Постанова 4816 № 588/1680/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2021 року м.Суми Справа №588/1680/20 Номер провадження 22-ц/816/462/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С. суддів: Собини О.І., Ткачук С.С., сторони: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку письмового позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 14 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Щербаченко М.В., в приміщенні Тростянецького районного суду Сумської області, повний текст судового рішення складено 14 січня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду за допомогою засобів поштового зв`язку з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 18 липня 2014 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Так як відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 23 вересня 2020 року становить 25 357 грн 94 коп., з яких: 16 433 грн 52 коп. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0 грн 00 коп. заборгованість за поточним тілом кредиту, 16 433 грн 52 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн 00 коп. заборгованість за нарахованими відсотками, 0 грн 00 коп. заборгованість за простроченими відсотками; 3435 грн 62 коп. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 5488 грн 80 коп. нарахована пеня; 0 грн 00 коп. нараховано комісії. Тростянецький районний суд Сумської області заочним рішеннямвід 14 січня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» залишив без задоволення. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалите нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача. В доводах апеляційної скарги зазначає, що відповідно до укладеного договору б/н від 18 липня 2014 року відповідач отримав кредит у розмірі 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказує на те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору приєднання і регулюються ст. 634 ЦК України. Звертає увагу суду на те, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом заборгованості відповідача. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, не здійсним своєчасне погашення заборгованості за кредитом. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 18 липня 2014 року відповідач підписав Анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Розмір процентної ставки вказана заява не містить (а. с. 13). На підтвердження своїх вимог банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які відповідачем не підписані (а. с. 14-40). Також позивачем було надано виписку з рахунку (а. с. 49-56). Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» відповідачу за вказаним кредитним договором було надано наступні кредитні картки №№: НОМЕР_1 (дата відкриття 09 лютого 2010 року, термін дії 08/13); НОМЕР_2 (дата відкриття 17 червня 2010 року, термін дії 01/14); НОМЕР_3 (дата відкриття 14 липня 2010 року, термін дії 06/14); НОМЕР_4 (дата відкриття 18 липня 2014 року, термін дії 01/18); НОМЕР_5 (дата відкриття 19 вересня 2014 року, термін дії 01/18); НОМЕР_6 (дата відкриття 25 листопада 2015 року, термін дії 01/18); НОМЕР_7 (дата відкриття 06 жовтня 2015 року, термін дії 06/18); НОМЕР_8 (дата відкриття 15 лютого 2018 року, термін дії 01/22); НОМЕР_9 (дата відкриття 16 серпня 2018 року, термін дії 07/22) (а. с. 11). Відповідно до розрахунку банку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 23 вересня 2020 року становить 25 357 грн 94 коп., з яких: 16 433 грн 52 коп. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0 грн 00 коп. заборгованість за поточним тілом кредиту, 16 433 грн 52 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн 00 коп. заборгованість за нарахованими відсотками, 0 грн 00 коп. заборгованість за простроченими відсотками; 3435 грн 62 коп. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 5488 грн 80 коп. нарахована пеня; 0 грн 00 коп. нараховано комісії (а. с. 5-10). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, що надані ним Умови та правила є складовою частиною кредитного договору, отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у виді неустойки. В частині стягнення заборгованості за тілом кредиту суд також дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог, оскільки поданий розрахунок заборгованості за тілом кредиту в сумі 16 433,52 грн жодним чином не обґрунтовано, не враховує суму витрачених відповідачем коштів та сплачених в рахунок їх повернення коштів. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги. Банк при зверненні до суду з даним позовом в підтвердження своїх вимог посилається, зокрема, на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як частину укладеного між сторонами кредитного договору. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Зокрема, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що враховуючи, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 липня 2014 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена зокрема у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Стосовно вимог банку щодо стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України, виходячи з процентної ставки 84,0% річних, слід зазначити, що крім того, що Умови та правила надані позивачем не підписані відповідачем, пункт 2.1.1.2.12 Умов та правил долучених позивачем до позовної заяви, на який посилається позивач в обґрунтування вимог щодо стягнення вказаних відсотків, не встановлює право банку нараховувати відповідні відсотки у заявленому розмірі. Стосовно вимог банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, колегія суддів зазначає наступне. При зверненні до суду з даним позовом банк, зокрема, ставив питання про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 16 433 грн 52 коп. З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що банк нараховував відсотки за користування кредитними коштами. А починаючи з 01 червня 2015 року погашав відсотки за рахунок тіла кредиту на загальну суму 19 931 грн 28 коп. (4-та колонка розрахунку за період з 01 червня 2015 року по 30 листопада 2020 року). Такі дії банку не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти за своєю суттю є платою за користування кредитними коштами. Отже банк безпідставно збільшив тіло кредиту за рахунок відсотків. Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що позивач кошти внесені відповідачем в рахунок погашення заборгованості частково спрямовував на погашення пені. Відтак враховуючи різницю між сумою погашених за рахунок тіла кредиту відсотків (19931,28 грн) і розміром нарахованої заборгованості за простроченим тілом кредиту (16433,52 грн), заборгованість відповідача за простроченим тілом кредиту відсутня. Відтак позивач не довів наявність у відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував виписку по картковому рахунку, є помилковими, оскільки місцевим судом була надана належна оцінка вказаному доказу. На підставі вказаної виписки місцевий суд встановив, що відповідач користувався кредитними коштами, здійснював погашення кредитних коштів, а банком кошти не зараховувались у повному обсязі на оплату зобов`язань відповідача за тілом кредиту. Таким чином доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 14 січня 2021 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач Т.А. Левченко Судді: О.І. Собина С.С. Ткачук