Постанова 4870 № 907/348/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" березня 2021 р. Справа №907/348/20 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого судді Галушко Н.А. суддів Желіка М.Б. Орищин Г.В. без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" б/н та дати (Вх. № ЗАГС 01-05/180/21 від 13.01.2021) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.12.2020 (суддя Ущак І.Г., м.Ужгород) у справі №907/348/20 за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ) до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гудачека Віктора Васильовича, с. Чинадієво Закарпатської області (ФОП Гудачек) про стягнення заборгованості на загальну суму 70 157,10 грн, в т.ч. 65 705,64 грн - заборгованість за кредитом, 977,77 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість, 3 473,69 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії Короткий зміст позовних вимог. АТ Комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гудачека Віктора Васильовича, с. Чинадієво Закарпатської області (ФОП Гудачек) про стягнення заборгованості на загальну суму 70 157,10 грн, в т.ч. 65 705,64 грн - заборгованість за кредитом, 977,77 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість, 3 473,69 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії Позивач позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач всупереч договірних зобов`язань не повертає кредитні кошти, не сплачує проценти за користування кредитом та комісію. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16.12.2020 у справі №907/348/20 позов задоволено частково; стягнено з Фізичної особи-підприємця Гудачек Віктора Васильовича на користь Акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" заборгованість в сумі 66 683,41 грн., включаючи: 65 705,64 грн. заборгованість за кредитом, 977,77 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість та у відшкодування судових витрат - суму 1 997,92 грн; в іншій частині позовних вимог - відмовлено та покладено судові витрати на позивача. Рішення суду мотивоване тим, що оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у сумі 65 705,64 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 977,77 грн доведені належними та допустимими доказами та не спростовані відповідачем, останні підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 525, 526, 1054 ЦК України. Як вбачається із заяви відповідача про приєднання до Умов від 21.06.2019, сторони не передбачили сплату щомісячної комісії, тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.12.2020 у справі №907/348/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Скаржник посилається на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суд незаконно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії, оскільки суд не в повній мірі встановив дійсні обставини справи. На думку скаржника, позичальник, підписуючи електронним підписом заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ», погодився щодо розміру, порядку нарахування та сплати додаткових відсотків за прострочену заборгованість. Скаржник зазначає, що у даній справі договір у встановленому порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як не оспорювалося відповідачем укладення, чи неукладення кредитного договору, тому зазначені обставини свідчать про згоду з усіма умовами цього договору. Скаржник вважає, що сплата процентів за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії передбачена не тільки Умовами та правилами банківських послуг, але й п.1.6 заяви від 21.06.2019, яка підписана відповідачем та свідчить про те, що відповідач був ознайомлений з нарахуванням процентів за користування кредитом у вигляду щомісячної комісії. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 колегією суддів у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б., Орищин Г.В. відкрито апеляційне провадження у справі №909/348/20 та вирішено розглядати апеляційну скаргу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції про стягнення 70 157,10грн, тобто з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядається без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, які наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.06.2019 ФОП Гудачек В.В. оформлено із використанням електронного цифрового підпису та подано до банку Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» (далі Умови, КУБ) (а.с.17). Відповідно до зазначеної Заяви, відповідач - ФОП Гудачек В.В. цією анкетою - заявою, згідно з ст.634 Цивільного кодексу України, у повному обсязі приєднався до Умов та правил надання послуги «КУБ» ПАТ КБ "ПриватБанк", які знаходяться на сайті банку; ця заява та Умови разом складають кредитний договір між банком та ФОП Гудачек. Як зазначив суд першої інстанції, істотними умовами зазначеного кредитного договору згідно тексту заяви є: мета кредиту -для фінансування поточної діяльності відповідача (п.1.1); розмір кредиту - 100 000,00 грн ( п.1.2), строк кредиту 12 місяців з дня видачі коштів (п.1.3); проценти за користування кредитом перші 6 місяців - 1,8 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6 % від початкового розміру кредиту (п.1.4); порядок погашення заборгованості за кредитом - згідно з графіком (додаток №1 до заяви) (п.1.5). Пунктом 1.6 Заяви сторони погодили, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений у пункті 1.5 цієї заяви клієнт додатково до процентів, вказаних в пункті 1.4 цієї заяви, сплачує банку проценти у розмірі 4 % в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно з розділом 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем зобов`язання перед відповідачем виконано у повному обсязі та перераховано 21.06.2019 на підставі укладеного договору на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.27). Відповідачем порушено умови кредитного договору та не повернено кредитні кошти у повному розмірі у передбачений договором термін, не сплачено у повному обсязі проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії, в результаті чого станом на 13.04.2020 у відповідача перед банком виникла заборгованість в загальній сумі 70 157,10грн (заборгованість за кредитом в сумі 65 705,64 грн, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість в сумі 977,77 грн та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 3 473,69 грн. Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача несплаченого кредиту, заборгованості за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість та щомісячної комісії за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором на загальну суму 70 157,10грн.. Згідно зі статтею 180 Господарського Кодексу України зміст господарського договору становлять умови, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. За приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України на позичальника покладений обов`язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Матеріалами справи підтверджується, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті. Отже, з врахуванням вимог ч.2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Виписками по рахунках та розрахунком заборгованості, які знаходяться в матеріалах справи, підтверджується факт користування відповідачем кредитом та невиконання зобов`язань щодо здійснення оплати по погашенню кредиту. Отже, враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що у ФОП Гудачек В.В. наявна заборгованість за кредитом у розмірі 65 705,64грн, яка підлягає стягненню. Позивач також просить стягнути 977,77грн заборгованості за відсотками за користування кредитом та 3 473,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. В ході розгляду справи в суді першої інстанці, суд, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку, з яким погоджується і судова колегія, про правомірність заявлених вимог на суму 977,77 грн заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, оскільки такі доведені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню судом. Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії на суму 3 473,69 грн, суд першої інстанції визнав їх такими, що не підлягають до задоволення, посилаючись на те, що як вбачається із Заяви відповідача про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» від 21.06.2019, сторони не передбачили сплату щомісячної комісії, тому відсутні підстави для застосування її у спірних відносинах. Однак, судова колегія зазначає, що пунктом 1.6 Заяви від 21.06.2019 сторони погодили, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений у пункті 1.5 цієї заяви клієнт додатково до процентів, вказаних в пункті 1.4 цієї заяви, сплачує банку проценти у розмірі 4 % в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно з розділом 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг. Отже, враховуючи наведене, сторони договору у Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» від 21.06.2019 узгодили нарахування процентів за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії, яка відповідно до розрахунку, поданого позивачем та перевіреного судовою колегією становить 3 473,69грн та підлягає стягненню з відповідача. З огляду на викладене, помилковим є висновок суду першої інстанції, що у Заяві відповідача про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» від 21.06.2019, сторони не передбачили сплату щомісячної комісії, тому відсутні підстави для застосування її у спірних відносинах. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку, що в даному випадку позовна вимога про стягнення 3 473,69грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії є правомірною та підлягає задоволенню. Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду з огляду на описані вище встановлені обставини, вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.12.2020 у справі №907/348/20 винесене з неправильним встановленням фактичних обставин справи. Відтак, наявні обгрунтовані підстави для часткового скасування прийнятого у справі судового рішення і ухвалення нового про задовлення позову у повному обсязі у відповідності до вимог ст.277 ГПК України. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.12.2020 у справі №907/348/20 слід скасувати частково в частині відмови в позові, позовні вимоги задоволити у повному обсязі. Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на відповідача. Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275,277, 281, 282, 284 ГПК України , Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ : 1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" б/н та дати (вх. № ЗАГС 01-05/3371/20 від 23.11.2020) задоволити. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.12.2020 у справі №907/348/20 скасувати частково в частині відмови в позові. Позовні вимоги задоволити у повному обсязі. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гудачек Віктора Васильовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРЮОФОП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 "Д", код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість на суму 70 157,10грн, включаючи: 65 705,64 грн заборгованість за кредитом, 977,77 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість, 3 473,69грн заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії та у відшкодування витрат судових витрат за розгляд спави в суді першої інстанції - 2 102,00грн, за розгляд справи в суді апеляційної інстанції - 3 153,00грн. Місцевому господарському суду видати наказ.

2. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18.03.2021. Головуючий суддя Галушко Н.А. суддя Желік М.Б. суддя Орищин Г.В.