Постанова 4857 № 380/3459/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 380/3459/20 пров. № А/857/15908/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Затолочного В.С., Гінди О.М., за участю секретаря судового засідання Юник А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року (головуючий суддя Гулика А.Г., м. Львів, повний текст складено 12.11.2020) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки в Львівській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління Укртрансбезпеки в Рівненській області про визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки в Львівській області , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління Укртрансбезпеки в Рівненській області в якому просило визнати протиправною і скасувати постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №193190 від 14 квітня 2020 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи, а також судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року і ухвалити нове яким задовольнити позов повністю. В апеляційній скарзі зазначає, що 03 березня 2020 року за місцем розташування пункту габаритно-вагового контролю 434 км а/д Київ-Чоп посадовою особою Управління Укртрансбезпеки в Рівненській області був проведений габаритно-ваговий контроль. Під час зважування транспортного засобу сідлового тягача марки DAF модель СF 85.430 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом-цистерною марки ПП модель SCHWELM реєстраційний номер НОМЕР_2 , було, ніби-то, встановлено фактичне навантаження на одиночну вісь 7,13 та 12,42 тонн, при допустимих 11 тонн, на строєні осі з одиничними шинами - 18,66 тонн, при допустимих 22,00 тонни та фактична маса 38,21 тонн, при допустимих 40 тонн. Як було зазначено вище, вищевказаний транспортний засіб з напівпричіпом здійснював перевезення небезпечного вантажу-діоксиду вуглецю рідкого (скрапленого). Як пояснив водій ТЗ ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях, копії яких знаходяться в матеріалах справи, перед проведенням габаритно-вагового контролю він наголосив посадовій особі, що вантаж ТЗ є рідким і його необхідно зважувати на загальній вазі, а не по осях. Однак, посадова особа відповідача не врахувала цього і зважування ТЗ було проведено у русі по осях, що є незаконно. Відповідно до п. 3.1. Технічних умов ДСТУ 4817:2007 «Діоксид вуглецю газоподібний та скраплений» скраплений діоксид вуглецю - це діоксид вуглецю, який існує у вигляді безбарвної рідини за умов низької температури і підвищеного тиску. Згідно п. 9.4. даних ТУ низькотемпературний діоксид вуглецю перевозять у транспортних ізотермічних цистернах згідно ГОСТ 19662. Цистерни ємністю до 3 м.куб транспортують автомобільним транспортом у кузові або на автопричепі чи залізничним транспортом на платформах. Цистерни більшої ємності монтують на напівпричепі і транспортують автотягачем. Тобто, 03 березня 2020 року транспортний засіб позивача здійснював перевезення наливного (рідкого) вантажу. За результатами проведеної перевірки посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті було складено Акт № 034513 від 03.03.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі якого проведено Розрахунок № 34513 від 03.03.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд на суму 133,65 Євро. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Згідно пункту 4 зазначеного Положення, основними завданнями Укртрансбезпеки, серед іншого, є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів. Згідно із положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення. Водночас, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 року (далі - Порядок). Відповідно до п. п. 2 п. 2 Порядку, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрологи. Із аналізу наведених положень слідує, що зважування під час проведення габаритно-вагового контролю може відбуватись лише відповідно до Методики, яка затверджена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Разом із тим, як станом на момент виникнення спірних правовідносин, так і на сьогоднішній день такої Методики не затверджено. Також, при зважуванні транспортного засобу слід враховувати і властивості вантажу, який перевозив належний позивачу автомобіль, а саме діоксид вуглецю скраплений, який є рідким наливним вантажем, що постійно переміщується по всім осям транспортного засобу під час руху. А, тому, проведення зважування у русі без дотримання часу, необхідного для врівноваження рідкого вантажу не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу та причепа, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача та причепа при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх фізичних властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил. Зважування транспортного засобу позивача здійснювалось не відповідно до методики, яка повинна бути затверджена спеціально уповноваженим центральним органом у сфері метрології та без врахування властивостей рідкого наливного вантажу. Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури. 28.07.2016 наказом Міністерства інфраструктури України № 255 затверджено Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування (далі Наказ № 255) Зазначений Наказ № 255 встановлює вичерпний перелік облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування. Як вбачається з матеріалів справи, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, за результатами якого 14.04.2020 року була винесена оскаржувана постанова, був здійснений на пересувному пункті габаритно-вагового контролю та у динамічному режимі (зважування у русі) без зупинки транспортного засобу та із працюючим двигуном, на другій передачі, що може підтвердити в судовому засіданні водій ОСОБА_1 . Пунктами 1-3, 5 розділу II Вимоги до пересувного пункту габаритно-вагового контролю Наказу № 255 передбачено, що габаритно-ваговий контроль пересувними пунктами здійснюється на спеціально обладнаних ділянках доріг І-ІV категорій. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю влаштовується на автомобільних дорогах загального користування з урахуванням параметрів видимості для певної категорії дороги згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 Автомобільні дороги. Частина І. Проектування. Частина II. Будівництво у спеціально обладнаних для проведення габаритно-вагового контролю місцях або на майданчиках для відпочинку, стоянках та майданчиках для короткочасної зупинки автомобілів, обладнаних перехідно-швидкісними смугами. Пересувний пункт габаритно-вагового контролю повинен мати: 1) позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками; 2) рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом J 3 проміле; 3) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу; 4) ширину не менше ніж 7,0 м. Згідно пункту 5 розділу II Вимоги до пересувного пункту габаритно-вагового контролю Наказу № 255 пересувний пункт повинен бути укомплектований таким технічним обладнанням: 1) спеціалізований транспортний засіб; 2) комплект пересувних автомобільних ваг для осьового зважування транспортних засобів у русі, до складу якого входять дві вагові платформи, ваговий індикатор у футлярі та чотири вирівнювальні доріжки; 3) рулетка стрічкова, рейка телескопічна завдовжки 6 м для вимірювань параметрів висоти транспортних засобів, рулетка електронна в комплекті зі світловідбивачем; 4) комп`ютерна техніка; 5) акумулятор для резервного електроживлення; 6) бензиновий (дизельний) електрогенератор; 7) засоби зв`язку; 8) свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію; 9) платіжний термінал для розрахунку електронним платіжним засобом. З вищенаведеного вбачається, що Вимогами до пересувного пункту габаритно-вагового контролю Наказу № 255, навіть, не передбачено наявності на пересувному пункті габаритно-вагового контролю комплекту автомобільних ваг для зважування транспортних засобів з рідким вантажем у статичному режимі. До речі, до стаціонарного пункту габаритно-вагового контролю згідно Вимог, затверджених цим же Наказом № 255, також, не передбачено наявності комплекту автомобільних ваг для зважування транспортних засобів з рідким вантажем у статичному режимі. Крім цього, в складених відповідачем документах, про які було зазначено вище, немає взагалі посилання на вимірювальне або зважувальне обладнання, яке було використано посадовою особою Укртрансбезпеки про проведенні габаритно-вагового контролю ТЗ, а також в наданих відповідачем документах взагалі відсутні відомості про справність обладнання, яким могло бути проведено перевірку габаритно-вагового контролю, оскільки за відсутності відомостей про справність вимірювальних приладів здійснення габаритно-вагового контролю не допускається, що передбачено п.п. 12-13 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ № 879 від 27.06.2007р. У даному випадку слід враховувати властивості вантажу який перевозив автомобіль, а саме діоксид вуглецю рідкий, який є рідким наливним вантажем, що постійно переміщується по всім осям транспортного засобу під час руху. А тому проведення зважування у русі, шляхом поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг без дотримання часу, необхідного для врівноваження рідкого вантажу, не може дати достовірних результатів навантаження на транспортний засіб та причіп. Адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача та причепа при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил. Підтвердженням того, що таке перевищення навантаження на транспортний засіб зумовлене саме властивостями вантажу, також є і суттєва різниця між навантаженням на 2 вісь (12,42 тонн) із навантаженням на 1 вісь (7,13 тонн) та на 3 строєну вісь 18,66 тонн, адже вага рідкого вантажу при горизонтальному положенні транспортного засобу, в силу своїх властивостей, має рівномірно розподілятися на усі його осі, із мінімальними розбіжностями у навантажені на кожну із них. Конституційний Суд України в Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини). Позивач вважає, що висновки суду першої інстанції щодо того, що на момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, що узгоджується із подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування пункту 19 Порядку № 879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою, є помилковими, оскільки саме держава в особі Кабінету Міністрів України та Укртрансбезпеки як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана забезпечити такий механізм чіткого та достовірного зважування будь-яких видів вантажів, а не перекладати тягар його відсутності на особу, яка перевозить наливний (рідкий) вантаж. Відтак, позивач вважає, що в даному випадку факт ніби-то порушення ним законодавства про автомобільний транспорт не є достовірно встановленим відповідачами, тому в діях позивача відсутній склад відповідного правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності відповідачами. Що стосується аргументів суду першої інстанції в тій частині, що суд критично оцінив аргументи позивача про порушення вимог методики виконання вимірювань «Метрологія. Параметри вагові транспортних засобів. Методика виконання вимірювань. МВВ №1-337- 03.07.08», оскільки вказаний документ не є підзаконним нормативно-правовим актом та не може застосовуватись відповідачем з огляду на положення статті 19 Конституції України, то з цього приводу позивач зазначає, що він не наполягав на тому, що відповідачі мали керуватися саме даною методикою під час здійснення габаритно-вагового контролю, позивач лише наводить дану методику в обгрунтування своїх позовних вимог в тій частині, що при зважуванні транспортного засобу з наливним (рідким) вантажем необхідно враховувати його фізичні властивості і що зважування таких вантажів повинно здійснюватись не в загальному порядку нарівні із іншими видами вантажів, а в спеціальному порядку і те, що такі методики вже розроблялися окремими науковими установами лише підтверджує правильність позиції позивача. На думку і переконання позивача, метою зважування є отримання точної і достовірної інформації про масу вантажу з урахуванням усіх законів фізики. Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача усно пояснив, що транспортні цистерни містять внутрішні суцільні перегородки, що може вплинути на нерівномірне завантаження таких цистерн та на перевантаження осей транспортного засобу. На запит ТзОВ «Укртехгаз ЛХЗ» Науково-виробнича фірма «Промсервісдіагностика» повідомила листом № 19 від 30.10.2020, що ємність для транспортування С02 (діоксид вуглецю зріджений) виробництва Тhyssеn іndustrіe GmbН заводський номер № 50693, 1972 року виготовлення, шасі номер № 559127 не містить в своїй конструкції внутрішніх перегородок для зменшення коливань рідини. Дані перегородки не передбачені в конструкції ємностей для транспортування С02 (діоксид вуглецю зріджений). Крім цього, позивачем надано суду першої інстанції витяг з паспорту посудини, що працює під тиском, з відміткою про проведене експертне обстеження (технічне діагностування) посудини від 28.09.2020р. - ємності для транспортування С02 (діоксид вуглецю зріджений) виробництва Тhyssеn іndustrіe GmbН заводський номер № 50693, 1972 року виготовлення, однак дані обставини залишені судом першої інстанції без уваги. Відповідно до Ч.Ч.1-4 ст.8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, які мають елементи або функції настроювання, повинні мати захист від вільного доступу до зазначених елементів і функцій (включаючи програмне забезпечення) з метою запобігання несанкціонованому втручанню. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки. При цьому, згідно з п.12 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Відповідач зазначив, що зважування проводилось приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі ВА-20 К-023 та долучив до відзиву на позовну заяву копію свідоцтва про державну метрологічну атестацію № 187 від 13.10.2009 на Вагу автомобільну для зважування в русі ВА-20 К-023 №013, яке складається із трьох сторінок. Позивач вважає, що в складених уповноваженими особами відповідача документах від 03.03.2020 немає жодної відмітки про те, що зважування проводилось саме вказаним приладом, в жодному з документів, складених посадовими особами відповідача, не містяться відомості про заводський номер ваг, які ними використовувалися. Крім цього, даний прилад призначений для зважування маси в русі, про що зазначено на стор. 1 копії свідоцтва про державну метрологічну атестацію № 187 від 13.10.2009 на Вагу автомобільну для зважування в русі ВА-20 К-023 №013, а не в статичному режимі для зважування рідких вантажів. Крім цього, відповідач надав ОСОБА_2 , в якому зазначаються результати державної повірки ваг. Проте, з даного Додатку Д вбачається, що він належить іншому приладу - Ваги автомобільні електромеханічні для зважування транспортних засобів в русі ВА-20Е-023. Отже, надана відповідачем копія свідоцтва про державну метрологічну атестацію № 187 від 13.10.2009 на Вагу автомобільну для зважування в русі ВА-20 К-023 №013 не може слугувати доказом достовірного та точного зважування та встановлення за його результатами достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу позивача. Однак, і даним обставинам справи судом першої інстанції не надано оцінку та не враховано при вирішенні справи. Позивач вважає, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01.07.2020 у справі № 803/50/17, не можуть бути застосовані при вирішенні даної справи, оскільки обставини цих двох справ є різними. Зокрема, по справі № 803/50/17 ТОВ «Світязь» перевозило не рідкий вантаж, а інший звичайний вантаж, який був запакований у 22 палети. Крім цього, ТОВ «Світязь» перевозило вантаж автомобілем DAF ТЕ95 разом з причепом марки Кrоnе. Натомість, ТОВ «Укртехгаз ЛХЗ» перевозило рідкиq вантаж - рідкиq діоксид вуглецю (зріджений газ) сідловим тягачем марки DAF модель СF 85.430 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом-цистерною марки ПП модель SCHWELM реєстраційний номер НОМЕР_2 , тобто автомобілем, який призначений саме для перевезення рідкого вантажу. Також, ТОВ «Світязь» обґрунтовувало свої позовні вимоги, зокрема, тим, що розбіжність при зважуванні транспортного засобу могла бути наслідком зміни маси пального на 273,1 кг. Натомість, ТзОВ «Укртехгаз ЛХЗ» у своїй позовній заяві не покликалося на кількість пального у баку автомобіля. Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що 03.03.2020 на а/д Київ-Чоп 434 км посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області зупинили автопоїзд позивача, який складається з сідлового тягача марки DAF модель CF 85.430 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіпа-цистерни марки ПП модель SCHWELM реєстраційний номер НОМЕР_2 та провели габаритно-ваговий контроль, за результатами якого склали наступні документи: - акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.03.2020 № 034513; - розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 03.03.2020 № 34513; - довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №034660 від 03.03.2020 № 034660; - схема автопоїзда від 03.03.2020. 14.04.2020 Управління Укртрансбезпеки у Львівській області прийняло постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 193190, якою постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого абзацом п`ятнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Розглядаючи спір, суд першої інстанції вірно вказав, що статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон України №2344-III) встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державний контроль за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснює урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII (далі - Закон України №3353-XII) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 48 Закону України №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: - для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; - для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. Згідно з абзацом п`ятнадцятим частини першої статті 60 Закону України №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - Правила дорожнього руху), передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення. Суд першої інстанції, з огляду на це правильно вказав, що, відсутність у водія при перевезенні вантажів, передбачених законодавством документів, становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф. Крім того, судом вірно вказано, що пункт 13 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567) визначає, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин. У відповідності до пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок №879). Згідно з підпунктом 2 пункту 2 вказаного Порядку вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Підпункт 4 пункту 2 Порядку №879 передбачає, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Пункт 3 Порядку №879 встановлює, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Відповідно до пункту 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. Абзацом першим пункту Порядку №879 встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Відповідно до пункту 31-1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що згідно з актом № 034513 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.03.2020 та довідкою № 034660 про результати здійснення габаритно-вагового контролю навантаження на одиничну вісь транспортного засобу становить 12,42 т, при нормативно допустимій 11 т, відтак перевезення вантажу транспортним засобом позивача повинно було здійснюватись за спеціальним дозволом, оскільки навантаження на одиночну вісь перевищує 11 т. Проте, суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується. Як уже зазначалось вище відповідно до п. п. 2 п. 2 Порядку, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрологи. Отже, згідно наведених положень слідує, що зважування під час проведення габаритно-вагового контролю може відбуватись лише відповідно до Методики, яка затверджена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Разом із тим, станом на момент виникнення спірних правовідносин такої Методики не затверджено. Крім того, слушними є твердження апелянта, що при зважуванні транспортного засобу, у даній спірній ситуації, слід враховувати і властивості вантажу, який перевозив належний позивачу автомобіль, а саме діоксид вуглецю скраплений, який є рідким наливним вантажем, що постійно переміщується по всім осям транспортного засобу під час руху. А, тому, проведення зважування у русі без дотримання часу, необхідного для врівноваження рідкого вантажу не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу та причепа, бо це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача та причепа при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх фізичних властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил. Тобто, зважування транспортного засобу позивача здійснювалось не відповідно до методики, яка повинна бути затверджена спеціально уповноваженим центральним органом у сфері метрології та без врахування властивостей рідкого наливного вантажу. Крім цього, в складених відповідачем документах, зазначених вище, немає взагалі посилання на вимірювальне або зважувальне обладнання, яке було використано посадовою особою Укртрансбезпеки про проведенні габаритно-вагового контролю ТЗ, а також в наданих відповідачем документах взагалі відсутні відомості про справність обладнання, яким могло бути проведено перевірку габаритно-вагового контролю, оскільки за відсутності відомостей про справність вимірювальних приладів здійснення габаритно-вагового контролю не допускається, що передбачено п.п. 12-13 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ № 879 від 27.06.2007р. Крім того, слід зазначити, що згідно ч.ч. 1-4 ст.8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, які мають елементи або функції настроювання, повинні мати захист від вільного доступу до зазначених елементів і функцій (включаючи програмне забезпечення) з метою запобігання несанкціонованому втручанню. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки. У відповідності до п.12 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Згідно матеріалів справи, свідоцтва про державну метрологічну атестацію № 187 від 13.10.2009 зважування проводилось приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі ВА-20 К-023 №013. При цьому, згідно Додатку Д зазначено результати державної повірки ваг. Проте, з даного Додатку Д вбачається, що він належить іншому приладу - Ваги автомобільні електромеханічні для зважування транспортних засобів в русі ВА-20Е-023. Отже, копія свідоцтва про державну метрологічну атестацію № 187 від 13.10.2009 на Вагу автомобільну для зважування в русі ВА-20 К-023 №013 не може слугувати доказом достовірного та точного зважування та встановлення за його результатами достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу позивача. Крім того, не коректним є покликання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки спірні правовідносини у даній справі є відмінними від правовідносин, що були предметом розгляду Верховним судом. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, а позовні вимоги слід задовольнити. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ» задовольнити, скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року по справі № 380/3459/20. Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехгаз ЛХЗ» задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Львівській області про застосування адміністративного-господарського штрафу № 19319 від 14 квітня 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М.А. Пліш Судді В.С. Затолочний О.М. Гінда повний текст складено 18.03.2021, оскільки головуючий суддя з 09.02.2021 по 19.02.2021 перебував на лікарняному, з 22.02.2021 по 26.02.2021 у відрядженні та суддя Затолочний В.С. з 01.03.2021 по 17.03.2021 перебував у відпустці