Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 350/1746/20

Справа № 350/1746/20 Провадження № 22-ц/4808/510/21 Головуючий у 1 інстанції Максимів І. В. Суддя-доповідач Девляшевський ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Девляшевського В.А., суддів: Бойчук І.В., Томин О.О., секретаря Мельник О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду, ухвалене головуючим суддею Максимівим І.В. 02 лютого 2021 року, повний текст якого складено 08 лютого 2021 року, в с т а н о в и в: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання. Позовні вимоги були мотивовані тим, що їх повнолітня дочка проживає з позивачкою та перебуває на її повному утриманні. На даний час дочка навчається на першому курсі інституту економіки та менеджменту Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на денній формі навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної підтримки. Позивач вказала, що вона є інвалідом другої групи загального захворювання, працює медреєстратором в Рожнятівській ЦРЛ, отримує мінімальну заробітну плату, а тому не в змозі самостійно утримувати дочку сторін. ОСОБА_1 зазначила, що вона витрачає близько 5000 гривень на місяць на утримання дочки, а саме на оренду житла, проїзд до місця навчання, придбання одягу та засобів гігієни, канцелярських товарів. Відповідач отримує неофіційні доходи за межами України, інших утриманців крім дочки немає, а тому просила стягнути з відповідача аліменти в сумі 2500 грн щомісячно на утримання дочки. Рішенням Рожнятівського районного суду від 02 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі у розмірі 700 грн щомісячно, починаючи стягнення з 19 листопада 2020 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп. Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, зазначає позивач, суд першої інстанції не врахував, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків. На думку апелянта, суд першої інстанції не взяв до уваги норми ст. 200, 182 СК України, не врахував стан здоров`я платника аліментів, який є фізично здоровою особою молодого віку і регулярно виїжджає на сезонні роботи за кордон. Крім того, вважає ОСОБА_1 , місцевим судом не взято до уваги потреби дитини на повноцінне харчування, придбання одягу та засобів гігієни, підручників, а також розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2270 грн та є мінімальним рекомендованим розміром аліментів. На думку апелянта, суд дав невірну оцінку її матеріальному становищу, а саме, що позивач є інвалідом другої групи і сама потребує матеріальної допомоги. Посилаючись на вищезазначене, апелянт просить оскаржене рішення суду першої інстанції змінити в частині розміру стягнення аліментів з відповідача і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. ОСОБА_2 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляв, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції з врахуванням рівності обов`язку утримання батьком та матір`ю повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, а також відсутність доказів того, що відповідач за своїм матеріальним становищем має змогу сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі в сумі 2500 грн щомісячно, а також доказів того, що вона несе щомісячно витрати на утримання дочки в розмірі 5000 грн, дійшов висновку, що з відповідача в користь позивачки слід стягнути аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 700 гривень щомісячно. При цьому судом враховано матеріальне становище позивачки, яка являється особою з інвалідністю другої групи загального захворювання у зв`язку з чим отримує пенсію, також працює та отримує заробітну плату, матеріальне становище відповідача, який офіційно не працює, одружений, на утриманні якого перебуває двоє малолітніх дітей від іншого шлюбу, власного житла не має, а також потреби повнолітньої ОСОБА_3 , яка продовжує навчання та отримує стипендію у розмірі 1300 грн на місяць. Однак, повністю погодитись із цим висновком суду першої інстанції апеляційний суд не може з огляду на таке. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі в повній мірі не відповідає. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний 07 лютого 2017 року згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу від 07.02.2017 (а.с. 9). У шлюбі в сторін народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7). З довідки № 08/28-106 від 14 вересня 2020 року вбачається, що ОСОБА_3 являється студенткою першого курсу денної форми навчання інституту економіки та менеджменту Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (а.с.8). Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). За правилами частини першої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. При цьому, апеляційний суд зауважує, що при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Як встановлено судом першої інстанції, позивачка ОСОБА_1 власного житла не має, проживає в будинку баби ОСОБА_5 разом з дочкою ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_6 та бабою ОСОБА_5 . Сім`я проживає у важких матеріально-побутових умовах, що підтверджується копією довідки № 963 виданої 06.11.2020 року Нижньострутинською сільською радою Рожнятівського району та копією акту обстеження матеріально-побутових умов складеним комісією Нижньострутинської сільської ради від 06.11.2020 (а.с. 11-12). Згідно копії пенсійного посвідчення позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи загального захворювання та отримує пенсію по інвалідності, розмір якої становить в середньому 2100 гривень на місяць (а.с. 13). Відповідно до довідки про доходи, виданої КНП «Рожнятівська ЦРЛ» Рожнятівської районної ради 04.11.2020 ОСОБА_1 працює на посаді медреєстратора в КНП «Рожнятівська ЦРЛ» Рожнятівської районної ради, отримує заробітну плату, яка за період з квітня 2020 року по вересень 2020 року становить 23665 грн 93 коп. (а.с. 14). Згідно долучених позивачкою квитанцій за оренду квартири дочки ОСОБА_1 сплачує по 1130 гривень на місяць (а.с. 26). З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 з 18 квітня 2017 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , від якого мають двох малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 33-35). Згідно довідки, виданої Космацькою сільською радою Космацької ОТГ 10.12.2020 відповідач ніде не працює, власного житла немає, проживає разом зі своєю сім`єю в будинку тещі ОСОБА_8 (а.с. 32). Із копії закордонного паспорта відповідача вбачається, що ОСОБА_2 у період з 13.03.2020 по 03.04.2020 та з 04.07.2020 по 01.09.2020 тимчасово перебував за межами України (а.с. 36-38). Відповідач не заперечує того, що він виїжджав за кордон на заробітки, оскільки стабільної роботи за місцем проживання не має. Слід зауважити, що відомостей про те, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у центрі зайнятості як особа, яка шукає роботу, не надано. Відомості про джерела свого доходу відповідач теж не надає. З огляду на зазначене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, то вона не може офіційно працювати та отримувати доходи, а тому об`єктивно потребує матеріальної підтримки обох батьків на своє утримання на час навчання. Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із визначеним судом першої інстанції розміром аліментів у сумі 700 грн щомісячно, що підлягають стягненню з відповідача, оскільки при його визначенні судом не було враховано потреби повнолітньої дитини, що продовжує навчання та її проживання за місцезнаходженням ВУЗу. Колегія суддів вважає, що розмір стипендії, який отримує дочка сторін, не забезпечує задоволення її мінімальних потреб на період навчання. Слід зауважити, що дистанційна форма навчання запроваджена тимчасово у зв`язку із епідемією, а тому ця обставина не може бути врахована при вирішенні даного спору. За змістом ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Апеляційний суд звертає увагу на те, що про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки до закінчення нею навчання свідчить й те, що відповідач ОСОБА_2 сплачував аліменти на утримання доньки до досягнення нею повноліття орієнтовно в розмірі 1400 грн, що вбачається з тексту судового рішення у справі №350/1727/18, який міститься у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів на утримання повнолітньої доньки у сумі 700 грн не в змозі повною мірою забезпечити всі потреби дорослої дитини, яка продовжує навчання. Таким чином, беручи до уваги зазначені обставини, а саме: матеріальну спроможність відповідача надавати допомогу, наявність на його утриманні малолітніх дітей, проживання повнолітньої дочки за місцезнаходженням ВУЗу, апеляційний суд приходить до висновку, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів у сумі 700 грн щомісячно слід змінити та визначити аліменти у розмірі 1 500 грн щомісячно. Такий розмір аліментів на переконання суду дозволить зберегти баланс між потребами доньки, яка продовжує навчання і потребує допомоги батьків, та потребами відповідача ОСОБА_2 , який має на утриманні малолітніх дітей. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рожнятівського районного суду від 02 лютого 2021 року в частині розміру стягуваних з ОСОБА_2 змінити. Стягувати з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , (жительки АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з 19 листопада 2020 року та до закінчення її навчання в Інституту економіки та менеджменту Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, але не більше як до досягнення дитиною 23 річного віку. В решті рішення суду залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Суддя-доповідач: В.А. Девляшевський Судді: І.В. Бойчук О.О. Томин Повний текст постанови складено 18 березня 2021 року.