Постанова 4824 № 760/27309/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 березня 2021 року м. Київ Справа № 760/27309/19 Провадження: № 22-ц/824/4406/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Усатової І.А., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У жовтні 2019 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (після зміни назви АТ КБ «Приватбанк», далі - банк) звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 17.11.2010 року підписав анкету-заяву, згідно якої отримав кредит у розмірі 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач у заяві погодився із тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також зазначив, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Однак, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. За таких обставин банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.11.2010 року, яка станом на 15.08.2019 року складала 16 989,02 грн., з яких: 7 483,48 грн - тіло кредиту, 3 309,91 грн - прострочене тіло кредиту, 4 168,41 грн - пеня, 742,03 грн -пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, 500 грн - штраф (фіксована частина), 785,19 грн - штраф (процентна складова). Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року в задоволенні позову АТ КБ «Приват банк» відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, Крилова О.Л. в інтересах АТ КБ «Приват банк»подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, недотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що, укладаючи кредитний договір, сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов щодо нього, і відповідач, власноручно підписавши анкету-заяву, взяв на себе зобов`язання по його виконанню. Кредитний договір повністю відповідає вимогам цивільного законодавства. Позичальник особисто підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка долучена до апеляційної скарги, тобто, ознайомився з діючими тарифами. Отже, при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Окрім цього, відповідач звертався до банку з метою пере випуску картки. Під перевипуском картки розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися і на перевипущеній картці. Дії з кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Ухвалами Київського апеляційного суду від 29 січня 2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як убачається із матеріалів справи, 17 листопада 2010 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг позивачем у справі(а.с.9). У заяві зазначено, що підписана ОСОБА_1 заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, складає між ним та банком договір. Згідно даного позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 17 листопада 2010 року, відповідач станом на 15 серпня 2019 року мав заборгованість у розмірі 16 989,02 грн., з яких: 7 483,48 грн - тіло кредиту, 3 309,91 грн - прострочене тіло кредиту, 4 168,41 грн - пеня, 742,03 грн -пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, 500 грн - штраф (фіксована частина), 785,19 грн - штраф (процентна складова) (а.с. 5-8). Відмовляючи у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив із того, що банк не довів належними та допустимими доказами, що відповідач при заповненні анкети-заяви від 17 листопада 2010 року ознайомився з будь-якими умовами та правилами надання банківських послуг та відповідними тарифами, а тому не зобов`язаний виконувати такі вимоги. Анкета-заява, яка підписана сторонами не містить порядку та строків отримання кредитних коштів, порядку та строків їх повернення, відповідальності сторін, процентної ставки за кредитом, її збільшення (зменшення) тощо. Позивачем не доведено, що договір було укладено саме на тих умовах, на яких обґрунтовано позов та доданий до нього розрахунок, окрім того, надавши до позову розрахунок заборгованості, банк не довів, що кредит відповідачу був виданий саме на підставі наданої ним Анкети-заяви та на умовах, визначених у ній. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнями чи невчиненням нею процесуальних дій(ст. 12 ЦПК України). Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови оппонента Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, пенею, комісією та штрафи. Як на підставу своїх позовних вимог про погашення кредиту, позивач посилався на витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», які не підписані ОСОБА_1 . В той же час, в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», що підписана ОСОБА_1 , відсутні умови договору щодо суми кредиту, розміру та порядку нарахування процентів, встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання тощо. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також умови та правила надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» розумів ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 17 листопада 2010 року. Надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредиту (бажаний кредитний ліміт), сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Окрім того, наданий банком до матеріалів справи розрахунок суми боргу також не містить розміру кредитного ліміту, який був встановлений позивачем та який є базою нарахування боргу у зв`язку невиконанням умов, що передбачені в анкеті-заяві. Отже, ПАТ КБ «ПриватБанк» не доведено на підставі належних та допустимих доказів розмір отриманих ОСОБА_1 кредитних коштів від банку, а тому відсутня процесуальна можливість у суду дослідити та перевірити проведені позивачем нарахування заборгованості відповідача та встановити їх обґрунтованість. За таких обставин, суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності та надавши їм правову оцінку, дійшов обґрунтованого та правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України). Згідно з ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 3 ст. 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18. У постанові від 15 червня 2020 року у справі № 753/2122/17 Верховний Суд зазначив, що перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень повинен з`ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права. За наведених підстав, колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги нові докази (довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»), оскільки такі докази до суду першої інстанції позивачем не подавалися, вони не були предметом дослідження суду першої інстанції. Будь-яких заяв про долучення доматеріалів справи вказаних доказів позивачем не подано, а також не обґрунтовано та не наданодоказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача. Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відповідач звертався до банку з метою перевипуску картки, а дії з кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування, оскільки такі обставини також не підтверджені жодними доказами, довідки про видані картки, про зміну умов кредитування та виписку по рахункам відповідача банком суду надано не було. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав, колегія суддів доходить висновку, що відсутні правові підстави для скасування заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року, а тому апеляційна скарга Крилової О.Л. в інтересах АТ КБ «Приват банк» задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382-384 України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну Крилової Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк»залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.О. Невідома Судді Д.Р. Гаращенко А.А. Пікуль