Постанова 4857 № 500/1970/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1970/19 пров. № А/857/15753/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. секретар судового засідання Гнатик А.З. за участю: представник позивача Мартинюк Т.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року (головуючий суддя Шульгач М.П., м.Тернопіль, проголошено 13:16:23) у справі № 500/1970/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Тернопільській області, третя особа ПАТ «Укрсоцбанк» про скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: 27 серпня 2019 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.01.2019 №№00000931302, 00000931302. Позов обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно прийшов до висновків про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2015 рік, оскільки в результаті реалізації договірних правовідносин між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк», позивач, як позичальник, повернув фінансовій установі суму в розмірі 213703,01 доларів США більшу, ніж була отримана в якості кредиту в розмірі 141103 доларів США. Відтак, вважає, що фактично не відбулося збільшення загального майнового стану чи приросту у тій чи іншій формі, а тому у позивача відсутній об`єкт оподаткування в розумінні положень статей 14, 163, 164 Податкового кодексу України (ПК України). Крім того, позивач наголошує, що не отримував наказу про проведення податковим органом перевірки, що свідчить про проведення такої із порушення вимог ПК України, та, як наслідок, незаконність винесених податкових повідомлень-рішень. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 17.01.2019 р. № 0000092130 та № 00000931302. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що сума основного боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності, відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом, а тому підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, у зв`язку з чим визначення позивачу грошових зобов`язань по податку з доходів фізичних осіб та військовому збору узгоджується із вимогами законодавства. Крім того, апелянт наголошує, що при списанні заборгованості у вигляді кредиту особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів в силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Відтак, наведеними нормами податкового законодавства прямо передбачено обов`язок платника відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Апелянт також наголошує, що копія наказу про проведення документальної позапланової перевірки від 09.11.2018 №2190, а також копія письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої направлено 12.11.2018 фізичній особі ОСОБА_1 рекомендованим відправленням, які знаходяться в матеріалах справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить у задоволенні скарги відмовити. За клопотання відповідача від 01 березня 2021 року колегією суддів проведено заміну сторони відповідача у справі з Головного управління ДПС у Тернопільській області на його представника Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремленого підрозділу ДПС України. Окрім цього, 15 березня 2021 року (вх.№ К-6208/21) відповідач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Вирішуючи питання про відкладення розгляду справи суд дійшов висновку про безпідставність клопотання відповідача з огляду на те, що сторони в попередньому судовому засіданні надали свої пояснення по суті апеляційної скарги. Про необхідність подачі нових доказів, пояснень відповідач не заявив. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.2 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 ПК України та наказу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 09.11.2018 №2190, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 03.12.2018 № 2535/1900-13-08/ НОМЕР_1 . У вказаному акті зазначено про порушення позивачем: - абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176, статті 179 ПК України, в результаті чого донараховано суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 315590,45 грн.; - пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України , внаслідок чого проведеною перевіркою донараховано військового збору за результатами отриманих доходів у вигляді додаткового блага за 2015 рік в сумі 23714,95 грн. Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що фізична особа - платник податку протягом 2015 року отримував доходи, які згідно з ПК України підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації), а саме в четвертому кварталі 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» анульовано фізичній особі ОСОБА_1 , частину кредитної заборгованості у розмірі 1580997,28 грн. (сума основного боргу), що свідчить про отримання ним доходу у вигляді додаткового блага (анулювання, прощення). Проте, позивач декларацію про майновий стан та отримані доходи за 2015 рік в податковий орган не подавав, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з отриманого доходу до бюджету не сплатив. На підставі встановлених порушень контролюючим органом 17.01.2019 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №00000931302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 394488,06 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 315590,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 78897,61 грн.; №00000931302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 29643,68 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням в сумі 23714,95 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5928,73 грн. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки в результаті реалізації договірних правовідносин між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк», позичальник повернув фінансовій установі суму більшу, ніж була отримана в якості кредиту, тобто додаткове благо позивач не отримав. Таким чином суд першої інстанції вважав, що позивач не збільшив загальний свій майновий стан та не отримав приріст активів у тій чи іншій формі, а тому у нього відсутній об`єкт оподаткування в розумінні положень статей 14, 163, 164 ПК України.. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено положеннями ПК України. Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу). Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. Колегія суддів, оглядаючи матеріали справи, зазначає, що у 2007 році між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір та отримано за цим договором 141103 доларів США, проте з моменту отримання кредитних коштів та до 2015 року він сплатив банку 213703,01 доларів США. Отже, вказана сплачена сума є навіть більшою ніж отримана у банку. Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку. Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши зазначені положення Податкового кодексу України, вказує, що до додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі. Разом з тим, як описано вище, в результаті реалізації договірних правовідносин між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк», позивач як позичальник, повернув фінансовій установі суму більшу, ніж була отримана в якості кредиту, тобто додаткове благо не отримав, а отже, не збільшив загальний свій майновий стан чи отримав приріст активів у тій чи іншій формі, оскільки позичальник завжди сплачував банківській установі крім суми отриманого кредиту (суми основного боргу) також нараховані на дану суму отриманого кредиту відповідні відсотки, в результаті чого позичальник повертає банку суму більшу, ніж отримана ним в якості кредиту. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, а тому апеляційну скаргу слід відхилити. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі № 500/1970/19 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 18 березня 2021 року. Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду