Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/5591/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/5591/20 пров. № А/857/15569/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. секретар судового засідання Гнатик А.З. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року (головуючий суддя Нор У.М., м.Рівне) у справі № 460/5591/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В: 30.07.2020 року позивач звернувся в суд першої інстанції із адміністративним позовом до Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України та просив: визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11 грудня 2015 року по 12.08.2019 з встановленням базового місяця - грудень 2015 року та березень 2018 року; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.12.2015 року по 12.08.2019 з врахуванням проведеної виплати, з встановленням базового місяця - грудень 2015 року та березень 2018 року. Позов обґрунтовує тим, що 17.07.2019 його було звільнено з військової служби у запас, а 12.08.2019 - виключено зі списків особового складу Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України. Позивач зазначив, що за час проходження військової служби йому не було проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 11 грудня 2015 року по 12.08.2019. Вказав, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України "Про індексацію грошових коштів населення" підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Посилання відповідача на відсутність фінансових ресурсів вважає безпідставним, оскільки обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язано Рівненський зональний відділ Військової служби правопорядку у Збройних силах України донарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 11.12.2015 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 12.08.2019 з встановленням базового місяця - березень 2018 року, а також зобов`язання Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України донарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 по 12.08.2019 з встановленням базового місяця - березень 2018 року - відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначив, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення не передбачає механізму виплати сум індексації у поточному році за минулі роки. Відповідно до положень Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Відтак, виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. При цьому, у межах наявного фінансового ресурсу можливості індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у період січень 2016 року - лютий 2018 року у Міністерстві оборони України не було. А з березня 2018 по 12.09.2019 (день звільнення позивача) нарахування індексації грошового забезпечення здійснювалось у встановленому порядку. Враховуючи вищевикладене, здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з грудня 2015 року по серпень 2019 року можливості у відповідача не було, у зв`язку з чим просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. ОСОБА_1 проходив військову службу у Рівненському ЗВ ВСП за контрактом з 11.12.2015 по 12.08.2019 із присвоєнням військового звання "сержант". Наказом начальника Рівненського ЗВ ВСП у ЗС України від 17.07.2019 №15-РС ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас на підставі підпункту "б" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я). Наказом начальника Рівненського ЗВ ВСП у ЗС України від 12.08.2019 №170 сержанта ОСОБА_1 з 12.08.2019 виключено зі списків особового складу. 25 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про врегулювання питання виплати індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 11.12.2015 по 12.08.2019. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 №2011-ХІІ визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Статтею 9 Закону № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Абз.2 ч.3 ст.9 цього Закону передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (Порядок №1078). Відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Абз.2 ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені, відповідно до законів України, військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Відповідно до ч.2, 3 ст.9 цього Закону до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. (ст.9 Закону). Ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачає, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (Порядок № 1078). Відповідно до пункту 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно з абзацом 8 пункту 4 Порядку №1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. Відповідно до пункту 5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру. Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Аналогічна позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.06.2019 у справі №825/1987/17 (№К/9901/50622/18), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України. Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Колегія суддів зазначає, що покликання апелянта на відсутність коштів для виплати індексації не приймається до уваги, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів. Оглядаючи матеріали справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу на лист відповідача від 06.07.2020 №2323 в якому зазначено, що відповідно до роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1485, у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року, у Міноборони не було. Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, оскільки невиплата індексації є обмеженням права особи на оплату праці та не може залежати від наявності або відсутності фінансових ресурсів бюджету. Європейський Суд з прав людини у справі "Кечко проти України" з цього приводу зазначив, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. А тому реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Разом з тим, суд першої інстанції вірно зазначив, що після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, а також Наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 №90 Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. А отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позов ОСОБА_1 належить до задоволення в частині визнання протиправними дій Рівненського ЗВ ВСП щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з 11.12.2015 по 28.02.2018, з встановленням базового місяця - січень 2008 року, оскільки у періоді з 01.03.2018 по 12.08.2019 відповідачем було вірно визначено березень місяць як базовий для обрахунку і виплати індексації. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Рівненського зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 460/5591/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 18 березня 2021 року.