Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/5975/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5975/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Колеснікова І.С. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Павловського Богдана Миколайовича на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року (розглянута у письмовому провадженні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за розглядом заяви представника представника ОСОБА_1 - Павловського Богдана Миколайовича про стягнення судових витрат у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ставищенське ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И Л А: У липні 2020 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №368 від 11.06.2020 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №171 о/с від 19.06.2020, яким капітана ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»; поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого інспектора з режиму секретності Ставищенського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області; стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.06.2020 по день прийняття судового рішення з розрахунку 370,13 грн. за кожен робочий день вимушеного прогулу. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №368 від 11.06.2020 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №171 о/с від 19.06.2020, яким капітана ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого інспектора з режиму секретності Ставищенського відділення поліції Сквирського відділу поліції з 25.06.2020, стягнено з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.06.2020 по 21.10.2020 в розмірі 43675,34 грн., з вирахуванням обов`язкових податків та зборів та у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 30 жовтня 2020 року представником позивача до суду першої інстанції подано письмове клопотання про стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат, а саме 840, 80 грн. сплаченого судового збору та 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року залишено без розгляду заяву представника ОСОБА_1 про стягнення судових витрат в адміністративній справі №320/5975/20. Не погоджуючись з зазначеним додатковим судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Залишаючи без розгляду заяву про стягнення судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до закінчення судових дебатів не було надано суду доказів понесення витрат на правову допомогу у розмірі 15 000, 00 грн., а також не було подано разом з позовною заявою, під час судового розгляду та до закінчення судових дебатів відповідної заяви про понесені витрати на правову допомогу у вказаному розмірі. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, що під час судового розгляду та зазначено в рішенні Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 в адміністративній справі №320/5975/20, ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI. Водночас, позивачем за подання позову було помилково сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. Вказана сума судового збору може бути повернута позивачем відповідно до «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №78 «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 №1650/24182). Щодо стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 15 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Таким чином, обов`язковою умовою для розгляду судом заяви про повернення судових витрат є подання стороною у справі до суду доказів понесення судових витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Повний текст рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 в адміністративній справі виготовлено та підписано 26.10.2020, заяву про стягнення судових витрат з доказами їх понесення подано представником позивача до суду 26.10.2020, про що свідчить дата оформлення поштового відправлення, в якому надійшла вказана заява, тобто протягом п`яти днів з дня підписання повного тексту судового рішення. Втім, позивачем до закінчення судових дебатів не було надано суду доказів понесення витрат на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн., а також не було подано разом з позовною заявою, під час судового розгляду та до закінчення судових дебатів відповідної заяви про понесені витрати на правову допомогу у вказаному розмірі. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти наданих послуг, звіти та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження, тощо). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 року у справі №361/2679/17. На підставі вище зазначеного, погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зважаючи на неподання позивачем до закінчення судових дебатів у справі заяви про стягнення судових витрат на підставі частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України заява представника позивача про стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 судових витрат підлягає залишенню без розгляду. Відповідно ч. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо залишення заяви представника позивача про стягнення судових витрат без розгляду. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Павловського Богдана Миколайовича - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. (Повний текст виготовлено - 18 березня 2021 року). Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль