районного суду, щодо вирішення вимог про стягнення боргу за тілом кредиту, відсотками та індексу інфляції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення таких вимог до поручителя. З ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» підлягає стягненню 285200 грн. 45 коп. - заборгованість за тілом кредиту (поточна - 17184 грн., прострочена - 268016 грн. 45 коп.); -3933 грн. 99 коп. - поточна заборгованість по процентам; -185907 грн. 89 коп. - прострочена заборгованість по процентам за період з 22.03.2015-21.03.2018; -50199 грн. 03 коп. - сума індексу інфляції простроченої заборгованості по кредиту; -44265 грн. 99 коп. - сума індексу інфляції простроченої заборгованості по нарахованим процентам. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених вимог. ПАТ АТ "Укргазбанк" за подачу позову, з урахуванням задоволених вимог мав сплатити судовий збір 5695 грн., згідно квитанції оплачено 10321 грн. 43 коп. За подачу апеляційної скарги належний до сплати судовий збір, виходячи з задоволеної суми вимог мав би становити 8542 грн. 50 коп., ( по квитанції сплачено 15460, 3) відповідно загальна сума судового збору, яка має бути компенсована відповідачем складає суму 14 237 грн. 50 коп. Сторонами процесу не заявлено до відшкодування інших судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді. Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 382-384, ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договоромскасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» 285200 грн. 45 коп. - заборгованість за тілом кредиту (поточна - 17184 грн., прострочена - 268016 грн. 45 коп.); -3933 грн. 99 коп. - поточна заборгованість по процентам; -185907 грн. 89 коп. - прострочена заборгованість по процентам за період з 22.03.2015-21.03.2018; -50199 грн. 03 коп. - сума індексу інфляції за прострочення повернення кредиту; -44265 грн. 99 коп. - сума індексу інфляції за прострочення повернення відсотків. В задоволенні вимог про стягнення неустойки відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги у розмір 14237 ( чотирнадцять тисяч двісті тридцять сім) грн. 50 к. Реквізити сторін: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (ЄДРПОУ 23697280, місцезнаходження 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 березня 2021 року. Головуючий: О.В. Желепа Судді: О.Ф.Мазурик С.В. Кулікова