Постанова Київський апеляційний суд № 761/34785/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 березня 2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 761/34785/18 Апеляційне провадження 22-ц/824/4792/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Махлай Л.Д., суддів: Немировської О.В., Ящук Т.І. при секретарі: Гойденко Д.В. сторони позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника ОСОБА_3 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Фролової І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сплаченого авансу та штрафу відповідно до попереднього договору, в с т а н о в и в : у вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 у якому, просив стягнути на його користь аванс у сумі 375 000 грн, штраф у сумі 141 324,90 грн, плату за користування грошовими коштами 50 876,96 грн, а всього - 567 201,86 грн. В обґрунтування позову зазначав, що 11.03.2015 між сторонами укладено попередній договір, посвідчений ПН КМНО Жердєвою Н.О. та зареєстрований в реєстрі за № 427, згідно з яким відповідач зобов`язався продати йому 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 за 455 728,00 грн. Основний договір мав бути укладений 11.09.2015. Відповідачу передано кошти в розмірі 375 000 грн, що еквівалентно 15 000 доларів США. Відповідно до п. 1 (частина в) попереднього договору ОСОБА_2 зобов`язувався підготувати в строк до укладення основного договору документи, необхідні для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу зазначеної 1/2 частини будинку, в тому числі отримати правовстановлюючий документ на земельну ділянку. Проте свої обов`язки за попереднім договором відповідач не виконав, документи, необхідні для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу зазначеної частини будинку, не підготував. За таких обставин, основний договір не було укладено з вини відповідача, який ухиляється від його укладення. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.07.2020 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аванс у сумі 375 000 грн, штраф у розмірі 141 324,90 грн, плату за користування грошовими коштами 50 876,96 грн, а всього - 567 201,86 грн. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 через представника подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не звернув уваги на те, що попереднім договором купівлі - продажу фактично приховано правочин, предметом якого є оформлення позики. Вказана обставина підтверджується самим фактом надання 15 000 доларів США, які становлять більше 80 % вартості всього майна. При цьому, інші співвласники будинку, жодної згоди на укладення договору купівлі - продажу не надавали та від переважного права купівлі 1/2 частини будинку не відмовлялися, розуміли, що дана угода формальна. Однак, коли прийшов строк для повернення позики він повідомив позивача, що кошти передано особі для підготовки та узаконення земельної ділянки та частини будинку та процес оформлення ще не завершено. Позивачем поставлено умову, що кошти мають бути забезпечені і він має отримати компенсацію за затримку, внаслідок чого 16.09.2015 було укладено договір позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка діяла від імені ОСОБА_2 на суму 660 000 грн, що еквівалентно 30 000 доларів США. У забезпечення виконання договору позики укладено іпотечний договір, предметом якого є 1/2 частина житлового будинку. Заява про повернення грошових коштів за попереднім договором датована 31.08.2018, тобто майже через 2 роки після того, як 1/2 частина будинку уже перебувала у власності позивача. Вважає, що вказана заява спрямована на додаткове заволодіння коштами. 16.02.2016 було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 , який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09.06.2016 визнано таким, що не підлягає виконанню. В подальшому приватний нотаріус Семенова Г.В. 15.06.2016 здійснила реєстрацію права власності цієї частини будинку за позивачем та на даний час у суді триває спір про скасування цієї державної реєстрації права власності. Крім того, приймаючи рішення про стягнення заборгованості за попереднім договором, суд не перевірив належність оформлення договору, реальну волю сторін на укладення такого договору та відсутність заборон на його укладення. У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 11.03.2015 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено попередній договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жердєвою Н. О., та зареєстрований в реєстрі за №

427. Згідно з п. 1 попереднього договору ОСОБА_2 зобов`язується продати покупцеві ОСОБА_1 , а покупець зобов`язується купити у продавця належні йому 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 з земельною ділянкою під ним, загальною площею 44,2 кв м, разом із надвірними будівлями. Сторони домовляються, що: а) договір купівлі-продажу (основний договір) має бути укладено та нотаріально посвідчено 11.09.2015 об 11-00 за Київським часом у ПН КМНО Жердєвої Н.О. за адресою: АДРЕСА_2 ; б) в цілому сума договору купівлі-продажу нерухомості, що зазначена вище (основного договору), має становити 455 728,00 грн, що є еквівалентним 18 230 доларів США за комерційним курсом на день укладання договору купівлі-продажу; в) на день укладення договору купівлі-продажу продавцем мають бути підготовлені та зібрані (отримані) усі документи, що відповідно до чинного законодавства необхідні для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу зазначеного вище об`єкту нерухомості, у тому числі отримано правовстановлюючий документ на земельну ділянку під будинком. У п. 2 цього договору зазначено, що продавець отримав від покупця 375 000 грн, що на день підписання договору еквівалентно 15 000 доларів США. Зазначена сума розцінюється сторонами у договорі, як аванс в рахунок наступного укладення договору купівлі - продажу. Відповідно до п. 4 попереднього договору, якщо продавець буде відмовлятися (ухилятися) від укладення договору купівлі-продажу у визначений п. 1 цього договору термін та умовах, визначених попереднім договором, він зобов`язується повернути покупцеві отриманий від нього аванс у сумі 15 000 доларів США, додатково сплатити штраф у сумі 5 000 доларів США, а також відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1 800 доларів США, за комерційним курсом, який буде на день розрахунку. 31.08.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою-вимогою щодо повернення авансу у сумі 375 000 грн, сплати штрафу у сумі 141 017,50 грн, відсотків за користування грошовими коштами у сумі 50 766,30 грн, а всього - 566 783,80 грн, яка посвідчена ПН КМНО Рогач В.В., проте вказана вимога залишилась без виконання. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов`язання за попереднім договором купівлі-продажу. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до вимог ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення Для настання негативних наслідків у вигляді відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням або його невиконанням, необхідною умовою є необґрунтоване ухилення однієї із сторін попереднього договору від укладення основного договору протягом строку, встановленого попереднім договором. При цьому під ухиленням слід розуміти не намір відмовитися від договору, а конкретні дії учасників правовідносин, спрямованих на невиконання умов договору. Також враховується настання строку виконання умов попереднього договору та відсутність можливості його виконання у строк, визначений договором. За обставинами справи встановлено, що 11.03.2015 між сторонами укладено попередній договір купівлі-продажу, відповідно до якого відповідач зобов`язався продати позивачу 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з земельною ділянкою під ним, загальною площею 44,2 кв м, разом із надвірними будівлями. Попереднім договором передбачено, що на день укладення договору купівлі - продажу продавцем мають бути підготовлені та зібрані (отримані ) усі документи, що відповідно до чинного законодавства необхідні для нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу зазначеного об`єкту нерухомості, у тому числі отримано правовстановлюючий документ на земельну ділянку. Відповідач не заперечує, що документи, необхідні для укладення договору купівлі - продажу станом на 11.09.2015 виготовлені не були. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Виходячи з приписів вищезазначених норм суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу отримані за попереднім договором грошові кошти, а також проценти за користування цими грошовими коштами та штраф у розмірах, визначених умовами договору. Відповідно до ст. 204 ЦК України дійсність правочину презюмується. Доводи апеляційної скарги про те, що попередній договір вчинено для приховування іншого договору, а саме договору позики, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки попередній договір укладено у встановленій законом формі та відповідач не оспорював цей договір ні в цілому, ні щодо певних його умов, і такий договір не визнавався недійсним, і не визнавався удаваним. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину. Який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Відтак, навіть у тому разі, якщо відповідач заявляє вимогу про те, що під попереднім договором сторони мали на увазі договір позики обов`язок повернути отримані грошові кошти та цим договором та сплатити, передбачені договором проценти за користування такими коштами та штрафні санкції за несвоєчасне їх повернення, у відповідача залишається. Доводи апеляційної скарги про те, що 16.09.2015 між сторонами укладено договір позики на суму 660 000 грн, що еквівалентно 30 000 доларів США та у забезпечення виконання цього договору укладено іпотечний договір, предметом якого є та ж сама 1/2 частина житлового будинку, яка була і предметом попереднього договору не впливають на висновки суду, оскільки предметом даного спору є попередній договір від 11.03.2015. Договір позики та договір іпотеки від 16.09.2015 не є предметом розгляду даного спору, а тому питання про виконання чи невиконання умов договору позики, вчинення виконавчого напису чи реєстрація права власності за іпотекодержателем предмета іпотеки не мають правового значення при розгляді даної справи. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Відповідач не надав будь - яких доказів ні про наявність у нього необхідних документів станом на 11.09.2015 для укладення договору купівлі - продажу, ні про повернення грошових коштів, отриманих за попереднім договором. Більше того, і у заяві про перегляд заочного рішення, і у апеляційній скарзі зазначено, що станом на 11.09.2015 документи на будинок та земельну ділянку не були виготовлені. Оскільки саме відповідач взяв на себе зобов`язання підготувати всі необхідні документи для нотаріального посвідчення основного договору купівлі - продажу, то саме на ньому лежав обов`язок вирішити питання про відмову від переважного права купівлі його частки у будинку з іншими співвласниками будинку. Доводи представника відповідача про те, що на час пред`явлення вимоги про повернення коштів 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 уже перебувала у власності позивача не впливають на висновки суду, оскільки така передача відбулася у рахунок погашення боргового зобов`язання відповідача перед позивачем за договором позики від 16.09.2015, забезпеченого іпотекою. Зазначений договір позики укладено уже після закінчення строку попереднього договору. Доводи апеляційної скарги про те, що за договором позики від 16.09.2015 відповідач не отримав тієї суми, яка вказана у цьому договорі не можуть враховуватися при розгляді даної справи, оскільки договір позики від 16.09.2015 не є предметом даного спору, та сторони не позбавлені права оспорювати такий договір у встановленому законом порядку, у тому числі з підстав його безгрошовості, або доводити дійсний розмір заборгованості у разі подачі позову про стягнення заборгованості за договором позики. Доводи представника апелянта про те, що суд не застосував позовну давність до вимог про стягнення штрафу не можна визнати обґрунтованими, оскільки заяву про застосування позовної давності відповідач чи його представник не подавали, а відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові лише, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі. До того ж такі доводи не викладені у апеляційній скарзі. Відповідач також не подавав заяву про зменшення штрафу, не наводив відповідного обґрунтування та не надавав доказів для можливого вирішення питання про зменшення розміру неустойки. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови виготовлений 18.03.2021. Головуючий Л. Д. Махлай Судді О. В. Немировська Т. І. Ящук